Фронтові «кур’єри» Репортаж 23.04.2026 08:00 Укрінформ Десантники, що захищають Дніпропетровщину, розповіли про діяльність «служби доставки» на передовій, яку забезпечують безпілотники та роботи.
На фронті не буває легких ділянок. Кожна має свої специфічні риси і змушує військових швидше адаптуватися та впроваджувати інновації. Бійці зазначають, що війна – це безперервне «перетягування каната». Втратив пильність чи ослабив «хватку» – втратив позиції, особовий склад, техніку, територію.
Війна стає дедалі технологічнішою, а успіхи в ній залежать від темпів створення та застосування повітряних і наземних безпілотних систем. У бригадах з’являються роботизовані відділення, які здійснюють розвідку, коригують вогонь, завдають ударів, евакуюють, а логістичні роботи доставляють будь-які припаси піхотинцям буквально за лічені хвилини. Бійці жартують, що у них функціонує власна «кур’єрська служба».
Про роботу підрозділів наземних роботизованих комплексів (НРК) та безпілотних літальних апаратів (БПЛА) кореспонденти Укрінформу спілкувалися з бійцями 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, які боронять Дніпропетровщину і брали участь у визволенні населених пунктів регіону.
Боєць з позивним “Рись”
ПОСИЛКИ ДОСТАВЛЯЛИ?
– Ми перебували на Покровському напрямку (Донецька область). Отримали наказ про передислокацію наших підрозділів на Дніпропетровщину. Поки піхота здійснювала переміщення, наші екіпажі вирушили на новий напрямок. Ми розгорнули пости розвідки, проводили моніторинг противника, ідентифікували вогневі точки та місця зльоту «Мавіків», «Молній» та інших дронів. Коли бригада розпочала штурмові дії, бійці завдавали вогневого ураження, – розповідає про початок контрнаступу на Дніпропетровщині командир підрозділу безпілотних ударних авіаційних комплексів 95-ї окремої десантно-штурмової бригади з позивним «Рись».
Він керує ротою великих ударних бомбардувальників і зазначає, що його підрозділ відповідає за доставку значних вантажів та бомбардування позицій супротивника, виявляє і знищує ворожу піхоту, а також виконує різноманітні логістичні завдання. Він стверджує, що рота постійно вдосконалюється, а пілоти переходять на дистанційне керування дронами.
– Якщо раніше ми могли оперувати на відстані 10-12 км, то зараз відходимо далі, при цьому ефективність підрозділу не знижується. Так, зона ураження (ділянка місцевості, яка повністю контролюється масованим вогнем і знищується будь-яка ціль, – ред.) збільшується, але ми можемо її повністю охопити. Раніше вона становила умовно 5–7 км, і ми забезпечували прикриття позицій нашої піхоти, а зараз ми можемо завдавати ударів по ворожих операторах дронів. Якщо противник знаходиться далі, це не означає, що він у безпеці. Ми можемо атакувати як ворожих операторів, так і їхні логістичні вузли, – говорить боєць.
У військовій сфері дрони поступово заміщують значну частину людських ресурсів. Військові пояснюють, що раніше для відправки на позицію була потрібна група піхотинців, яка частину шляху долала на «пікапі», а решту, наприклад 15 км, йшла пішки, несучи боєкомплект, воду, продовольство та все необхідне, що призводило до значних втрат особового складу. Зараз же логістику взяли на себе дрони, що підвищило живучість піхоти.
– Посилки доставляють важкі бомбардувальники, а бійці можуть пересуватися «налегці». Вантаж доставляється на позицію не через добу чи дві, а протягом 10–15 хвилин, – розповідає «Рись».
Жартуємо про те, що на фронті, виявляється, функціонує своя «нова пошта» та кур’єрська доставка. Запитую, а що незвичного доводилося доставляти побратимам на позиції.
– Бульйон у банках. Я серйозно. Було холодно, піхотинці попросили міцних напоїв і пожартували, що хотіли б бульйону. «Як мама зробила», – сказав тоді один із хлопців. Я відповів, що, звісно, я не мама, але щось придумаємо. І ми доставили їм бульйон. Він навіть був ще теплий. Хлопці через відеозв’язок дякували нам і сказали, що ми перші, хто здійснив таку доставку. Це я до того, що доставити можна будь-що, – каже він.
КОЛИ 100 МЕТРІВ – ЦЕ НЕ ПРОСТО ВІДСТАНЬ НА КАРТІ
«Рись» родом із Дніпропетровщини. До лав ЗСУ долучився ще до початку повномасштабного вторгнення. У 2022–2023 роках служив розвідником. Зазначає, що тоді про дрони знав небагато. Пригадує, що колись на всю його розвідроту було два «мавіки».
– Я прийшов до армії, яка ще не була високотехнологічною, і зараз проходжу процес адаптації та впровадження всіх новітніх розробок. Коли ти бачиш ворожий «Сонцепек» і усвідомлюєш, що він тебе боїться, а не ти його, коли ти знищуєш танк, що наступає на твою піхоту, – це ейфорія, фантастичне відчуття, – додає співрозмовник.
2023 рік, за його словами, став роком розвитку FPV-дронів. Тоді українці мали значну перевагу над противником. Але й росіяни мають потужні екіпажі БПЛА, зокрема, «Рубікон».
– У нас давні протистояння з цим підрозділом, ще з Курщини. Ми зараз віддаємо їм борги, – каже «Рись».
На Дніпропетровщині 95-та бригада брала участь у визволенні Новоолександрівки, Вербового, Вишневого, Степового, Олексіївки, Березового, Новомиколаївки, Злагоди, Тернового.
– Якщо для когось 100 метрів – це просто позначка на карті, то для мене ці 100 метрів – результат колосальної роботи людей, проведення численних заходів у підрозділах, і це все дається непросто. Кожна операція ретельно планується та узгоджується, – розповідає боєць.
Він додає, що цей напрямок фронту є складним, і на війні немає простих ділянок.
– На цьому напрямку основні бойові дії відбуваються в сільській місцевості, і практично в кожному будинку є підвал, що дозволяє ворожій піхоті використовувати його як укриття. Вони закривають входи і вважають, що ми туди не «зазирнемо». Але ми працюємо комплексно: розвідка виявила, оцінила, чи може туди дістатися FPV-дрон; якщо ні, то ударний дрон «відкриває» вхід для «fpv-шки», після чого заходить піхота. Противник не очікував такого розвитку подій. Він думав, що сюди не буде направлено підкріплення, вони не встигли тут закріпитися і перекинути резерви. Тут було зіткнення кількох ворожих угруповань.
За цією операцією стоїть величезна підготовка десантно-штурмових військ. Сама суть створення ДШВ полягала в проведенні швидких та ефективних ударно-штурмових дій. Ми також зазнаємо втрат, але вони у нас менші. Кожен звільнений кілометр, кожні 100 метрів даються важко – це втрати і поранення. Але противник так само зазнаватиме втрат особового складу та техніки за кожен метр нашої землі. Будь-яке звільнення наших територій від ворога – це принципова позиція. Ворога не повинно бути на нашій землі. Неважливо, як називається область, яку ми захищаємо. Я був і на Донеччині, і на Дніпропетровщині, маю друзів у багатьох інших областях. Не має значення, з якого ти регіону, головне – звільнити всю територію України, – наголошує «Рись».
РОСІЯНИ БОЯТЬСЯ «ВАМПІРІВ» ТА «БАБИ ЯГИ»
Військові часто називають роботи «розхідним матеріалом». Але, як виявляється, навіть серед дронів є «довгожителі».
«Рись» розповідає, що у його підрозділі є логістичний дрон, який встановив рекорд, здійснивши понад 70 доставок на позиції.
– Він невловимий (сміється). Це фронтова «Нова пошта», яка не дозволяє піхотинцям залишитися без води, їжі, боєприпасів. Це фантастичний дрон. Дуже сподіваюся, що він і надалі встановлюватиме рекорди. Також є ударний дрон, який здійснив понад 40 вильотів. Але є дрони, які доставили вантаж, а по дорозі назад були знищені. Це теж нормальна практика. На війні нормально, що якийсь дрон робить десятки вильотів, а інший – один, – розповідає командир.
Він демонструє свій «флот». Одного з «залізних бійців» він лагідно називає «малюком».
«Малюком» виявився дрон під назвою «Вампір» або ж «Баба Яга». Росіяни дуже їх бояться.
– Цей «малюк» доставляє 15 кг вибухівки на позиції та скидає її. Такий «Вампір» виконував надскладні завдання – наприклад, знищив двоповерхову будівлю, в якій перебувало щонайменше сім ворожих військових.
Є ще один «хлопчик» – «Heavy Shot» (український важкий багатоцільовий безпілотний авіаційний комплекс, який використовується не лише як ударний дрон-бомбер, а й для логістичних завдань). Його послужний список налічує близько 20 бойових вильотів. Він був трохи «поранений», ми його «підлікували». Є «хлопець», який може швидко доставляти великі та важкі вантажі. Щоб бути менш помітними, ми намагаємося перейти на нічний спосіб життя та маскуємо дрони, – розповідає боєць.
«Рись» згадує кілька, як він каже, «божевільних операцій». Під час однієї з них дрон-розвідник виявив групу ворожої піхоти, яка рухалася на заміну. Ударний борт подолав відстань 19 700 м та скинув боєприпаси на цю групу. Результат – п’ять ворожих піхотинців знищено.
Ще один екіпаж великого ударного дрона захопив російського бійця під час виконання зовсім іншого завдання.
– Це сталося в районі Покровська. Екіпаж «Вампіра» проводив пошук нової позиції – рекогностування (візуальне вивчення противника та місцевості, – ред.). В одному з будинків був підвал, і з цього підвалу почали «стріляти». Екіпаж почав закидати його боєприпасами. Двоє ворожих солдатів там загинули, а один обрав життя і здався в полон. Ми його евакуювали, надали першу домедичну допомогу, наклали турнікет. Це була якась неймовірна місія, – згадує командир.
На моє запитання, хто був той полонений, наскільки добре він був підготовлений до бою, він відповів, що росіяни добре тренують своїх бійців, і великою помилкою є недооцінка сил ворога.
– Кажуть, що вони не вміють воювати. Це не так. Якби вони не вміли воювати, то ми б це завершили ще у 2022–2023 роках, але вже і 2025 рік позаду, і 2026-й триває. Будь-який противник – це, перш за все, противник, і він також має зброю, і він так само вміє стріляти. Це не «мобіки», це бійці, які проходять підготовку. За два місяці його навчать стріляти, повірте, а це його основне завдання на війні, – відповів співрозмовник.
Запитую, чи є в росіян щось, що хотілося б мати на озброєнні?
– Так. «Шахеди». Багато «Шахедів». Хочу, щоб ці люди відчули на собі те, що вони чинять з українцями. Як там вони кажуть – «ураження інфраструктури», а фактично завдають вогневого удару по мирних людях. Так-от, хотілося б, щоб у нас такі «Шахеди» не закінчувалися і вся ця недокраїна відчула на собі все те, що вони наробили. Вони думали, що за три дні візьмуть Київ, а зрештою самі загрузли в боях. Я ніколи не порівнюю напрямки фронту, бо кожен несе щось нове. На Курщині ми «познайомилися» з оптоволокном. Коли я бачив, як дрон влітає в мою машину, а РЕБ не працює, то для мене це було щось незрозуміле, але ми потім дійшли до оптоволокна. Але на тій самій Курщині ми показали противнику, що також можемо заходити на його територію і диктувати правила війни. Ми постійно «граємо в перетягування каната»… Щось вони раніше вигадали, як оптоволокно, а щось – ми, як ударні дрони», – каже на завершення розмови командир підрозділу БПЛА.
«Пастор»
ДРОНИ РЯТУЮТЬ ЖИТТЯ БІЙЦІВ
Побратим «Рисі», командир роти наземних безпілотних систем на ім’я Захар (позивний «Пастор») так само зазначає, що війна за кілька років кардинально змінилася.
На початку повномасштабного вторгнення на позиції спокійно могли заїжджати «мотолиги» (МТ-ЛБ), а зараз цю функцію виконують НРК та важкі бомбардувальники. Він демонструє роботизовані комплекси, які сьогодні виконують логістичні та евакуаційні місії, а також завдають вогневого ураження противнику.
Серед них – НРК-камікадзе, безпілотні платформи, що самознищуються при ураженні цілі. Вони призначені для знищення ворожих укріплень, танків, техніки та ефективно застосовуються на фронті для ліквідації вогневих точок.
Він показує «Веприка», розповідає про його переваги, також згадує «Терміт», «Рись Про». Окремо зупиняється на НРК «RATEL М», який має значний бойовий досвід і, за словами Захара, застрягав у всіх можливих інженерних загородженнях, але успішно доставляв вантажі. Є дрони, здатні перевозити до 400 кг вантажів, каже він.
– Ворожі засоби вражають такі дрони, але краще, щоб вражали НРК, аніж особовий склад. Якщо противник виявляє НРК, то весь вогонь спрямовується на нього, а не на особовий склад. Навіть якщо ворожий оператор побачить маленького «Тарганчика», він битиме по ньому. Отже, НРК відволікатиме на себе увагу.
У нас була ситуація, коли ми вивели робота на поле, і весь ворожий вогонь був спрямований туди, а наш особовий склад тим часом зайняв позиції і виконав завдання, – говорить Захар.
Він розповідає про НРК «Колобок», який прослужив на фронті два тижні.
– Це нормальний термін служби для НРК. По ньому було здійснено два ворожих нальоти – два «Молнії», але вони не влучили, а потім його наздогнав FPV, і він згорів. Він працював на великі відстані. Завіз близько трьох тонн вантажів, і коли його виявили, він трохи не встиг покинути місце, – розповідає боєць.
Говорячи про евакуацію поранених, Захар згадує, як на початку штурмових дій на цьому напрямку побратимів вивозили на НРК «Терміт». Операцію було виконано успішно.
Однією з найскладніших він називає місію з евакуації тіл загиблих бійців. Її виконував дрон «RATEL Н».
– Хлопці до того намагалися вивезти загиблих, але їм завадили ворожі дрони, і тому було ухвалено рішення вивозити на НРК; у нас була така можливість. Він був пошкоджений, але своє завдання виконав – зберіг особовий склад евакуаційної групи, яка мала вивезти тіла. Ми передали тіла загиблих побратимів їхнім батькам, щоб вони могли з ними попрощатися та поховати, – розповідає командир.
Бойове хрещення його підрозділ проходив на Дніпропетровщині, адже саме тут були реалізовані складні місії з евакуації та доставки. Боєць пояснює, що надзвичайно важливо ретельно все планувати. Мовляв, якщо НРК не доправить щось на позиції, то буде складно хлопцям, які там виконують завдання.
– Якби не НРК, то зачищення території відбувалося б зі значно більшими втратами, як на мене. Чому так? Бо противник зараз зосереджує свої зусилля саме на логістиці, – пояснює Захар.
Слід додати, що під час визволення населених пунктів Дніпропетровщини його підрозділ доставив кілька тонн вантажів та забезпечив усім необхідним не лише своїх побратимів, а й бійців з інших військових підрозділів.
Фото Дмитра Смольєнка
Дніпропетровщина робот ЗСУ Десантники Військові Дрон Війна з Росією Дрон-камікадзе FPV-дрон Роботизований комплекс
Источник: www.ukrinform.ua