«Другий шанс» замість ліквідації: як Україна змінює філософію банкрутства бізнесу 29.05.2026 12:42 Укрінформ Україна поступово відходить від традиційної моделі банкрутства, де фінансова неспроможність компанії фактично означала її закриття.
Держава розпочинає формування нової системи, головним пріоритетом якої є не припинення діяльності підприємства, а підтримання його економічної активності, збереження робочих місць та надання можливостей для відновлення.
В умовах повномасштабного конфлікту ця трансформація набула особливої важливості. Для багатьох українських компаній фінансові труднощі стали не результатом управлінських помилок чи нежиттєздатної бізнес-моделі, а наслідком зовнішніх обставин: руйнування інфраструктури, окупації територій, втрати ринків збуту, переміщення виробництв, енергетичних криз та розриву логістичних ланцюгів.
У таких обставинах класичний підхід до неплатоспроможності, зосереджений переважно на ліквідаційних процедурах, все більше сприймається як застарілий та економічно невигідний для держави. Закриття підприємства тягне за собою не лише припинення діяльності окремої організації, але й втрату робочих місць, скорочення податкових надходжень, послаблення місцевих громад та зниження економічної активності цілих регіонів.
Саме тому Україна поступово впроваджує європейську модель «другого шансу», яка передбачає можливість для бізнесу подолати кризу, реструктуризувати борги та повернутися до стабільної роботи.
Війна змінила економічну логіку банкрутства
Повномасштабна війна докорінно змінила державний підхід до економічної стійкості бізнесу. Якщо раніше банкрутство переважно розглядали як проблему окремої компанії, то нині його частіше сприймають як фактор національної економічної безпеки.
Особливо вразливим виявився малий та середній бізнес — сектор, який традиційно становить основу економіки. Саме мікро-, малі та середні підприємства забезпечують значну частку робочих місць, підтримують локальні громади та формують податкову базу регіонів. Водночас вони мають найменший запас фінансової стійкості та найбільше залежать від зовнішніх криз.
У багатьох випадках підприємці опинилися в ситуації, коли головним викликом стало вже не масштабування бізнесу чи конкуренція, а елементарне виживання. Для значної частини компаній ризик банкрутства виник не через внутрішню неефективність, а через форс-мажорні обставини воєнного часу.
У цих умовах держава почала переглядати саму філософію неплатоспроможності. Новий підхід передбачає, що життєздатний бізнес має отримати можливість відновитися, а не автоматично ліквідовуватися після фінансового удару.
Європейська модель «другого шансу»
Про перехід України до нової моделі банкрутства публічно заявили в Міністерстві юстиції під час IV Національного форуму «Банкрутство та реструктуризація в Україні. Європейський вимір», який відбувся в Києві 22 травня.
Ключовим елементом реформи стало впровадження європейської філософії «другого шансу», яка вже давно діє у країнах Європейського Союзу. Її суть полягає в тому, що фінансова криза підприємства не повинна автоматично означати його остаточного знищення.
У країнах ЄС система неплатоспроможності дедалі більше орієнтована на превентивну реструктуризацію — механізм, який дає змогу підприємству почати фінансове оздоровлення ще до повного банкрутства. Це дозволяє реструктуризувати борги, досягти згоди з кредиторами, оптимізувати витрати та зберегти економічну діяльність.
Саме така логіка закладена у Директиві ЄС 2019/1023 про превентивну реструктуризацію та підвищення ефективності процедур банкрутства. Україна фактично адаптує власне законодавство до цієї моделі в рамках євроінтеграційних зобов’язань та виконання Угоди про асоціацію з ЄС.
У висновку Комітету Верховної Ради з питань інтеграції України до ЄС прямо зазначено, що законопроєкт № 15004 не суперечить праву Європейського Союзу та відповідає міжнародно-правовим зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції.
Фактично йдеться про системну зміну логіки українського банкрутства: від ліквідації як головної мети — до збереження економічного потенціалу підприємства.
Спрощене банкрутство для малого бізнесу
Центральним елементом реформи став законопроєкт № 15004 «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства щодо запровадження спрощених процедур для суб’єктів мікропідприємництва та малого підприємництва».
Документ розроблений Міністерством юстиції України в рамках виконання Плану України за програмою Ukraine Facility. Одним із ключових індикаторів цього плану є узгодження українського законодавства про банкрутство з європейськими стандартами.
Законопроєкт передбачає появу двох нових механізмів:
– спрощеної процедури санації — для бізнесу, який має шанс відновити платоспроможність;
– спрощеної процедури ліквідації — для підприємств, які вже не мають достатніх активів для погашення боргів.
Головна ідея реформи — зробити процедури дешевшими, швидшими та менш бюрократичними.
Серед ключових нововведень:
– скасування обов’язкової процедури розпорядження майном;
– необов’язкова участь арбітражного керуючого;
– відсутність необхідності проводити загальні збори кредиторів;
– скорочені строки процедур;
– використання типових форм документів для спрощення процесу.
Окремо законопроєкт визначає чіткі критерії для бізнесу, який зможе скористатися спрощеними процедурами.
Для мікропідприємств:
– борг не повинен перевищувати 2,5 млн грн;
– кількість кредиторів — не більше 10.
Для малого бізнесу:
– борг — до 5 млн грн;
– не більше 15 кредиторів.
Крім того, підприємство має працювати не менше трьох років та не мати заборгованості із виплати заробітної плати.
Саме критерій відсутності боргів перед працівниками є одним із принципових елементів реформи. Він відповідає європейській практиці та рекомендаціям міжнародних організацій щодо захисту трудових прав у процедурах банкрутства.
Міжнародний досвід і ризики зловживань
Під час підготовки законопроєкту Міністерство юстиції аналізувало практики країн ЄС, а також рекомендації ЮНСІТРАЛ, OECD та Європейської Комісії.
Українська модель значною мірою спирається на принцип «Think Small First» — європейський підхід, який передбачає пріоритетну адаптацію державної політики до потреб малого бізнесу.
Водночас автори реформи намагаються зберегти баланс між спрощенням процедур і запобіганням можливим зловживанням.
Українська практика попередніх років показала, що процедури банкрутства нерідко використовували для виведення активів, уникнення боргів або маніпуляцій із власністю. Саме тому спрощені механізми пропоновано застосовувати лише до добросовісних боржників, які відповідають чітко визначеним критеріям.
Фактично держава намагається створити систему, в якій процедура банкрутства стане не інструментом ухилення від відповідальності, а механізмом економічного відновлення.
Нова роль арбітражного керуючого
Реформа поступово змінює і саму роль арбітражного керуючого. Якщо раніше ця професія здебільшого асоціювалася з ліквідацією підприємств та формальним супроводом банкрутства, то тепер акцент зміщується в бік антикризового управління та медіації між боржником і кредиторами.
У сучасній моделі арбітражний керуючий дедалі більше виступає як фахівець із фінансового відновлення бізнесу, а не лише адміністратор ліквідаційної процедури.
Для воєнної економіки це має особливе значення. У багатьох випадках ефективна реструктуризація здатна зберегти робочі місця, підтримати локальну економіку та забезпечити подальше функціонування підприємства навіть після серйозної фінансової кризи.
Реформа як сигнал для інвесторів
Окреме значення реформа має для інвестиційного клімату України. У документах Ukraine Facility прямо зазначено, що ефективність процедур банкрутства є одним із ключових показників для оцінки, яку здійснюють інвестори, рівня захисту прав власності та якості судової системи.
Саме тому реформа неплатоспроможності виходить далеко за межі вузької юридичної тематики. Йдеться про створення більш прогнозованого та зрозумілого бізнес-середовища, яке відповідатиме європейським правилам.
Показово, що Комітет Верховної Ради з питань бюджету та Міністерство фінансів не побачили в законопроєкті ризиків для державного бюджету. У парламентському висновку зазначено, що документ не матиме прямого впливу на бюджетні показники та не потребуватиме додаткового фінансування. Це суттєво підвищує шанси реформи на практичну реалізацію.
«Другий шанс» як елемент післявоєнної економіки
Сьогодні реформа системи банкрутства поступово стає частиною ширшої стратегії післявоєнного економічного відновлення України.
Ідеться не лише про зміну юридичних процедур. Фактично держава формує нову економічну культуру, в якій фінансову кризу бізнесу більше не розглядають виключно як вирок.
Концепція «другого шансу» поступово стає елементом нової моделі української економіки — більш гнучкої, адаптивної та орієнтованої на збереження підприємницького потенціалу.
Для країни, яка одночасно веде війну та інтегрується до Європейського Союзу, це має стратегічне значення. Адже післявоєнне відновлення потребуватиме не лише нових інвестицій, а й максимально можливого збереження бізнесу, який уже діє.
І саме тому реформа банкрутства сьогодні перетворюється з технічної юридичної теми на один із стрижневих елементів майбутньої економічної архітектури України.
Діана Горбачук. Київ
Бізнес Економіка Євроінтеграція
Источник: www.ukrinform.ua