Нейрохірург Олександр Марков відкрив реабілітаційний центр у Харкові за підтримки ветеранського фонду
Харків’янин Олександр Марков, який понад два десятиліття працював у лікарні невідкладної допомоги, а згодом розвивав реабілітаційне відділення у приватній клініці, давно виношував ідею власної справи. Реалізувати її вдалося завдяки гранту від Українського ветеранського фонду. Навесні 2023 року нейрохірург орендував приміщення, придбав необхідне обладнання та запустив у центрі Харкова свій заклад – «Markov RehabCenter».
Центр реабілітації та відновлення приймає як військовослужбовців, так і цивільних осіб. Основне завдання, яке ставить перед собою пан Марков, – це ефективне фізичне та психологічне «перезавантаження» людини за короткий період.
Фахівець поділився своїм досвідом, міркуваннями щодо реабілітології та підприємництва в місті, яке постійно зазнає ворожих атак, в інтерв’ю кореспондентам Укрінформу.
ЛІКАР ДЛЯ ЦИВІЛЬНИХ ПІД ЧАС ВІЙНИ
Олександр Марков отримав грант від Українського ветеранського фонду як учасник АТО. У 2015 році нейрохірург долучився до першого мобільного шпиталю добровольців ім. Миколи Пирогова. Він надавав медичну допомогу цивільному населенню на Донеччині та Луганщині, зокрема в районі Бахмута (тоді ще Артемівська) та Попасної, де відчувалася гостра нестача медиків.
– Військовими займалися військові лікарі. Я ж допомагав мирному населенню, адже медичної допомоги бракувало, прифронтова зона фактично залишилася без медичного персоналу, – зазначає Марков.
У 2022 році він вдруге приєднався до добровольчого шпиталю. 1 березня, після обстрілів будівлі обласної адміністрації в центрі Харкова, він вивіз родину.
– Довіз сім’ю до кордону, а потім разом із друзями організувалися і вирушили до Києва. Я обіймав посаду головного лікаря на одній з локацій у Вишгороді, займаючись лікуванням військових. Наступним етапом, у квітні, ми поїхали на схід: Бахмут, Лисичанськ, Слов’янськ, Сєвєродонецьк. Загалом, з 2019 року я не практикую як нейрохірург, а лише консультую. Вважаю, що хірургія – це справа молодих. Хоча досвід є, але потрібні й сили. Проте в Бахмуті мені довелося оперувати цивільних, які постраждали під час обстрілів, – згадує Марков.
Розпочавши власний бізнес, фахівець ще більше сконцентрувався на реабілітаційній практиці.
– По суті, це вже третій реабілітаційний центр, який я створюю, але перший – власний. І є бажання робити цю справу на найвищому рівні. Нашій країні вкрай необхідно якнайбільше закладів для відновлення, – ділиться лікар.
МІШКИ З ПІСКОМ НА ПІДВІКОННЯХ, ВОГНЕТРИВКІ ЧОХЛИ НА ОБЛАДНАННІ
Клініка розташована недалеко від центру міста, лише кілька хвилин їзди від площі Свободи. На підвіконнях – мішки з піском, вікна частково закладені. Табурети та спеціальне обладнання, яке наразі не використовується, накриті цупкими, важкими чохлами.
– Вони вогнетривкі, – пояснює лікар. – Для захисту від можливих прямих влучань та пожежі, а також від уламків скла.
Після обстрілів житлових районів міста наприкінці року та на початку січня, Марков зазначає, що пацієнти почали масово скасовувати записи на прийом. Дехто вирішив виїхати, інші намагалися менше залишати свої домівки. Однак сам лікар не планує змінювати місце розташування клініки.
– А де в Харкові є безпечний район? Такого немає. Потрібно працювати, – говорить він.
І це дійсно так.
Ветеран Володимир Самойленко, який вперше звернувся за консультацією, має давні проблеми зі спиною. Чергове загострення викликає біль навіть при найменшому нахилі. У 2014–2018 роках чоловік служив за контрактом у 25-й повітряно-десантній бригаді, брав участь у визволенні Слов’янська та Краматорська, був у Дебальцевому та Шахтарську, де отримав поранення. Згодом боронив Авдіївку, Зайцеве, Ясинувату. Після повномасштабного вторгнення долучився до тероборони, брав участь у складних боях за Питомник, Руську Лозову, Великі та Малі Проходи на Харківщині, Бахмут на Донеччині, а пізніше служив на Сумському прикордонні.
– Спина “зірвана” – це ще з часів АТО. Через надмірні навантаження. Проходив лікування у багатьох місцях, але мало що допомагало. Дізнався, що тут проводять процедуру витягування хребта, тому прийшов проконсультуватися, – розповідає Володимир.
Після роботи з пацієнтом Марков демонструє тракційний стіл, призначений для зазначеної процедури витягування хребта.
– Це пристрій американського виробництва. Серед аналогічних моделей, мабуть, найкращий. Я отримав його наприкінці грудня. Людина лягає, фіксується верхня частина тіла, потім нижня. Пристрій вмикається. Витягування – це давно відомий метод лікування, який за правильного застосування дає чудовий результат. Він розслаблює та розтягує м’язи, забезпечує помпування міжхребцевого диска, тобто позитивно впливає на хрящі. Різні форми витягування присутні в багатьох оздоровчих практиках, наприклад, у йозі. Але осьове витягування можливе лише за допомогою спеціального апарата, – пояснює Марков.
Відповідаючи на запитання про вартість такого столу, лікар хитає головою:
– Ні-ні, навіть вголос не хочу називати цю суму. Я б сам не заробив таких грошей навіть за рік, навіть близько.
Він зауважує, що ставився скептично до будь-яких конкурсів, тому був щиро здивований, коли його проєкт став одним із переможців.
– Тричі подавався на грант через “Дію”, мені відмовляли з незрозумілих причин. А потім у Харкові, через Асоціацію приватних роботодавців, дізнався про Український ветеранський фонд, – згадує лікар.
100% ВІЙСЬКОВИХ ПОТРЕБУЮТЬ КОМПЛЕКСНОЇ ДОПОМОГИ
Окрім військових (чинних та ветеранів), до реабілітолога звертаються представники правоохоронних органів.
– Приходять поліцейські, зокрема жінки-поліцейські. На початку вторгнення багатьом видавали бронежилети вагою 13 кілограмів! Звісно, таке навантаження неминуче відбивається на спині. Згодом закупили легші бронежилети з керамічними плитами, що важать 3–4 кг. А військові, які безпосередньо перебували в зоні бойових дій, – усі без винятку мають проблеми зі спиною. Це наслідок переохолодження та фізичних навантажень. Хочу наголосити, що універсального рішення не існує. Будь-який позитивний результат досягається завдяки комплексному підходу, – зауважує Марков.
У клініці є апарат для ударно-хвильової терапії, який стимулює м’язи та сухожилля.
В іншому кабінеті встановлено систему для реабілітації «RedCord». Проте, навіть це сучасне обладнання Марков розглядає лише як один з елементів терапії.
– Є спеціальний стіл, що регулюється по висоті, та система підвісів, яка дозволяє виконувати різноманітні вправи. Ця система дає змогу як діагностувати пацієнта, так і проводити лікування, відновлюючи певні функції. Адже причин болю в спині існує безліч. Це може бути суто структурний біль, пов’язаний із м’язовим дисбалансом під час руху, або хронічний, монотонний біль (я називаю його «болем виснаження»), або ж комбінація різних видів. Будь-яке ресурсне виснаження організму може супроводжуватися болем у попереку. Можна застосовувати різні методи, але поки не відновиться ресурс організму, біль не мине, – вважає лікар.
Він пояснює, що незалежно від типу розладу, з яким звернувся пацієнт, завжди присутні структурний, регуляторний, емоційний та вісцеральний (пов’язаний із внутрішніми органами) компоненти. Тому необхідно провести діагностику, “розкласти” проблему на складові та підібрати відповідний інструмент для роботи з кожним із них.
У клініці, окрім засновника, працюють психолог, реабілітолог та масажист.
– У нас вже є успішні випадки, коли військовослужбовці після повернення з фронту повністю «перезавантажувалися» за короткий термін. Коли була можливість взяти відпустку, 7–10 днів. Це включає психологічну підтримку, діагностику наявних хронічних захворювань та їх загострень, виявлення структурних порушень – болів у суглобах і спині, а також роботу з регуляторними проблемами: порушеннями сну, розладами нервової системи, часто пов’язаними з постконтузійним станом, панічними атаками, синдромом подразненого кишківника, кардіоневрозом та багатьма іншими станами. Як тільки військовий отримує кваліфіковану допомогу, повірте, він буквально «розквітає». За тиждень це вже зовсім інша людина, – розповідає лікар.
На його думку, українська реабілітологія повинна орієнтуватися саме на таку комплексну допомогу, доступну в одному місці.
– Військові просто не мають часу бігати по різних лікарях, стояти в чергах, – наголошує Марков. – На жаль, у Харкові загалом дуже мало фахівців з реабілітації.
Юлія Байрачна, Харків
Фото В’ячеслава Мадієвського
Источник: www.ukrinform.ua