Пам’яті танкіста Леоніда Сухацького (позивний «Бак») Хвилина мовчання 25.07.2026 09:00 Укрінформ
Вороги називали його танк «чорна смерть», а він – «наш дружочок»
Леонід народився 10 липня 1969 року у місті Тетіїв Київської області. Після завершення школи здобував освіту в професійно-технічному училищі №34 у Радомишлі на Житомирщині. Проходив строкову службу в радянській армії. Служив старшим сержантом, керуючи танком у польському місті Катовіце.
У період з 1993 по 2000 роки він ніс службу в органах внутрішніх справ, а пізніше ще вісім років віддав роботі в пожежній частині Тетієва, де обіймав посаду командира відділення. У 2008 році його трудова діяльність була пов’язана з роботою газозаправника.
З початком збройного конфлікту з Росією у 2014 році, Леонід добровільно приєднався до лав Збройних Сил України. Як досвідчений військовий фахівець, він був направлений для служби до 17-ї окремої танкової бригади. Він командував танком Т-80, а згодом вдруге отримав під командування танк Т-64М. Для цього Леоніду довелося пройти перенавчання на полігоні у Львові.
"Прямою наводкою вражаю цілі на відстані 4 кілометри, але вчуся стріляти навісною траєкторією на 10 кілометрів. Нехай це стане для них несподіванкою", – згадував сам військовий.
Він брав участь у бойових діях на Маріупольському напрямку, беручи участь в обороні міста. За два місяці його екіпажу вдалося знищити три ворожі бойові машини. Екіпаж Леоніда двічі вступав у танкові протистояння і виходив з них переможцем. Вороги охрестили його бойову машину "чорною смертю", тоді як він лагідно називав її "нашим дружочком".
"Коли тут вели вогонь перші місяці, люди з окопів не могли підняти голови. Їхнім єдиним порятунком був цей танк. Вони нас (екіпаж танку – ред.) тоді називали "ангелами-охоронцями". Він нас виручає, ще й дуже виручає – кожне влучання в ціль", – ділився спогадами Леонід про початок своєї служби.
За свідченнями очевидців, іноді достатньо було появи екіпажу Сухацького на позиції, щоб бойовики припиняли обстріл.
В ефірі програми "Хоробрі серця" на телеканалі 1+1, відповідаючи на запитання, чому вороги дали його танку таке прізвисько, він зазначив: "Не було можливості у них запитати. Гадаю, що вони його бояться". На запитання, чому він сам називає танк "нашим дружочком", він пояснював, що "друг – це той, хто завжди допомагає та виручає".
22 лютого 2015 року Леонід разом з бійцями батальйону "Свята Марія" проводив розвідку позицій поблизу Маріуполя. Він загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди під час виконання бойового завдання.
Він похований у місті Тетіїв. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня. У Тетіївській загальноосвітній школі №1, де навчався Леонід Сухацький, встановлено меморіальну дошку на його честь. Це був перший пам’ятний знак, присвячений російсько-українській війні, у місті.
Слава Захиснику!
Фото: Книга пам’яті полеглих
За матеріалами: "Хоробрі серця" на 1+1, ТетіївInfo та Книга пам’яті полеглих
Підготовлено Національним інформаційним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної пам’яті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам'ять Війна Війна з Росією Хвилина мовчання
Источник: www.ukrinform.ua