Радянські звірства, що приписуються іншим: як Москва століттями перекладала відповідальність за свої злочини і продовжує це робити нині

Дзеркальні злочини СРСР: як Москва роками перекладала свої звірства на інших і робить це сьогодні знову Правда чи міф 27.08.2026 09:00 Укрінформ

Радянські звірства, що приписуються іншим: як Москва століттями перекладала відповідальність за свої злочини і продовжує це робити нині 2

Частину злочинів Другої світової СРСР приписував фашистам, а ті совєтам. Чи можна знайти правду між двох міфів? 

Підрив Успенського собору та Хрещатика у 1941 році, розстріли понад 20 тисяч польських офіцерів у Катині, масові страти в’язнів у тюрмах Львова та Вінниці – як радянська пропаганда ховала власні криваві сліди за звинуваченнями нацистів, і чому сучасна Росія застосовує абсолютно ті самі інструменти патологічної брехні.

Укрінформ у співпраці з Українським інститутом національної пам’яті пропонують новий випуск мультимедійного проєкту «Правда чи міф: совєтська епоха». Відстежувати нові відеоепізоди можна на сайтах Укрінформу та Інституту національної пам’яті, у соцмережах та читати у текстовому варіанті.

Ідею цього випуску підказали «дорогі» росіяни, коли під час чергового масованого обстрілу Києва влучили по Успенському собору Києво-Печерської лаври. Тоді російська пропаганда застосувала вже традиційний для себе набір фейків: «Ми не обстрілюємо такі об’єкти», «Це ракета української ППО змінила ціль» або «Це інсинуація та постановка ЗСУ».

Подібна риторика Кремля – не вигадка сьогодення, а пряма спадковість радянських методів. Під час Другої світової війни сталінський режим системно чинив «дзеркальні злочини» – знищував архітектурні перлини, мінував цивільну інфраструктуру та проводив масові розстріли, після чого моментально звинувачував у цьому німецьких окупантів.

Про те, як працювала совєтська пропагандистська машина, хто насправді підірвав серце Києва у 1941 році та чому росіяни досі тримають під грифом «секретно» загарбані архіви розповідаємо далі.

МІФ 1. УСПЕНСЬКИЙ СОБОР ТА ХРЕЩАТИК У 1941 РОЦІ ПІДІРВАЛИ НІМЕЦЬКІ ОКУПАНТИ

У радянських підручниках для старших класів десятиліттями карбувалася єдина офіційна версія: «Гітлерівські нелюди методично знищували культурні цінності нашої Батьківщини. У Києві фашистськими окупантами було по-варварськи підірвано перлину давньоруської архітектури XI століття Успенський собор Києво-Печерської лаври…». Аналогічно німцям приписували і суцільне руйнування Хрещатика, мостів через Дніпро та кращих будівель столиці.

Насправді ж, це міф. І підрив Хрещатика у вересні 1941 року, і вибух Успенського собору 3 листопада 1941 року – справа рук радянського підпілля НКВД.

Коли совєтська армія виходила 19 вересня з Києва, в місті залишили мережу підпільників. Це потім маркувалося як «партизани» чи «комсомольці», але сьогоднішньою мовою це були професійні ДРГ. Вони мали створювати всі можливі умови, щоб німцям було некомфортно в Києві. Замінувати та підірвати Хрещатик чи собор могли тільки професіонали.

Олександр Алфьоров, історик, голова УІНП пояснює: «Успенський собор підривали з урахуванням того, що 3 листопада туди мала прибути висока делегація німців та їхніх союзників. Делегація розминулася з вибухом, але храм злетів у повітря. Сила вибуху була такою, що уламки плінфи знаходили аж біля нинішньої станції метро «Арсенальна». 

Німцям не було жодного сенсу витрачати такі потужні інженерні ресурси й вибухівку на знищення об’єкта, який вони могли б принаймні дослідити. Щодо церковних цінностей, які нібито вкрали німці: більшість із них вивезли до Росії ще у 30-х роках під час радянських антирелігійних кампаній. А ті речі, які після війни західні союзники знайшли в німецькій зоні окупації й повернули до СРСР, Москва так і не віддала Києву. По суті, росіяни двічі пограбували Успенську лавру.

Підрив Хрещатика радянськими мінерами призвів до страшної ланцюгової реакції. Шоковане німецьке командування звинуватило у вибухах комуністів, яких у межах своєї расистської ідеології ототожнювало з євреями. «Це стало безпосереднім приводом до однієї з найстрашніших трагедій ХХ століття – масових розстрілів у Бабиному Яру. Відповідальність за геноцид лежить на нацистах, проте саме радянська провокація із підривом центру міста стала спусковим гачком для цього злочину. Саме тому совєтська влада після війни так ретельно замовчувала та спотворювала правду про Бабин Яр».

Источник: www.ukrinform.ua

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *