Роман Скорпіон після смерті мами став найстаршим у своїй багатодітній родині, тож замінив батьків і став підтримкою п’ятьом братам і сестрам, адже тато пропав безвісти.
У 2014 році вийшла написана Романом прониклива пісня «Мама», у якій автор передав усі свої почуття, які не встиг висловити їй за життя.
Витримавши такі життєві випробування, Роман став успішним артистом. Його хіти стрімко вриваються в топчарти радіо і телебачення, а на його концертах не буває вільних місць. Пісні в інтернеті збирають мільйони переглядів, адже прихильників підкорюють його щирі та душевні пісні, які він виконує виключно рідною солов’їною. Співак розповів «ФАКТАМ», як змінилось життя його життя після повномасштабного вторгнення і як він допомагає наближати перемогу.
Роман Скорпіон з родиною
«На першому після 24 лютого концерті стояв на сцені і плакав»
— Чи вірили ви, що почнеться велика війна? Чи готували тривожну валізку?
— Я, певно як і більшість українців, до кінця не вірив, що почнеться повномасштабна війна у самому центрі Європи. Хоч морально був до цього готовий. Тривожної валізки не збирав, але в разі потреби, точно знав, що у неї покладу.
Читайте також: Вплинув дід-«бандерівець»: музикант Національної опери змінив тромбон на автомат і воює проти путінських убивць
— Яким було для вас 24 лютого?
— Спочатку, звісно, неприйняття того, що це дійсно відбувається. Потім почав отримувати десятки повідомлень і дзвінків від рідних та друзів, сам багато телефонував, щоб переконатися, що всі живі і в безпеці. Весь день слідкував за новинами, щоб хоч якось розуміти ситуацію. Думки про те, щоб кудись їхати, не було, з першого дня лишаюся вдома в Трускавці. Перші декілька днів були дуже тривожними. Коли зрозумів, що війна швидко і просто не закінчиться, почав думати, як я можу допомогти в пришвидшенні перемоги. І почав діяти.
— Як допомагаєте ЗСУ? Можливо, є якась історія, яка закарбувалась у пам'яті?
– Починаючи з 2014 року я активно займаюсь волонтерством і постійно їжджу у військові частини з концертами для наших захисників. Від початку повномасштабної війни провів більше 100 благодійних концертів як в Україні так і за кордоном. Як зараз пам’ятаю хвилювання перед першим після 24 лютого виступом для наших воїнів: єдине бажання було допомогти їм хоча б на одну годину забути про той жах, з яким вони щодня стикаються на фронті. І найбільше, що мені запам’яталось в той день — їх щирі емоції. Я стояв на імпровізованій сцені і плакав від гордості за наших захисників і від гордості, що я українець.
— Розкажіть про свій відомий трек «Україна переможе»: історію створення, кому вона адресована?
– «Україна переможе» стала другою створеною мною піснею від початку повномасштабної війни. Я її писав для кожного українця і для себе також. Це пісня-афірмація, пісня-нагадування, що ми непереможна нація незламних, сильних людей, які попри все продовжують творити, навчатися, працювати задля перемоги. Хочу, аби українці й надалі не втрачали надію в світле майбутнє, адже ми робимо усе задля цього. Такою ж є назва мого туру «Україна переможе», який я нещодавно анонсував.
— Скільки вже міст та країн об'їздили з туром?
– Це не просто тур, а ювілейний тур, присвячений 10-річчю моєї творчої діяльності. Як я вже згадував, від початку війни було проведено більше 100 благодійних концертів в Україні, а також Чехії, Польщі, Італії, Португалії. 2-го вересня з Києва я розпочинаю новий концертний етап — великий ювілейний тур всією Україною та Європою.
Читайте також: «Я навчився жити зі страхом»: відомий актор про службу у лавах ЗСУ
«Я навчився відпускати ситуацію, якщо щось не складається, і чекати вдалого моменту»
— Дехто з ваших колег, наприклад, Віталій Козловський, пішли служити після повістки. Чи отримували ви її і як вважаєте, де зараз мають бути музиканти?
— Я служу тут, в тилу! Моя творчість — для мене найкращий спосіб допомоги нашим воїнам. Уже більше 10 мільйонів гривень зібрано на авто, дрони, тепловізори. Сам зброю до рук не брав, я її боюсь. Але з 2014 року виступаю для солдатів. Після повномасштабного вторгнення одним із перших поїхав до хлопців на передову. Тоді це було дуже страшно, так як туди з артистів ще ніхто не їздив. Але я рухався за покликом серця, бо знав, що моя підтримка їм необхідна.
— Як змінився український музичний простір після початку великої війни?
— Мені здається, те, що відбулося з українським шоу-бізнесом в період повномасштабної війни, не міг передбачити ніхто. Повне переродження! Я дуже щасливий, що з’явилося багато якісної української музики, молодих талановитих артистів, які зараз мають всі шанси і можливості зайняти свою нішу в музичній індустрії.
— Як знаходити сили творити у такий непростий час?
– Все, що мене оточує — люди, події — все це знаходить відображення в моїх піснях. Я давно зрозумів, що коли займаєшся улюбленою справою, не потрібно шукати сили і натхнення, вони завжди є. Головне не змушувати себе! Чим більше я спокійний і розслаблений, тим легше мені пишеться. Частіше запитуйте себе: що в мене дійсно добре виходить? Від чого я отримую задоволення? Що мене наповнює і надихає? Якщо дасте собі відповіді на це, то питання, як знаходити сили творити у такий непростий час, відпаде саме собою.
Читайте також: «Хочу, аби про нього не забули»: співачка Христина Соловій про втрату соліста балету
— Чому молодь продовжує слухати російську музику?
— Давайте називати речі своїми іменами: до великої війни дуже багато українських артистів відверто займалися пропагандою російської музики. Величезну частину інфопростору займав російськомовний контент. Цього впливу, який тривав десятиліттями, за один день не можливо позбавитися. І треба визнати той факт, що російська влада завжди виділяла величезні ресурси на пропаганду російської культури, мови і музики. Тому ми, публічні люди, артисти, свідомі громадяни повинні так само пропагувати все українське. Робити якісний український продукт, в даному випадку, це музика. А чим більше буде якісної української музики, тим швидше відбудеться ця трансформація, тим швидше ми зможемо викорінити російську культуру. Адже цей процес вже запущено — радіостанції, телебачення стали повністю україномовними. Необхідно лише трохи більше часу, щоб завершити цей процес і назавжди позбавитися від російської музики.
— Як ви під час війни справляєтеся із стресовими ситуаціями?
– Мене завжди підтримувала і рятувала творчість. Окрім цього, я активно вивчаю і займаюсь психологією, когнітивно-поведінковою терапією. За її допомоги почав краще розуміти свою поведінку і поведінку інших людей. Я навчився відпускати, якщо щось не складається, і чекати вдалого моменту. Почав розпізнавати, коли мною намагаються маніпулювати і провокувати на якісь не притаманні мені дії, це знання допомагає. Однак не завжди вдається повністю позбутися стресу, тому я намагаюсь максимально спокійно та виважено на все реагувати.
Читайте також: «Три доби гулятимемо!»: Павло Зібров мріє про день Перемоги
— Як ви підтримуєте фізичну форму, адже багато українців через стрес або ж сильно схудли, або ж набрали?
– Два рази на тиждень обов’язково спортзал. Хочу чи не хочу, я все одно йду і займаюся, тому що це допомагає підтримувати не тільки форму, але й перезавантажитися емоційно, зняти напругу. Дотримуюся здорового харчування, але інколи можу себе побалувати шматочком тортика, адже дуже люблю солодке. Щодня обов’язкові тривалі прогулянки разом з моїм домашнім улюбленцем Кевіном, він теж мені допомагає тримати себе в гарній фізичній форм (усміхається — Авт.).
— Чи давали волю сльозам та емоціям після 24 лютого? Що особисто розчулило вас?
– Так, я дуже емоційний. Інколи тяжко стримувати емоції, особливо, коли бачиш, як героїчно наші люди, а особливо діти, витримують всі нещастя, які їм завдає війна.
– Ви з багатодітної родини. Де зараз ваші брати та сестри? Може хто боронить Україну із них? Чи може війна із деким розлучила на тисячі кілометрів?
– Сьогодні мої два рідні брати служать. Вони добровільно приїхали з-за закордону, так як до початку війни там працювали. У них закінчився робочий контракт і вони сказали, що повертаються додому і підуть боронити Батьківщину. Вся родина їх підтримала. Ми постійно на зв’язку, по-можливості зідзвонюємося. До речі, нещодавно відбулася прем’єра моєї пісні «Подзвонив», яку я присвятив своїм братам та всім, хто не має можливості бачитися зі своїми рідними та коханими людьми і єдиний спосіб спілкування з якими — дорогоцінний дзвінок.
Роман з братами роблять все задля наближення нашої Перемоги
— Що насамперед зробите після нашої перемоги?
– Подякую Господу і зателефоную своїм братам!
Нагадаємо, раніше «ФАКТИ» розповіли історію оперного співака з Харкова, який отримав тяжкі поранення під час евакуації людей із «гарячих точок» свого регіону.
