Як ізоляція Криму та Півдня ламає наступальний потенціал РФ 20.07.2026 17:17 Укрінформ
Знищені мости, паралізоване море, дефіцит пального та постачання. Нарешті це дає результат. Аналізуємо ситуацію на південному напрямку
Літо 2026 року на південному театрі воєнних дій проходить під знаком системного виснаження ворога. На початку червня Сили оборони України розпочали масштабну операцію, яка вже отримала цілком офіційну назву – «Логістичний локдаун». Її головна мета полягає не у фронтальних, кровопролитних штурмах укріплених позицій противника, а в методичному, хірургічному перерізанні «кровоносних судин» російської армії – доріг, мостів, залізничних вузлів та морських комунікацій в акваторіях Азовського й Чорного морів.
Станом на середину липня результати цієї кампанії набули безпрецедентних масштабів. Лише протягом червня українські військові філігранно уразили п’ятнадцять мостових переходів: вісім залізничних та сім автомобільних. Географія ударів охоплює всю тимчасово окуповану територію: від кримських Ічок, Роздольного, Владиславівки та Воїнки до мостів через річку Корсак на Запоріжжі, від Генічеської протоки та Чонгару на Херсонщині до переправ через Луганчик і Айдар на сході. У липні цей список поповнився ще низкою об’єктів, серед яких мости на Донеччині (біля Гусельникового та Старомар’ївки), залізничний міст через Сиваш та критично важливі об’єкти біля Приморська.
Окремої уваги заслуговує операція з іронічною, але вбивчою для ворога назвою «МоЛоЧКа» («Москва Ляже Через Крим»), яка стартувала 6 липня. Лише за 15 днів її проведення в Азовському та Чорному морях було уражено 183 одиниці тіньового флоту противника.
Нарешті, якщо додати до цього переліку глибокі удари по російських НПЗ, заводах з виробництва електроніки, хімічної сировини, важкого озброєння, складах боєприпасів, а головне – РЛС, ми отримаємо комплексну картину ізоляції ворожих спроможностей.
То як ця безпрецедентна блокада вже змінила архітектуру воєнних дій на Півдні? Аналізуємо разом із провідними військовими експертами.
ЕФЕКТ ДОМІНО: ЯК ПАЛАЮЧА ЛОГІСТИКА ПАРАЛІЗУЄ ФРОНТ
Головним сухопутним здобутком операції на сьогодні є фактичний параліч траси М-14 – ключової транспортної артерії, що простягається від Маріуполя через усю Запорізьку та Херсонську області. Саме цей маршрут довгий час забезпечував безперебійне живлення угруповання окупаційних військ на Херсонському та Запорізькому напрямках, а також постачання для тимчасово окупованого Криму. Втрата пропускної здатності цієї траси стала тригером для цілої низки тактичних поразок росіян.
За словами військового експерта Дмитра Снєгирьова, блокада вже призвела до цілком відчутних територіальних здобутків Сил оборони. Українські підрозділи здійснили вдалу контратаку на Запоріжжі, посунувши ворога в районах населених пунктів Маліївка, Січневе, Новогеоргіївка та Запорізьке, повернувши під вогневий контроль понад 33 квадратні кілометри території. На Херсонщині ж українські бійці міцно тримають домінантні висоти правого берега, в той час як будь-які спроби окупантів закріпитися на островах у дельті Дніпра миттєво придушуються артилерією та роями FPV-дронів.
Найбільш показовим індикатором успіху «Локдауну» є зниження вогневого потенціалу ворога. Експерт наголошує, що через логістичний голод російські війська змушені жорстко лімітувати використання арти.
«Порушення постачання з Криму на південний фронт вже призвело до падіння співвідношення артилерійських пострілів противника з 2,4:1 до 1,6:1», – підкреслює Дмитро Снєгирьов.
Цю тенденцію підтверджує й військовий оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко. Аналізуючи південну оперативну зону, експерт констатує, що наступ росіян на ділянці від Степногірська через Оріхівський напрямок до стику трьох областей (Запорізької, Дніпропетровської та Донецької) фактично зупинився. Ба більше, підрозділи 58-ї загальновійськової армії РФ зазнають поразок і не здатні втримати рубежі.
«Про це відкрито говорять навіть російські Z-воєнкори, скаржаться, що їхні підрозділи на південь від Степногірська можуть опинитися в оточенні. Також вони вже визнають, що з часом їм, імовірно, доведеться залишити Кам’янське, оскільки втримати його буде надзвичайно складно. Це теж один із наслідків логістичного локдауну. Російські війська не отримують у достатній кількості боєкомплект, матеріально-технічне забезпечення, провізію. Вони мають проблеми з ротацією та перекиданням підкріплень. Виникають труднощі навіть із доставкою води, що, особливо влітку, стає критичним фактором», – наголошує Коваленко.
Також фактично в анабіозі перебуває Оріхівський напрямок. «Можна сказати, що російські плани щодо відновлення там активних наступальних дій повністю провалилися. А щодо Гуляйпільського напрямку, то він залишається відносно активним лише на невеликій ділянці між Гуляйполем і Гуляйпільським протяжністю приблизно 15 кілометрів», – додав оглядач.
На інших ділянках ситуація для росіян також непроста.
«Вони мають проблеми не лише з просуванням, а й із утриманням своїх позицій. Нещодавно ми бачили, як бійці 425-го окремого штурмового полку "Скеля" розширили зону контролю. Це не якась піар-акція, а реальний факт. Ще кілька тижнів тому самі росіяни скаржилися, що саме на цій ділянці українські сили чинять на них серйозний тиск. Тобто перші підтвердження просування Сил оборони України з’явилися саме в російських пабліках. Наші офіційні структури, зі зрозумілих міркувань безпеки, таку інформацію оперативно не публікують, – розповідає експерт. – Більше того, офіційні карти зони бойових дій (як-от DeepState) не повною мірою відображають успіхи українських сил, які наразі діють значно глибше заявлених ліній контролю. Тому можу сказати, що найближчим часом ми ще побачимо позитивні новини. І все це є наслідком того, що росіяни дедалі більше втрачають можливість повноцінно забезпечувати свої війська як для ведення наступальних, так і оборонних дій».
Аналогічна ситуація складається і в угрупованні військ «Дніпро» в Херсонській області.
«Загалом тимчасово окупована частина Херсонської області опиняється у ще більшій ізоляції, ніж навіть півострів Крим. І саме там ситуація для противника виглядає значно критичнішою. Тому вже зараз можна говорити, що комплекс наших дій з ізоляції південної оперативної зони дає конкретні результати. Це і ресурсне виснаження ворога, й економічне», – стверджує Олександр Коваленко.
Він констатує, що ворог змушений витрачати левову частку ресурсів виключно на підтримання логістики, яка постійно знищується. Перекриття вантажопотоків в Азовському морі (до Криму, Бердянська та Маріуполя) і поступове охоплення Чорного моря створює для росіян на Півдні умови, які наш співрозмовник характеризує як такі, що поступово набувають характеру катастрофи.
«Звісно, я не поспішав би говорити, що вже найближчим часом відбудеться перелом на нашу користь. Але те, що саме на південній оперативній зоні російські війська сьогодні перебувають у найскладнішому становищі, – це беззаперечний факт», – наголосив оглядач групи «Інформаційний спротив».
«ВІКНО МОЖЛИВОСТЕЙ» ТА ОСІННІЙ РУБІКОН: СЦЕНАРІЇ РОЗВИТКУ ПОДІЙ
Очевидні успіхи літньої кампанії ставлять перед українським командуванням та суспільством логічне запитання: що далі? Чи трансформується цей логістичний параліч у масштабний обвал російського фронту, і як довго триватиме сприятлива кон’юнктура?
Експерти сходяться на думці, що саме зараз Україна увійшла у критично важливий часовий проміжок, який визначатиме хід усієї війни у перспективі 2026–2027 років. Олександр Коваленко переконаний, що це так зване «вікно можливостей» вже відчинене, але це не буде безмежним у часі. Його тривалість обмежується приблизно двома-двома з половиною місяцями – до кінця вересня. Пріоритетом на цей період мають стати успіхи саме на материковій частині України, адже без них будь-які гіпотетичні операції щодо повернення півострова Крим виглядають безперспективно.
Головна загроза, яка маячить на осінньому горизонті, лежить у політичній площині Російської Федерації. Після завершення виборів до Державної думи у вересні 2026 року у Кремля розв’яжуться руки для прийняття непопулярних рішень.
«Усе залежатиме від того, які завдання Кремль поставить перед собою. Якщо їхня мета – втримати вже окуповані території України та продовжувати повзучий наступ у нинішньому форматі, то їм потрібно буде мобілізувати приблизно 500 тисяч людей… Це означатиме, що ми будемо змушені ще приблизно рік-півтора вести війну переважно у форматі стримування та оборони. І саме це є головним негативним сценарієм», – прогнозує Олександр Коваленко.
Він також не виключає більш радикального варіанту, за якого Москва спробує зібрати до мільйона осіб для відкриття нового напрямку удару. Хоча цей процес займе набагато більше часу, він становить найвищу потенційну загрозу. Саме тому завдання Сил оборони на серпень-вересень – завдати таких втрат і настільки покращити свої тактичні позиції, щоб майбутня хвиля російських призовників розбилася об підготовлену оборону ще на етапі розгортання.
Утім, щодо здатності Росії перетравити таку кількість мобілізованих, існують обґрунтовані сумніви. Ізраїльський воєнний аналітик Сергій Ауслендер вважає, що чутки про призов 1,2 мільйона росіян, які активно розганяються в Z-середовищі, є класичним інформаційним вкидом. Мета таких повідомлень – заміряти градус соціальної напруги та перевірити готовність суспільства до нових потрясінь.
«Російська система мобілізації навряд чи здатна одночасно прийняти й забезпечити навіть кілька сотень тисяч людей, не кажучи вже про понад мільйон… Російська влада добре пам’ятає наслідки мобілізації 2022 року і розуміє, що новий масштабний призов може спричинити серйозну внутрішню міграцію, спроби ухилення та помітне соціальне напруження», – зауважує Сергій Ауслендер.
До того ж, чим заправити та забезпечити цю теоретичну армаду, якщо українські дрони продовжують системно випалювати російську економіку? Ауслендер нагадує про нещодавні успішні атаки на завод «Газпром нафтохім Салават» у Башкортостані, який виробляв близько 5% усіх нафтопродуктів РФ, та Афіпський НПЗ на Кубані, що є критичним для забезпечення південного угруповання ворога. Навіть за умов гіпотетичного завершення війни сьогодні, на відновлення цієї інфраструктури Росії знадобляться роки.
Отже, українська стратегія на найближчі місяці вимальовується максимально чітко. Це синергія кількох паралельних процесів: блокади Азовського та Чорного морів, методичного знищення логістичних вузлів та проведення операцій класу Deep Strike по об’єктах у глибині РФ.
«Якщо за цей час нам вдасться настільки покращити свої позиції на полі бою, що це значною мірою нівелює майбутній ефект від російської мобілізації, то ми суттєво покращимо свої стартові позиції наприкінці 2026-го та на початку 2027 року… Якщо ж ця тенденція зміниться… то, безумовно, це «вікно можливостей» почне закриватися швидше», – підсумовує Олександр Коваленко, наголошуючи на критичній необхідності збереження поточного темпу операцій.
***
Операція «Логістичний локдаун» та блокада морів перетворили південний фронт для російських окупантів на зону ресурсного голоду. Зниження потенціалу ворога та втрата ним ініціативи на Запоріжжі та Херсонщині є прямим наслідком ювелірної роботи українських сил по мостах, НПЗ та тіньовому флоту. Попереду вирішальні два-три місяці – «вікно можливостей». Якщо Україна збереже поточний темп ізоляції театру воєнних дій до початку гіпотетичної осінньої мобілізації в РФ, це закладе міцний фундамент для домінування Сил оборони у кампанії 2027 року, перетворивши логістичну кризу окупантів на їхній, щиро сподіваємося, остаточний фронтовий колапс.
Мирослав Ліскович. Київ
Херсон Крим ЗСУ Запоріжжя Війна з Росією Сили оборони
Источник: www.ukrinform.ua