Термоядерний реактор ITER планують повноцінно запустити у 2035 році. © ITER Термоядерний синтез – найпотужніше і найбезпечніше джерело енергії, однак запуск повноцінних реакторів навряд чи відбудеться у найближчі 10 років.
Інженери американського Університету Вісконсін-Медісон розробили новий спосіб покриття внутрішніх стінок термоядерного реактора, щоб зробити його компактнішим, а також полегшити обслуговування та ремонт, повідомляється на сайті університету.
Новизна способу полягає в холодному розпиленні танталу (металу, здатного витримувати високі температури) на нержавіючу сталь. Матеріал, нанесений таким чином, зміг затримувати більше частинок водню, що дозволить зменшити розмір термоядерного пристрою.
Через те, що частки іонізованого водневого газу іноді виходять із плазми та нейтралізуються, втрачається частина енергії, тому розробка високонепроникної поверхні стінок реактора така важлива.
Створення покриття шляхом холодного розпилення танталу нагадує використання балончика з фарбою. Частинки з балончика із надзвуковою швидкістю прямують на поверхню. При ударі вони сплющуються, як млинці, і покривають всю поверхню, зберігаючи при цьому між собою нанорозмірні кордони. Виявилось, що ці крихітні кордони допомагають захоплювати частинки водню.
Дослідники планують використати свій новий матеріал в установці WHAM. Експериментальний пристрій будується неподалік Медісона, штат Вісконсін, і послужить прототипом для майбутньої термоядерної електростанції нового покоління, яку планує розробити компанія Realta Fusion, яка є підрозділом UW-Madison. Експеримент WHAM, розміщений у Лабораторії фізичних наук, проводиться у партнерстві між Університетом Медісона, Массачусетським технологічним інститутом та компанією Commonwealth Fusion Systems.
Термоядерний реактор на даний момент існує лише в теорії та експериментальних установках. Повноцінні екземпляри зараз намагаються створити у різних країнах, один із найбільших реакторів будують у Франції – він називається ITER і в кращому разі запрацює у 2035 році.
