Безпілотний катер Barracuda: команда однодумців і штучний інтелект Репортаж 02.04.2026 14:48 Укрінформ «Хижа риба-камікадзе», якою керують на відстані до 20 тис. км, несе на собі до 300 кг вибухівки
Баракуда, також відома як сфірена або морська щука, є родом великих хижих риб. Вони славляться своєю агресивністю та швидкістю, володіють чудовим зором, і здатні пожирати навіть риб-голкобрюхів, чия отрута достатня, щоб знищити 30 дорослих людей. Саме за цими принципами функціонують українські безпілотні катери, які були самостійно сконструйовані та запущені в експлуатацію бійцями однойменного спецпідрозділу, що входить до складу 40-ї окремої бригади морської піхоти 30-го корпусу морської піхоти.
Модульна конструкція катера дозволяє встановлювати різноманітні види озброєння, починаючи від потужних морських мін і закінчуючи гранатометами. Це озброєння розроблене для проникнення в місця, які не очікують такого вторгнення, і звідки повернення не передбачається.
Кореспонденти Укрінформу мали нагоду спостерігати за випробуваннями унікального безпілотного катера Barracuda на півдні України.
ЦЕ ЯК ВИБУХ П’ЯТИ «ШАХЕДІВ»
Хоча ми прибули на місце випробувань рано-вранці, підрозділ уже активно працював, готуючись до нового завдання. Ми спостерігали за їхніми діями: злагоджені та відточені рухи, а попри роботу, чоловіки встигали жартувати, створюючи дуже невимушену атмосферу. До нас підійшов високий молодий чоловік. Це командир підрозділу «Баракуда», позивний «Коп». Раніше він займав керівну посаду в поліції, але в перший день війни вступив до лав ЗСУ як доброволець.
«Коп»
– Ми використовуємо катери в ролі камікадзе. На щастя, ми досягли того рівня, коли такі завдання виконують роботи, а не люди. Катери не повертаються із завдань, вони вирушають у тил ворога – щоразу ми застосовуємо нову техніку, – розповідає «Коп».
За словами командира підрозділу, ключовою перевагою Barracuda є можливість керувати ним на відстані до 20 тисяч кілометрів. Це означає, що оператор може перебувати в абсолютно іншому місці. Катер оснащений вибухівкою, може перевозити різні види озброєння, включно з FPV-дронами. Безпілотний катер (БЕК) інтегрує штучний інтелект, а також сучасні системи стеження та дистанційного управління. Ці системи мінімізують ймовірність помилок і забезпечують надійне функціонування в будь-яких погодних умовах. Швидкість катера досягає 100 км/год, і він також обладнаний камерою.
– Усе це дистанційно веде вогонь, вибухає, злітає і знищує ворога, – усміхається «Коп».
Ми попросили командира згадати найбільш пам’ятний випадок успішного застосування катера.
– Кожен випадок є незабутнім. Багато разів ми завдавали ударів по особовому складу та техніці ворога. Катер несе до 300 кг вибухівки – це завжди справляє враження. Це як вибух п’яти «шахедів», – жартує він.
КОЛИ ЗІЙШОВ НА БЕРЕГ, ХОТІВ ЦІЛУВАТИ ЗЕМЛЮ
Екіпаж катера є цілою командою. До нього входить штурман, який чудово орієнтується у водних шляхах і вміло обходить ворожі засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ). Також у команді є другий пілот, фахівці з навантаження катера вибуховими речовинами та група вогневої підтримки.
– Для управління катером необхідно враховувати безліч факторів; це складний і відповідальний процес. Це серйозна машина, яка несе значний заряд і має досягти своєї мети. Підготовка пілотів вимагає колосальних зусиль. Сподіваюся, в майбутньому керуванню такими катерами навчатимуть на спеціальних тренажерах. А поки що ми тренуємося, як сьогодні, – говорить «Коп».
Він зазначає, що досі не спостерігалося жодної подібної техніки на озброєнні російських військ.
Крім того, командир підкреслює, що в підрозділі зібралися виключно однодумці, тут немає жодних “випадкових” людей.
– У нас закритий підрозділ. Ми всі – друзі. У минулому – бізнесмени, поліцейські… – зазначає він.
З посмішкою «Коп» згадує перші БЕКи, які створювали в підрозділі.
– Півтора року тому, коли ми тільки розпочали роботу над створенням безпілотних катерів, і в наш успіх мало хто вірив, один з перших катерів вирушив до позицій ворога – і ми втратили з ним зв’язок. Він зупинився неподалік від ворожих позицій. На виготовлення іншого на той час у нас пішло б близько двох місяців, до того ж ми не хотіли втрачати катер із вибухівкою. Ми з побратимом вирішили дістатися до нього на гідроциклі. Вирушили ввечері, дісталися “баракуди” і буксирували катер за собою на мотузках. Але наш гідроцикл теж вийшов з ладу. Ми провели у воді майже всю ніч, течія почала відносити нас до берега противника – і тоді я вже подумки попрощався з життям. Такої чорної води я ніколи не бачив, одночасно я ніколи ще не відчував себе таким безпорадним. Ми дивилися в небо, сподіваючись, що нас не атакує дрон. Це були веселі часи… Однак, якимось дивом, мій товариш все ж зміг завести гідроцикл, і ми повернулися живими. Коли я ступив на берег, хотілося цілувати землю, – згадує «Коп».
Ми запитали чоловіка, що надає йому сил на військовій службі.
– П’ятий рік війни. Треба просто звикнути до її існування. Необхідно жити в реаліях, які маємо. Я навіть не думаю про те, чим займатимуся після війни. Наразі ми воюємо, – каже «Коп».
ДЕСЯТЬ ГОДИН ЗА ПУЛЬТОМ КЕРУВАННЯ
Тим часом до командира підійшов боєць з усміхненим обличчям, але дуже втомленими очима. Він попросив цигарку і представився – його звати Макс. Хлопці, які стояли поруч, додали, що його прозвали “Божевільний Макс”, як героя однойменного постапокаліптичного фільму. Ми запитали, в чому полягає його “божевілля”.
Макс
– Іноді трапляється. Під час бойових дій я нічого не боюся, – усміхається він.
Макс є пілотом БЕКів Barracuda.
– Катер розташований на значній відстані від точки управління. За принципом, його дальність практично необмежена, окрім запасу пального. Для кожного завдання ми обираємо відповідну кількість пального, – продовжує Макс свою розповідь про техніку.
За його словами, найдовший час, проведений за пультом керування, склав десять годин.
– Часом, коли виникають напружені моменти, і врешті-решт досягаєш кінцевої мети, виконуєш завдання, навіть тиск може підвищуватися. Адреналін зашкалює. Взагалі, коли ціль досягнута, кожен випадок є яскравим. Відчуваєш величезне задоволення, коли успішно виконуєш місію, – говорить він.
Захисник пам’ятає свій перший виїзд.
– Ми дуже хвилювалися за все. Перший катер ми зібрали самі, “на колінах”. Човен знайшли тут, мотор привезли волонтери… Ми боялися втратити зв’язок. А тепер – все відбувається автоматично, навички відточені, – каже хлопець.
Макс служить у ЗСУ півтора року. Він зазначає, що дуже цінує підтримку близьких, а його головним джерелом натхнення є маленька донька.
– Вони багато чого не знають. Буває, що я на завданні і не можу відповісти, тоді дружина дуже переживає. Коли я передзвонюю – я їх заспокоюю. Моїй доньці зараз три з половиною роки, ми бачимося рідко. Вони дуже сумують. Її звернення “татусю” зігріває мою душу понад усе. Мені є за що боротися, є куди розвиватися, у мене великі плани на майбутнє, – говорить він.
Ми також поспілкувалися з Костянтином, який входить до групи вогневого прикриття.
– Під час спуску БЕКа на воду ми забезпечуємо прикриття неба зі стрілецької зброї. Якщо ворожий дрон влучить у БЕК, нас ідентифікуватимуть за ДНК. Ми працюємо так, щоб максимально швидко спустити катер на воду, – розповідає він.
Нас зацікавило, чи не відчуває він страху, прикриваючи об’єкт, оснащений 300 кг вибухівки.
– Я воюю з 2022 року. Пройшов службу як у піхоті, так і в спецназі. Бачив багато чого на війні. На Ізюмському та Бахмутському напрямках. Страх завжди присутній, але також є прагнення побачити завтрашній день, а як саме це буде – особливих переживань немає, – зазначає він.
ДИРЕКТОР КЛАДОВИЩА З ПОЧУТТЯМ ГУМОРУ
До війни Костянтин працював директором цвинтаря. Також він тренував дітей та дорослих у змаганнях з вільної боротьби. З початком повномасштабного вторгнення він без вагань вступив до війська.
– Це було моє особисте рішення. Моє життя до війни було схоже на Бейрут, тому я легко і без переживань приєднався до війни, – каже він.
Найстрашнішим досвідом, який він пережив на війні, стали бої за Соледар.
– “Вагнерівці” намагалися взяти нас в оточення в Соледарі. Потрапити в полон було страшніше, ніж загинути. Я вирішив, що або виберуся звідти, або піду у вічність. Мені вдалося вийти без жодної подряпини, – розповідає він.
Оптимізм для цього чоловіка є життєвою позицією. Під час розмови він постійно сміється і жартує. Він вважає, що стійкий характер допомагає йому долати труднощі на війні.
– Я відчуваю величезне щастя, коли ми успішно виконуємо завдання. Мої батьки перебували в окупації, і я не знав, чи вони живі. Я сам перебував на лінії зіткнення, де мене щодня намагалися вбити. І я щасливий відправляти до Кобзона його російських послідовників, – каже Костянтин.
ЯК ДЕРЕВ’ЯНЕ КОРИТО З МОТОРЧИКОМ ЗІРВАЛО НАСТУП РОСІЯН
До розмови приєднався боєць підрозділу, позивний «Капітан». Він розповів, що під час першої зустрічі російських окупантів з БЕКом підрозділу вдалося зірвати наступ загарбників.
– Це сталося півтора року тому. Тоді ми мали дерев’яне корито з невеликим двигуном, і за його допомогою зірвали наступ росіян у дельті Дніпра. Ми підірвали вибухівку в місці скупчення їхньої техніки та особового складу. Протягом наступного тижня ми перехоплювали розмови росіян, де вони скаржилися, що не наважуються виходити на воду, боячись зіткнутися з такою штукою. Тоді ми зрозуміли, що рухаємося в правильному напрямку, – згадує «Капітан».
Чоловік мав власний бізнес, а коли розпочалася війна, він вступив до лав ЗСУ.
– У будинку, де проживали мої діти, в перші дні з’явилися пробоїни від касетних снарядів. Я не мав сумнівів у своєму виборі. Це не ми йшли до них. Якби мене запросили до них, я б, можливо, замислився. Але я спав удома, нікого не кликав і не бажав цієї війни, вона сама прийшла до мене. Вибір очевидний, – каже він.
«Капітан» наголошує, що найвагомішою мотивацією для нього є те, що його дім і могили його предків розташовані на українській землі. І він ніколи не віддасть їх ворогу.
***
У цій війні перемагає не тільки сила, а й винахідливість. “Баракуда” – це символ людей, які зуміли перетворити ідею на потужну зброю, що змінює правила гри. І поки вони працюють, ворог не може відчувати себе у безпеці навіть там, де ще вчора вважав себе недосяжним.
Фото Ніни Ляшонок
ЗСУ Військові Морпіхи Війна з Росією катер РЕБ FPV-дрон
Источник: www.ukrinform.ua