На згадку про бійця полку «Азов» Євгенія Логінова (позивний «Мальдер») Хвилина пам’яті 19.08.2026 09:00 Укрінформ
27-річний Євгеній був єдиним сином у родині, мріяв про моря, але поклав життя, захищаючи український Маріуполь.
Майбутній командир взводу, молодший сержант Окремого загону спеціального призначення «АЗОВ» Національної гвардії України Євгеній Логінов народився 21 жовтня 1994 року у місті Брест. Проте вже за рік родина переїхала до Миколаєва.
Ще навчаючись у школі, юнак прагнув моря, тому закінчив морехідне училище. Згодом здобув освіту в Миколаївському національному університеті кораблебудування імені адмірала Макарова. Працював матросом-рятувальником на базі відпочинку.
У вільний час присвячував себе спорту — плаванню, бігу, силовим вправам, грав у футбол. У скаутському загоні освоїв мистецтво скелелазіння. З дитинства цікавився військовою справою, тому у 2018 році юнак вирішив присвятити своє життя службі в армії. Медична комісія спочатку відмовила йому через стан здоров’я, проте він не відступив і здобув право служити.
Євгеній пройшов базовий курс бойової підготовки, прибув до прифронтового Маріуполя і почав службу в Окремому загоні спеціального призначення «АЗОВ». Попереду на нього чекала надзвичайно складна фахова підготовка, яку витримували далеко не всі. Але юнак успішно пройшов відбір і став одним із найкращих курсантів. Отриманий шеврон «АЗОВ» був для нього предметом особливої гордості.
Згодом він брав участь у бойових діях на Світлодарській дузі, обороняв Маріуполь під час проведення АТО/ООС.
24 лютого 2022 року застало Євгенія на Львівщині, де він проходив сержантські курси. Негайно покинув навчання і разом з побратимами вирушив до Маріуполя. Дорога була небезпечною, і вони дісталися міста буквально за лічені дні до того, як воно опинилося в повному оточенні.
Батьки згадують, що увесь час чекали новин від сина, але він дуже рідко виходив на зв’язок. Найчастіше це були короткі повідомлення.
«Одного разу він понад двадцять днів не давав про себе знати. Ми божеволіли. 13 квітня святкувався день народження його мами. Коли Женя нарешті повідомив про себе, сказав лише: „Мамо, вибач“. Це було дуже зворушливо», — згадує батько Олександр.
Він розповідає, що востаннє спілкувався із сином 27 квітня 2022 року. Розмова тривала близько п’яти хвилин. Але і це було довго, адже зазвичай дзвінок тривав одну-дві хвилини.
Після особливо тяжких боїв у середині квітня українські захисники відступили на територію заводу «Азовсталь». Євгеній тоді командував взводом і зміг вивести своїх бійців без втрат, за що достроково отримав звання молодшого сержанта. Це стало визнанням його професіоналізму та лідерських якостей.
Побратими згадують юнака як мужнього воїна, який ніколи не ховався за спинами інших, завжди першим вирушав на найскладніші завдання. А ще він був людиною неймовірної доброти, виняткової хоробрості та надійності.
«Того дня велика група російських спецпризначенців проникла на територію заводу. Вони взяли у полон кількох військовослужбовців із сусідніх підрозділів, які знали, де знаходяться наші бійці, розповіли, як зайти непомітно і з якого боку. Спершу росіяни кинули під ноги гранату одному з наших бійців, зав’язався бій. Мальдер вів вогонь, перестрілювався з нападниками, але ворожа куля влучила йому в сонну артерію. Євгеній не був медійною фігурою, ніхто не збирав для нього петицій на нагородження, не купував дороге спорядження, не з’являвся на телеканалах. Він не шукав прихистку за товстими стінами та у підвалах, не їв потайки консерви та пайки. Був відважним, відчув на собі всю важкість реальної війни, міських боїв. Безмежна повага тобі, Мальдере», — написав його побратим Руслан Сербов, позивний Давид. Він присвятив Євгенію сторінку у своїй книзі «Книга Хоробрих. Маріуполь».
На жаль, тіло хороброго воїна, який загинув 5 травня 2022 року, так і залишилося у землі Маріуполя, який він обороняв до останнього подиху.
Після загибелі сина батьки Героя — Олександр та Ірина Логінови — почали збирати свідчення його побратимів, вивчати літопис оборони Маріуполя та відновлювати останні сторінки життя Євгенія. Також вони долучилися до створення меморіальної виставки «З Україною в серці», яка присвячена пам’яті героїв полку «Азов». Спілкуючись із родинами загиблих, зібрали інформацію про близько 300 військовослужбовців, які боролися за незалежність України. Нині виставка мандрує Україною.
Олександр Логінов переконаний, що азовці здійснили подвиг, який навічно залишиться в історії. Вони перебували в надзвичайно складних умовах: бракувало продовольства, води. Ворог застосовував танки, корабельну артилерію, реактивні системи залпового вогню, авіацію. Але хлопці 86 днів тримали оборону.
У Миколаєві на честь Євгенія Логінова перейменували одну з вулиць та встановили меморіальну дошку на будинку, де він прожив своє нетривале життя. Минулого року невідомі пошкодили її, обливши фарбою. Згодом її відновили.
За мужність та самопожертву молодший сержант Євгеній Логінов нагороджений Бойовим Хрестом «Честь і Слава» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Вічна пам’ять і слава Герою!
Алла Мірошниченко, Миколаїв.
Фото автора, з родинного архіву та з вільного доступу мережі інтернет.
Підготовлено Українським національним інформаційним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної пам’яті та онлайн-медіа Міністерства оборони України «АрміяInform»
Маріуполь Пам’ять Хвилина мовчання
Джерело: www.ukrinform.ua