Сильна система охорони здоров’я — основа стійкості країни та якості життя людей. А її відновлення має починатися з діалогу, спільних рішень та готовності діяти. Саме такий ключовий меседж ІІ Міжнародної конференції та виставки — Ukraine ReHealth 2026, що 2–3 вересня 2026 р. об’єднала у КВЦ «Парковий» (Київ) представників державного сектору, міжнародних партнерів, фінансових інституцій, медичної спільноти, бізнесу та інвесторів для обговорення ключових викликів, можливостей і рішень для розвитку healthcare system України. До участі в заході також долучилися численні міжнародні делегації, представники обласних військових адміністрацій та лікарень, а також економічних співтовариств, дипломатичних місій та міжнародних донорських структур.
Головні виклики та стратегічне бачення
Розпочався форум Ukraine ReHealth 2026 з обговорення стратегічного розвитку української медичної системи найближчими роками.
Заступник міністра охорони здоров’я України Євгеній Гончар окреслив ключові орієнтири реформ через призму потреб пацієнтів та медиків. Серед першочергових завдань названо розширення доступу до лікарських засобів, де Україна все ще відстає від країн ЄС. Водночас важливим кроком у цьому напрямі вже стало включення понад 50 нових діючих речовин та їх комбінацій до програми реімбурсації для лікування серцево-судинних хвороб. Щодо інфраструктури, то останніми роками лікарні поповнилися сотнями апаратів комп’ютерної томографії (КТ), ангіографії та понад 60 — магнітно-резонансної томографії (МРТ), однак попереду ще великий шлях до зменшення черг та покращення сервісу. Крім того, як зазначив спікер, Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) готує пропозиції до бюджету щодо вирівнювання заробітних плат медиків до середнього рівня по економіці з відповідними коефіцієнтами для лікарів, орієнтуючись на європейські стандарти. Паралельно розбудовується спроможна мережа закладів охорони здоров’я, яка балансує між концентрацією складних втручань у сучасних опорних центрах та доступністю базової і первинної допомоги поруч із місцем проживання пацієнта.
Важливим продовженням цієї теми став парламентський погляд на стійкість галузі. Заступниця голови Комітету Верховної Ради України з питань здоров’я нації Оксана Дмитрієва наголосила, що фундаментом стійкості вітчизняної медицини є медичні працівники, які щодня рятують життя під обстрілами та в умовах знеструмлень. Українські лікарі не лише опанували новітні світові методики лікування бойових травм, реабілітації та протезування, а й самі почали ділитися цим безцінним досвідом з іноземними колегами. Саме тому головним пріоритетом держави має бути збереження людського капіталу — створення умов, за яких фахівці матимуть змогу працювати, розвиватися та залишатися в Україні, адже найсучасніше обладнання не функціонуватиме без кваліфікованих кадрів.
Якщо людський капітал є основою стійкості системи, то наступним питанням стає ресурс для її розвитку та відновлення. Саме в цьому ключі заступниця міністра економіки та довкілля України Анна Артеменко представила нову філософію публічних інвестицій, що ґрунтується на принципі «відбудувати краще, ніж було». Оскільки бюджетні ресурси обмежені, а потреба в проєктах відновлення охорони здоров’я вже становить близько 135 млрд грн (майже 11% від усього проєктного портфеля держави), ключовим стає формування інвестиційно привабливих об’єктів. Разом із міжнародними фінансовими організаціями впроваджується інструмент Project Preparation Facility, який забезпечує розробку повноцінних техніко-економічних обґрунтувань за міжнародними стандартами, як це вже робиться для проєктів Інституту серця щодо трансплантології. Окрім цього, Уряд інтегрував систему публічно-приватного партнерства в загальну рамку публічних інвестицій через платформу цифрової екосистеми для підзвітного управління відновленням DREAM (Digital Restoration Ecosystem for Accountable Management) та готує запуск фонду Viability Gap Fund спільно з Міжнародною фінансовою корпорацією (International Finance Corporation — IFC) для компенсації окупності соціально значущих медичних проєктів приватним інвесторам.
Ще один стратегічний вимір трансформації — гармонізація українського законодавства з нормами Європейського Союзу (ЄС). Детально цю тему розкрив директор Державного експертного центру МОЗ України Едем Адаманов. За його словами, охорона здоров’я буде одним із найскладніших напрямів у процесі адаптації до європейських вимог, але чіткі дедлайни від міжнародних партнерів дозволять українській системі мобілізуватися й реалізувати всі необхідні зміни. Втім, Україна вже має вагомі здобутки: дозвіл на проведення клінічних випробувань у нас реєструється швидше, ніж у будь-якій країні ЄС, а процедура реєстрації ліків залишається найдешевшою при збереженні європейських строків. Окрему увагу Е. Адаманов приділив створенню нового регулятора, головним завданням якого має бути абсолютна прозорість ринку, щоб будь-який інвестор міг без залучення дорогих юристів зрозуміти алгоритм реєстрації ліків, терміни та витрати.
Важливе місце в дискусії посіли представники шведської делегації, які підкреслили непохитність підтримки України, яка реалізується як на урядовому рівні, так і через залучення медичних закладів, університетів і бізнесу. Ключовою віхою цієї співпраці є масштабна багаторічна програма трансформації української системи охорони здоров’я на 2026–2029 рр. з інвестиціями близько 26 млн дол. США, що реалізується спільними зусиллями шведської сторони та Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Партнери координують проєкти в галузі боротьби з антимікробною резистентністю, розвитку променевої терапії, медичної евакуації, а також беруть участь у створенні реабілітаційного закладу в межах операції «Реноватор». При цьому шведські фахівці відзначили, що самі активно навчаються у своїх українських колег кризис-менеджменту та здатності проводити складні реформи в умовах повномасштабної війни.
Від потреби до профінансованого проєкту
Одним із наскрізних прикладів переходу від стратегій і концепцій публічно-приватного партнерства до їх безпосереднього впровадження став кейс Харківської обласної клінічної лікарні, який представила на форумі заступниця голови Харківської обласної військової адміністрації Олена Логвинова. Ключовий принцип полягає в тому, що масштабний проєкт доцільно структурувати на окремі, але сумісні частини, які можуть реалізовуватися послідовно. Зокрема, у 2025 р. завершено проєкт реабілітаційного відділення Харківської лікарні, нині найпотужнішого в регіоні, а також проведено модернізацію приймально-діагностичного відділення — обидва профінансовано у пропорції 20% коштів обласного бюджету та 80% коштів Європейського інвестиційного банку. Водночас важливою передумовою для залучення зовнішнього фінансування стала готовність регіону виконати проєктно-кошторисну документацію (ПКД) за кошти обласного бюджету. Ще одним масштабним напрямом стало створення підземного медичного середовища площею 12 тис. м², інтегрованого з усіма корпусами лікарні. Після півторарічної підготовки ПКД за кошти області та презентації в МОЗ реалізацію першої черги підтримали фінансуванням через Ukraine Facility (Pillar One) за механізмом ретроактивної компенсації від ЄС. Крім того, регіон за власною ініціативою заклав у проєкт повну енерго- та теплоавтономність. Таким чином, продемонстрована партнерська модель передбачає взаємні зобов’язання: якщо міжнародні партнери допомагають з обладнанням, регіон, громада та лікарня, зі свого боку, забезпечують підготовку приміщень і необхідної інфраструктури.
Однак для масштабування таких проєктів потрібні різні фінансові інструменти. Тому окремий блок дискусії було присвячено можливостям кредитного фінансування медичних закладів. Представник Європейського інвестиційного банку окреслив портфель інструментів, доступних для сектору охорони здоров’я. Основним із них є Ukraine Recovery — багатотраншова кредитна лінія обсягом 740 млн євро, яка охоплює не лише медичну, а й енергетичну, транспортну та комунальну інфраструктуру громад. Друга лінія — Green Fabric Buildings Energy Efficiency Programme обсягом близько 300 млн євро, спрямована на підвищення енергоефективності та енергонезалежності медичних установ і захисних споруд при них. Додатково діють інструменти технічної допомоги U4U (Ukraine for Ukraine), Ukraine First та Ukraine Investment Framework. Водночас з метою доступності до фінансів для конкретного проєкту важливо чітко розуміти, які саме медичні послуги проєкт має забезпечувати громаді та якою буде його функціональна модель у подальшому.
Проєктна менеджерка UNOPS (United Nations Office for Project Services) Олена Клименко представила роль агентства як імплементаційного партнера, а не донора: UNOPS виконує проєкти, профінансовані країнами-партнерами та міжнародними фінансовими інституціями, у будь-якій сфері й масштабі. Так, у Харківській обл. агентство координує проєкт швидкої медичної допомоги за підтримки Японії, відновлення укриттів у пологових будинках за підтримки Фонду ООН у галузі народонаселення та постачання медичного обладнання лікарень регіону.
Представник Укргазбанку Михайло Медко представив погляд комерційного банківського сектору, наголосивши, що фінансування — це насамперед поворотний ресурс, а не грант чи бюджетна субвенція. Його аргумент на користь кредитування: відкладене рішення коштує дорожче через інфляцію та девальвацію — обладнання вартістю 100 тис. дол. сьогодні за кілька років здорожчає в доларовому вимірі приблизно на 20% і суттєвіше — у гривневому. Банківський сектор почав активно кредитувати муніципалітети й комунальні некомерційні підприємства (КНП) після реформ децентралізації та медичної реформи; за останні понад 10 років дефолтів серед таких позичальників не зафіксовано, а КНП, працюючи за моделлю «гроші йдуть за пацієнтом», за оцінкою банку, часто демонструють кращу платіжну дисципліну, ніж комунальний сектор загалом. Ключовим механізмом пільгового кредитування він назвав програму «5-7-9», до якої вдалося включити комунальні лікарні: ставка становить 1% для прифронтових територій і 7% для інших регіонів.
Окремо під час цієї панелі обговорено механізм Blended Finance Fund, ініційований IFC, — подібний за логікою до «5-7-9», але побудований на грантовій складовій, яка призначена не для лікарні напряму, а для приватного партнера, залученого до управління об’єктом.
Від бачення до реалізації
Відновлення медичної інфраструктури поступово переходить від окремих будівельних проєктів до формування спроможної та фінансово стійкої системи охорони здоров’я.
Зокрема, заступник міністра охорони здоров’я України Є. Гончар окреслив логіку, за якою Міністерство відбирає проєкти для підтримки: ключовими стають не лише обсяги фінансування, а й чітке розуміння потреб громади, очікуваного результату, готовності проєкту та його спроможності працювати в довгостроковій перспективі. Саме за таким принципом держава визначає пріоритети інвестицій у медичну інфраструктуру. Йдеться про баланс між потужними центрами високоспеціалізованої допомоги та доступністю базових і реабілітаційних послуг за місцем проживання.
Водночас важливою умовою для залучення коштів є готовність громад: наявність проєктно-кошторисної документації, власного співфінансування та чіткої моделі майбутньої роботи закладу.
Останніми роками держава вже суттєво інвестувала в діагностичне обладнання — близько 240 КТ, 50 МРТ та майже 30 лінійних прискорювачів, тому наступним викликом стає розвиток якісної допомоги та амбулаторної інфраструктури.
Важливим джерелом довгострокового фінансування залишається Світовий банк. Представлена на конференції програма HEAL із бюджетом близько 1,5 млрд дол. охоплює реабілітацію та психічне здоров’я, первинну і громадську медичну допомогу, відновлення та розвиток лікарень, а також інституційну спроможність.
Паралельно програма PRIME майже на 1 млрд дол. підтримує системні реформи. Загалом портфель Світового банку у сфері охорони здоров’я становить близько 4 млрд дол.
Окремий напрям — державно-приватне партнерство. IFC уже супроводжує три муніципальні проєкти — у Львові, Житомирі та Вінниці. Одним із перспективних механізмів є платежі за доступність: приватний інвестор фінансує будівництво, а громада після введення об’єкта в експлуатацію здійснює регулярні платежі протягом 10–15 років, покриваючи капітальні та операційні витрати й обслуговування об’єкта. Зміни до законодавства створили для цього необхідну основу, а подальший розвиток державно-приватного партнерства пов’язаний із залученням приватного капіталу, управлінням воєнними ризиками та розширенням інституційної спроможності громад.
Практичні приклади демонструють і міжнародні партнери. Французька Ellipse Projects реалізує в Україні проєкти за принципом «під ключ» — від медичної концепції та проєктування до фінансування, будівництва, оснащення й навчання персоналу.
У Львові екосистема Unbroken також розвивається за моделлю диверсифікованого фінансування, поєднуючи міжнародні кредити, гранти та партнерські кошти.
Показовими є й проєкти, що «виросли» з локальної ініціативи. Рівненська обласна клінічна лікарня для ветеранів спочатку сформувала команду та обрала спеціалізацію з реабілітації складних травм, а вже після доведення спроможності отримала статус надкластерного закладу й почала створення нового реабілітаційного корпусу.
Подібний підхід використовує RECOVERY: фонд обирає заклади з сильною командою або потенціалом її створення, інвестує в ремонт, обладнання та безбар’єрність, а після завершення передає об’єкт системі охорони здоров’я.
Таким чином, сучасний проєкт відновлення починається не з пошуку грошей, а з чітко сформульованої потреби, конкретного результату та зрозумілої моделі подальшої роботи.
Саме готовність, управлінська спроможність, диверсифіковане фінансування та відповідальність усіх сторін визначатимуть, чи стане відновлений об’єкт справді сталою частиною системи охорони здоров’я.
Про реальні потреби та інвестиції в HealthTech
Генеральна директорка ДП «Медичні закупівлі України» Катерина Некрасова окреслила етапи трансформації системи медичного забезпечення та її гармонізації з європейськими стандартами.
Запровадження нового Закону України «Про публічні закупівлі» протягом наступних 2 років передбачає запуск нових інструментів, зокрема ширше застосування нецінових критеріїв, динамічні системи закупівель та поділ предмета закупівлі на лоти.
Для учасників ринку ці зміни означають потребу в поетапній адаптації та посиленні фахових команд, але водночас вони формують зрозумілі й передбачувані умови для міжнародних постачальників.
Успішна робота оновленої сфери публічних закупівель потребуватиме відповідної інфраструктури: чіткої методології від Міністерства економіки, стандартизованих алгоритмів обґрунтування вибору якіснішої продукції для контролюючих органів і суспільства, а також інструментів оцінки довгострокової ефективності лікування.
Ключовим меседжем панельної дискусії стало те, що Україні необхідно поступово відходити від спрощеного підходу, за якого головним критерієм вибору є ціна, а важливо прораховувати цінність технології для всієї екосистеми охорони здоров’я.
У цьому контексті особливого значення набуває оцінка медичних технологій (Health Technology Assessment — HTA), яка може допомогти відповісти на практичні запитання: у які технології інвестувати, що закуповувати та фінансувати, а також як обирати між альтернативними технологічними рішеннями, про що відмітила Анна Безрук, менеджерка Комітету з охорони здоров’я Європейської Бізнес Асоціації.
На відміну від ліків, медичні вироби — від програмного забезпечення до складних медичних систем — потребують гнучкого підходу. Окрім ціни та клінічної ефективності, важливо враховувати весь життєвий цикл технології: готовність інфраструктури, навчання персоналу, організаційні зміни та сервісне обслуговування. Без цього потенціал навіть найдорожчої інновації залишиться нереалізованим.
Ще один важливий аспект — баланс між доказовістю та швидкістю доступу до інновацій, особливо цифрових рішень та штучного інтелекту. Відсутність довгострокових даних не має блокувати перспективні технології, проте прискорений доступ вимагає чітких критеріїв входження, подальшого збору даних і повторної оцінки. Для технологій із коротким життєвим циклом, які постійно вдосконалюються, оцінка повинна бути не одноразовим рішенням «так / ні», а безперервним супроводом на всьому шляху їх використання.
Важливий блок дискусії стосувався «життя» обладнання після встановлення в лікарні. Учасники наголосили на розмежуванні відповідальності між державою, закупівельниками та медичними закладами: лікарня має бути готовою не лише працювати на складній техніці, а й забезпечувати її обслуговування та належну експлуатацію: пріоритет надаватимуть тим закладам, які довели спроможність відповідально та ефективно управляти отриманим обладнанням.
Ще одна гостра проблема — сервісне обслуговування: якщо в ЄС сервісну підтримку контрактують на роки наперед, то в Україні цей підхід лише формується. Тому під час закупівель важливо оцінювати повну вартість володіння (придбання, навчання, ремонт, оновлення програмного забезпечення), розглядаючи сервіс як невід’ємну частину самої технології.
У процесі обговорення було сформовано нове бачення «клініки майбутнього», яка має бути не просто набором сучасного обладнання, а цілісною екосистемою, де технології, персонал, інфраструктура, сервіс і менеджмент працюють як єдине ціле та планують свою роботу на роки вперед.
Що стосується українського HealthTech, то, як зазначили учасники останньої панельної дискусії першого дня форуму, він має потужний потенціал завдяки інженерним і медичним кадрам, розвиненій цифровій інфраструктурі та унікальним інноваціям, народженим у відповідь на виклики війни.
Втім, обсяг приватних інвестицій у сектор все ще істотно відстає від його реальних можливостей, адже українським стартапам вже недостатньо просто показувати технологічну спроможність. Для залучення капіталу їм необхідно доводити клінічну й економічну цінність продукту для пацієнтів та медичної системи, а також демонструвати здатність масштабуватися на глобальні ринки. Важливу роль у цьому має відіграти держава через створення прозорих механізмів інтеграції розробок у лікарні та впровадження підходів до оцінювання інновацій за принципами HTA.
Перший день Ukraine ReHealth 2026 підтвердив важливий зсув у мисленні: українська медицина виходить із режиму вимушеного антикризового реагування та обирає шлях системного творення. Сьогодні закладається фундамент для стійкої, інноваційної та інвестиційно привабливої екосистеми, де глибинна людська стійкість поєднується із сучасними технологіями, а нове обладнання стає не просто ресурсом, а довгостроковою цінністю для пацієнта й усієї країни.
Источник: www.ukrinform.ua