На пам’ять історика, гранатометника В’ячеслава Зайцева Хвилина мовчання 01.08.2026 09:00 Укрінформ
На війні захиснику допомагала віра в сім’ю
В’ячеслав Зайцев — десантник-“кіборг”, історик, завідувач інформаційно-видавничим відділом Національного заповідника “Хортиця”, депутат Запорізької міськради двох останніх скликань. Був кавалером ордена “За мужність” III ступеня, учасником оборони Донецького аеропорту, отримав два поранення. З першого дня повномасштабної російської агресії проти України знову став на захист рідної землі.
Військовим журналістам АрміяInform пощастило бути знайомими із В’ячеславом. Востаннє ми зустрілися наприкінці листопада 2020 року під час навчань резервістів в окремій повітрянодесантній бригаді. Тоді міцний, доброзичливий та розважливий молодший сержант Зайцев відразу привернув до себе увагу та погодився розповісти про побратимів, свій бойовий шлях, а також поділився спогадами про бої на Донеччині.
Вже у березні 2014 року, під час першої хвилі мобілізації, В’ячеслав прийшов до тоді ще військкомату записуватися добровольцем. За його плечима була строкова служба у бойовій десантній частині в Болграді, тому вже невдовзі у складі 79-ї аеромобільної бригади він відбув на адміністративний кордон із Кримом у район Чонгара.
А у травні надійшов наказ передислокуватися на Донеччину. На Донбасі воїн-десантник разом зі своїми бойовими побратимами визволяв українські міста та села і пройшов з боями сотні кілометрів.
У ті дні В’ячеслав згадував, що під час АТО найгарячіше було в Донецькому аеропорту. Він був гранатометником. На початку жовтня у старому терміналі отримав своє перше поранення. Захисників дуже активно обстрілював ворожий танк. Він бив по поверхах, і майже всі наші хлопці зазнали ушкоджень.
Поранення В’ячеслава в ділянку живота, на щастя, виявилося легким — тоді його врятував бронежилет.
Рана не була смертельною, тож він відмовився від евакуації, залишився в терміналі й продовжував виконувати бойові завдання. Інтенсивність ворожих атак нарощувалася, противник прострілював усе навколо, і поранених ставало дедалі більше. Обставини складалися так, що з гранатометників Славко залишився один. Він знищував кулеметні гнізда ворога, які були за кілька десятків метрів від нього, та не давав противнику висунути голови.
Зазнавши поранення, В’ячеслав залишався в аеропорту ще тиждень та вийшов з термінала за ротацією.
У ті дні я поцікавився, що допомагало йому вистояти? На що В’ячеслав відповів: «ДАП я захищав двічі — у жовтні та листопаді 2014-го. І завжди поряд були товариші, які теж ішли в бій. Адже відмовитися або сказати, що я не хочу чи нога болить, на фронті було реально соромно. І, звичайно, допомагала віра в мою родину — любов до мами, дружини та донечки».
24 лютого 2022 року В’ячеслав Зайцев знову став до лав Збройних Сил України. Він до останнього подиху захищав свою державу й загинув у бою у жовтні 2022 року.
Вічна пам’ять Герою!
Олександр Колесник
Фото: Євгеній Романов, Анатолій Волков, Фейсбук-сторінка В’ячеслава Зайцева
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної пам’яті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам’ять Війна Війна з Росією Хвилина мовчання
Источник: www.ukrinform.ua