Інфекційні захворювання супроводжують людство з давніх-давен. Серед збудників особливе місце посідають віруси, деякі з яких можуть бути смертельними. У сучасному суспільстві це неприпустимо, тому існує нагальна потреба в розробці ефективного лікування. Довгий час єдиним методом боротьби з вірусними захворюваннями була вакцинація. Однак у 1963 році науковці зуміли змінити усталену терапевтичну парадигму, представивши перший противірусний препарат для лікування герпесу. З того часу розроблено понад 90 противірусних засобів та їх комбінацій, значна частина яких сьогодні широко застосовується для лікування низки інфекційних хвороб, зокрема грипу.
Про віруси
Віруси є одними з основних патогенних агентів, які викликають серйозні захворювання у людей, тварин і рослин. Вони є паразитами, проникнення яких у клітини хазяїна призводить до активації специфічних біохімічних реакцій. Хоча ці патогени різноманітні, вони мають єдину структуру: складаються з білків і нуклеїнових кислот, деякі вкриті ліпідною оболонкою. Віруси можуть перебувати в клітинах як епісомальна форма або вбудовуватися в хромосомну ДНК хазяїна, не беручи участі в активній реплікації (латентний стан). Попри значний прогрес у розумінні вірусних захворювань, боротьба між людиною та вірусами триває, адже віруси постійно вдосконалюють свої стратегії нападу та захисту.
Наразі для боротьби з вірусними захворюваннями використовуються три основні підходи: вакцинація (для запобігання та контролю поширення хвороби), хімієтерапія (для лікування симптомів та сприяння виведенню вірусу з організму) та стимуляція природних механізмів резистентності організму для скорочення тривалості хвороби. Особливо великі надії в світлі швидкої появи нових інфекційних захворювань (як-от COVID-19) покладаються на хіміотерапевтичні препарати.
Що відомо про противірусну терапію?
Противірусні засоби – це препарати, що застосовуються для лікування або контролю вірусних інфекцій. Вони спрямовані на ключові стадії життєвого циклу вірусу: перешкоджають проникненню вірусів у клітини та вивільненню вірусного геному, пригнічують синтез вірусних нуклеїнових кислот, «збірку» віріонів, а також підвищують резистентність організму.
Противірусні засоби можна класифікувати за хімічною структурою, мішенями для ліків або механізмами дії. Одна з класифікацій виділяє такі групи: 5-заміщені аналоги 2’-дезоксиуридину, аналоги нуклеозидів, аналоги пірофосфату; нуклеозидні та ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази, інгібітори протеази, інтегрази, проникнення; ациклічні аналоги гуанозину, аналоги ациклічного нуклеозидфосфонату; інгібітори вірусу гепатиту С та вірусу грипу; імуностимулятори, інтерферони, олігонуклеотиди та антимітотичні інгібітори. Ці препарати ефективні проти 9 інфекційних хвороб, спричинених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), цитомегаловірусом, вірусами гепатиту B та C, вірусом простого герпесу, грипу, вітряної віспи, папіломи людини та респіраторно-синцитіальним вірусом.
Однак існують обмеження. «Ідеальний» противірусний засіб мав би впливати на всі ланки патологічного процесу, діючи як на активні, так і на латентні форми вірусів. На жаль, більшість доступних противірусних засобів ефективні лише проти вірусів, що активно розмножуються. Додатковими обмежувальними факторами є токсичність препаратів та здатність вірусів до мутацій, що знижує чутливість до ліків і ефективність фармакотерапії.
Який противірусний засіб обрати?
В Україні, в районах з помірним кліматом, епідемії гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ), зокрема грипу, виникають щорічно в осінньо-зимовий період. Найефективнішим шляхом профілактики цього захворювання та його тяжких наслідків є вакцинація. Однак, якщо щеплення не було проведене або хвороба «здолала» вакцинальний захист, лікар може призначити протигрипозні лікарські засоби для лікування та попередження прогресування хвороби.
Центри з контролю та профілактики захворювань (CDC) та Управління з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами США (FDA) попереджають, що лікування грипу противірусними препаратами буде найефективнішим, якщо розпочати його протягом 1–2 днів після появи симптомів. Препарати можуть зменшити вираженість симптомів і скоротити тривалість хвороби приблизно на день. Ранній початок противірусного лікування також може полегшити перебіг деяких ускладнень грипу. Дослідження показують, що для дорослих, госпіталізованих із грипом, раннє противірусне лікування може зменшити тривалість госпіталізації та ризик смерті. У сезоні 2024–2025 років CDC рекомендує чотири противірусні препарати, схвалені FDA, для лікування грипу: інгібітори нейрамінідази (озельтамівір, занамівір та перамівір), а також інгібітор ферменту вірусу грипу – балоксавіру марбоксил.
Фармацевт, зі свого боку, може порадити препарати, що мають противірусну та імуностимулювальну дію, для підтримки організму під час поширення ГРВІ.
Наприклад, при грипі дорослим можна порекомендувати лікарські засоби для системного застосування на основі уміфеновіру. Цей препарат специфічно пригнічує віруси грипу А та В, зменшуючи тривалість та тяжкість хвороби, вираженість симптомів, а також знижуючи частоту ускладнень.
Вітаглутам – противірусний засіб для системного застосування у дорослих, ефективний проти вірусів грипу типів А та В, аденовірусної інфекції, парагрипу, респіраторно-синцитіальної інфекції. Його противірусний механізм дії полягає в інгібуванні репродукції вірусу на етапі ядерної фази, затримуючи міграцію новосинтезованого NP-вірусу з цитоплазми в ядро.
Дослідження також підтвердили ефективність молекули енісаміуму – противірусного засобу для системного застосування у дорослих та дітей при захворюваннях, спричинених вірусами грипу A та B, респіраторно-синцитіальним вірусом, а також штамами альфа-коронавірусу NL-63 та бета-коронавірусу SARS-CoV-2 in vitro. При застосуванні відзначається зменшення тривалості періоду підвищеної температури тіла, катаральних та конституціональних симптомів, зменшення потреби у відхаркувальних і судинозвужувальних засобах, кількості днів непрацездатності та періоду виділення вірусів.
Римантадину гідрохлорид – похідне амантадину, що має виражену противірусну активність. Ефективний щодо різних вірусів грипу типу А, а також чинить антитоксичну дію при грипі, викликаному вірусом типу В. Римантадин інгібує реплікацію вірусу на ранніх стадіях циклу за рахунок порушення формування вірусної оболонки.
Не варто забувати й про препарати, що містять біологічно активні компоненти рослинного походження, які можуть чинити противірусну дію.
Так, поліфеноли у складі сухого екстракту суплідь вільхи сірої та вільхи клейкої мають противірусні властивості щодо вірусу грипу, везикулярного стоматиту та простого герпесу. Механізм їх противірусної дії полягає в індукції синтезу інтерферону, пригніченні активності нейрамінідази вірусу грипу, а також вірусоспецифічної тимідинкінази вірусу герпесу, що призводить до припинення синтезу вірусної ДНК. А гіпорамін – поліфенольний комплекс галоелаготанінів з листя обліпихи, біологічно активними компонентами якого є гідролізовані таніни, виявляє підвищену противірусну активність відносно різних штамів вірусів грипу А і В, аденовірусів, параміксовірусів, вірусів простого герпесу, оперізувального лишаю, цитомегаловірусу, респіраторно-синцитіального вірусу.
Ще однією групою препаратів, які можуть порекомендувати фармацевти для профілактики і лікування ГРВІ у дітей віком від 1 року та дорослих, є топічні форми інтерферонів – потужних цитокінів, яким притаманні противірусні, імуномодулювальні та антипроліферативні властивості. Зокрема, у медичній практиці застосовуються людські α- і β-інтерферони, а також рекомбінантні інтерферони.
Не варто забувати й про індуктори продукції інтерферону – імуностимулятори (інтерфероногени) (наприклад, препарати на основі тилорону), що сприяють збільшенню утворення в організмі людини інтерферонів (суміш α-, β- та γ-інтерферонів у різних пропорціях) і, як результат, підвищенню опірності організму до вірусної інфекції. Під впливом інтерфероногенів в організмі може вироблятися більша кількість інтерферонів, які зумовлюють виражену противірусну, протипухлинну та імуномодулювальну активність.
Що стосується герпетичних інфекцій, які також можуть траплятися в прохолодну пору, то за їх наявності працівник першої лінії може рекомендувати лікарські засоби в різних фармакологічних формах на основі ацикловіру – синтетичного аналога пуринового нуклеозиду з інгібіторною активністю in vivo та in vitro щодо вірусу герпесу людини, що включає вірус простого герпесу І та ІІ типів, вірус вітряної віспи та оперізувального герпесу, вірус Епштейна–Барр та цитомегаловірус.