Пам’яті молодшого сержанта Дмитра Галагана (позивний «Джава») Хвилина мовчання 18.08.2026 09:00 Укрінформ
Командир відділення вогнеметного взводу, якому навічно 26 років, воював в ООС та визволяв Херсонщину
Дмитро Галаган народився 1 квітня 1997 року у столиці України. Його ранні роки минули здебільшого на Чернігівщині, у селі Кобижча Бобровицького району (що згодом увійшов до складу Ніжинського), де родина придбала дачний будинок.
Навчався юнак у київській школі №170 (зараз це ліцей в Оболонському районі). Змалку Дмитро виявляв інтерес до військової справи: танків, зброї, історії, розповіла його молодша сестра Дар’я.
Надалі Дмитро Галаган опановував фах «механіка двигунів» у Київському коледжі морського та річкового флоту (після останніх реорганізацій навчальний заклад трансформувався у Відокремлений структурний підрозділ «Київський фаховий коледж морського і річкового флоту та транспортних технологій Національного транспортного університету»). Хлопець також цікавився сферою ІТ та 3D-моделюванням. Крім того, він любив читати.
«Діма був надзвичайно доброю людиною, завжди всім допомагав і постійно посміхався. Коли йому виповнилося 17 років, він брав участь у Революції Гідності, але батькам казав, що йде на заняття до коледжу», – згадує сестра Дар’я.
Після завершення строкової військової служби Дмитро Галаган ухвалив рішення залишитися в армії, у 2018 році підписав контракт. Він служив у 36-ій окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського, інформують на ресурсі «Платформа пам’яті Меморіал».
Дмитро брав участь у бойових діях в районі проведення ООС. Ще у 2019-му на Донеччині, поблизу села Широкине, розташованого на узбережжі Азовського моря за 22 км від залізничної станції Маріуполь, Дмитро зазнав контузії. Проте він не мав наміру залишати службу.
На момент початку повномасштабного вторгнення російських військ 24 лютого 2022 року Дмитро Галаган обіймав посаду командира відділення вогнеметного взводу. З перших днів агресії 24-річний захисник разом із товаришами по зброї виконував бойові завдання на передньому краї оборони.
Однією з військових операцій, у якій брав участь Дмитро Галаган, стало звільнення міста Херсон з-під тимчасової російської окупації 11 листопада 2022 року. Тоді захисник отримав другу серйозну контузію.
За відмінне виконання військового обов’язку Дмитра було нагороджено нагрудними знаками «Золотий хрест» та «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня.
Дмитро разом зі своїми побратимами надавав гідну відсіч ворожим окупаційним силам на всіх ділянках фронту, куди направляли бійців. На початку літа 2023 року вони вели бої на Запорізькому напрямку. Під час виконання бойового завдання 15 червня поблизу села Приютне молодшого сержанта було смертельно поранено.
«Хочу повідомити, що загинув Галаган Діма, який захищав нас з вами. Сам Діма не з села, але тут мешкають його рідні, і він часто до них приїжджав, – написав через два дні мешканець Кобижчі Ігор Ярмоленко. Але цього разу він вже повернеться навічно. Ховатимуть його рідні в нашому селі».
Безпосередньо з місця ворожого обстрілу в Запорізькій області забрати захисника не вдалося одразу, однак уже 22 червня у Бобровицькій громаді на Чернігівщині відбулося прощання із загиблим воїном.
Пам’ять про мужнього оборонця назавжди закарбується в серці кожного, як уособлення патріотизму, незламності духу, доброти, самопожертви та безмежної любові до України, зазначив у прощальній промові перший заступник Бобровицького міського голови Володимир Данішевський.
Вдома на Дмитра чекали мати, дві молодші сестри та кохана дівчина.
Церемонія поховання з усіма військовими належними почестями відбулася у селі Кобижча Чернігівської області.
«Сьогодні ми схиляємо голови на знак шани і скорботи та висловлюємо найщиріші співчуття родині та близьким Захисника. Нехай світла пам’ять про нього вічно живе в наших серцях, а його подвиг нагадує нам про цінність миру, єдності та незламного духу», – написала у соцмережі Людмила Самоткан нещодавно, коли Дмитрові Галагану мало б виповнитися 29 років.
Захисникові навічно 26!
Вічна слава, пам’ять і вдячність Дмитрові за доблесть і відвагу!
Фото: Укрінформ, Бобровицька міська рада, Меморіал, Фейсбук Ігоря Ярмоленка
Джерела: Бобровицька міська рада, Платформа пам’яті «Меморіал», сторінки у Фейсбуці Ігоря Ярмоленка і Людмили Самоткан
Підготовлено Українським національним інформаційним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної пам’яті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам’ять Чернігівщина Хвилина мовчання
Источник: www.ukrinform.ua