Світлана Ройз надала Укрінформу методики та рекомендації, які можуть бути корисними для малечі саме зараз.
Аби діти могли якомога безпечніше для їхньої психіки пройти через випробування суворої реальності сьогодення – повітряні тривоги, загрози ракетних атак, часті перебування в укриттях та загальний стрес від війни, що охопив усе суспільство – дитячий психолог Світлана Ройз зібрала практики, ігри та поради, які допоможуть їм впоратися із ситуацією. Звісно, за сприяння дорослих, чия близькість і турбота є ще більш важливою для малюків у цей час.
«Ми всі зараз шукаємо певні опори – те, що допоможе вкоренитися в житті, надасть сил, допоможе впоратися з втомою та інколи зневірою. Можливо, такими опорами є наша близькість з дитиною та наша надія. Те, що настільки притаманне людям», – зазначила вона у коментарі нашому агентству.
Отже, найголовніше, що зараз необхідно всім, як дорослим, так і маленьким українцям, особливо під час та в перші хвилини ворожої атаки:
- Відчуття близькості. Наша присутність та контакт. І всі наші слова та почуття, що по суті говорять одне: я з тобою, ми разом, наша ППО неймовірно нас захищає.
- Якнайшвидше відновлення «рутини» – звичного розкладу дня, приділення особливої уваги простим потребам.
- Нормалізація станів: загальмованість, надмірна активність, дратівливість, балакучість або навпаки мовчазність, пригніченість – це все є нормою після пережитого. Ми говоримо з дітьми та наголошуємо на тому, що було справді страшно, але ми разом це витримали.
- Тіло. Все, що ми зможемо зробити зараз для тіла близької людини, дитини – повернути відчуття особистих кордонів (через обійми, дотики, загортання в ковдру), іграми стимулювати розтягнення м’язів, забезпечити водою та теплою їжею, іграми стимулювати рухливість. Корисно надати можливість «вивільняти звуки» – наприклад, у співі.
- Важливі ранкові тілесні ігри. Вони актуальні будь-коли – і для дітей, і для дорослих, – говорить психологиня, – але саме вранці зараз вони просто необхідні. Адже від нашого «тілесного» стану зараз залежатиме, як ми впораємося з емоційним навантаженням, травмами, спричиненими ворожою атакою.
«Діти спираються на тілесність, тому обійми – якщо вони комфортні для дитини – надають відчуття безпеки», – говорить психологиня. Тому, якщо ви помічаєте, що ваша дитина тривожиться, напружена або нервує через тривале перебування в укритті, виконайте з нею кілька простих дій, запропонованих Світланою Ройз у проєкті ЮНІСЕФ «Гратись і не боятись».
- Встановлюємо контакт з дитиною – гра «Інопланетянин». Уявіть себе інопланетянами, які не знають, як вітатися на Землі. Тому вони зустрічаються і вітаються, торкаючись ліктями, колінами, плечима, мізинцями, і лише наприкінці – тримаються за руки.
- Повернути відчуття заземлення та усвідомлення меж тіла, а також заспокоїтися допоможе гра «Веселі тваринки». Запропонуйте дитині постукати себе по грудях, як мавпочка, пострибати, як зайчик, струсити краплі води, як песик. У таку гру зручно грати під пісню «Я і Ти», яку співачка Світлана Тарабарова та психологиня Світлана Ройз створили спеціально для ЮНІСЕФ.
- Для ігор можна використовувати те, що точно є вдома або навіть в укритті. Наприклад, за допомогою кольорової шкарпетки, одягненої на руку, можна когось зобразити. А ще можна запитати у дітей, що вони відчувають, загадувати загадки, рахувати, вивчати пісні, танцювати.
- Використовуйте уяву для контролю емоцій та релаксації.
Попросіть дитину уявити, що у неї на руці кошеня або пташеня. Запропонуйте другою рукою погладити цю уявну тваринку, дуже маленьку й тендітну – тому доторки мають бути ніжними. Коли побачите, що рухи дитини стали більш розслабленими, можна запропонувати погладити себе по голові та плечах так, як вона гладила тваринку.
- Застосовуйте дихальні вправи для подолання напруження.
Попросіть дітей уявити, що хтось із них – вітер, а хтось – пір’їнка. Вітер дме на пір’їнку, та кружляє, а потім діти міняються ролями. Залежно від сили дмухання має змінюватися інтенсивність «кружляння». Це допоможе повернути відчуття важливості оточення та контролю, активно видихнути та звільнитися від напруги.
Важливо пам’ятати, що зараз діти та дорослі навряд чи зможуть грати в ігри чи виконувати якісь практики із заплющеними очима – поки що ми можемо намагатися контролювати всі процеси.
Світлана Ройз, дитяча психологиня
Світлана Ройз запропонувала кілька простих ігор для зняття стресу у дітей:
- «Доброго ранку» – вимовляємо по-різному: «Добрий ранок, носику! Добрий ранок, щічки! Добрий ранок, вушка! Добрий ранок, шийко! Добрий ранок, плечики!» – торкаючись різних частин тіла (можливо, цілуючи). Треба пройтися так по всьому тілу.
- Ліплення. Це – розминання тіла, наче тіста чи пластиліну.
- Колобок. Спочатку «засипаємо» борошна – проходимося легкими рухами по всьому тілу, потім «наливаємо» води. Рухами, що гладять, робимо тісто, а потім ліпимо колобок – дитина сидить, обійнявши себе руками. А ми її обіймаємо за спинку. Розкриваємо руки – колобок «випікся».
- Цілунки. «Квадратні», «трикутні», «овальні» – цілувати лобик чи щічку багатьма поцілунками так, щоб їхня послідовність утворювала форму.
- Малювання. На животику чи спинці малювати пальцем різні літери чи прості форми, а дитина має вгадати, що це.
- Будиночок. Ти – будиночок, у тебе підлога (ніжки), стіни (проходимо по всьому тілу дотиками), дах (голова). Ти в будиночку (можна покласти руку на серце).
- Колиска. Сісти за дитиною, обіймаючи її за спинку, можна погойдатися.
- Обійми. Обійми мене сильніше, ніж я.
- Кенгуру. Дитина сідає животиком до нашого живота і міцно обіймає.
- Килимок. Простукати себе, все тіло, мов килимок.
- Орангутан. Стукати із криком «ЯЯЯЯЯ!» себе по грудній клітці, мов мавпа.
- Сніговик. «Ліпимо» зі дитини сніговика. Просимо напружити всі м’язи, наче він змерз. А потім «гріємо сонечком» – а зараз вийшло сонечко і сніговик тане. І дитина розслабляється.
- Очищення. Сонечко або вода проходить (з нашими дотиками) по тілу зверху донизу – і змиває, освітлює все, що напружує, лякає, заважає.
- Можна робити масаж за технікою: «Рейки, рейки, шпали, шпали…»
«Якщо дитина в стресі, торкаємося лише тих частин тіла, що вкриті одягом. Наші дотики – не поверхневі, не лоскочуть, а трохи проминають. Дитина може просити якусь гру повторювати багато разів – це означає, що ця гра для неї найбільш терапевтична», – говорить Світлана Ройз.
Діти, які зростають під час війни, залишаються дітьми. І ми – дорослі – повинні зробити все можливе, аби війна не позбавила їх можливості сміятися та грати. Демонструйте їм свою любов та підтримку щомиті – нехай сяють усмішки на обличчях українських діток!
Любов Базів. Київ
Фотографії надані з ФБ Світлани Ройз
Источник: www.ukrinform.ua