На честь головного сержанта Василя Близнюка (позивний «Батя») Хвилина тиші 13.06.2026 09:00 Укрінформ Двічі добровільно став на захист Батьківщини
Василь Близнюк народився 30 березня 1972 року на Вінниччині. Його виховував вітчим, який прищепив любов до спорту та фотографії. У дитинстві Василь займав призові місця на змаганнях, але мріяв стати правоохоронцем.
Після завершення школи навчався у Комаргородському ВПУ за спеціальністю майстер з ремонту автомобілів.
У 1990-1992 роках Василь проходив строкову службу, після якої отримав звання молодшого сержанта. Згодом влаштувався на роботу до міліції у Києві, одружився й оселився у селі Триліси на Київщині.
Понад пʼять років Василь служив у патрульно-постовій міліції південно-західної залізниці. Пізніше працював в охоронній сфері, а останнім місцем його роботи перед повномасштабною війною було приватне підприємство Stend.
У квітні 2014 року Василь Близнюк, який до цього активно брав участь у Революції Гідності, сам звернувся до військкомату. Його прийняли до Національної гвардії на посаду заступника командира стрілецького взводу.
Його відправили у відрядження до Маріуполя, який тоді намагалися захопити росіяни. Підрозділ Василя обороняв місцевий аеропорт, де, окрім Нацгвардії, перебували бійці “Азову”. До летовища потрібно було доставляти техніку, боєприпаси та нових захисників.
Після звільнення Маріуполя чоловік із побратимами дістався Новоазовська, позбавляючи росіян сухопутного коридору до анексованого Криму. Зрештою, його було демобілізовано у березні 2015 року.
На початку ж повномасштабної війни Василь знову хотів стати добровольцем, проте у ТЦК йому відмовили, посилаючись на вік чоловіка та “надлишок людей”. Однак він прагнув воювати, причому у найгарячіших точках.
Зрештою, у березні 2023 року, через знайомих, Василь знайшов можливість мобілізуватися у Сватівському РТЦК та СП Луганської області. Чоловік став головним сержантом у стрілецькій роті 415 окремого стрілецького батальйону.
Загинув Василь Близнюк 2 липня 2023 року у бою поблизу села Біла Гора на Донеччині. Чоловік отримав травми, несумісні з життям, внаслідок танкового й мінометного обстрілів з боку росіян.
Похований у Трилісах на Київщині.
Вічна памʼять Герою!
За матеріалами сайту Кожанської громади, ютуб-проєкту “Спогади України”
Фото – джерело: Кажанська громада, скріншоти із відео “Спогади України”
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам’ять Загибель Хвилина мовчання
Источник: www.ukrinform.ua