«Заморозка» війни в Україні: чому це вже давно не можливо в принципі

«Заморозка» війни в Україні: чому це вже давно не можливо в принципі 26.12.2023 12:51 Укрінформ Це одразу запустить зворотний відлік до повторення ще більш кривавої війни у майбутньому, зокрема на теренах країн-членів НАТО

Наприкінці 2023 року дуже часто з’являлися тривожні повідомлення на кшталт «фронт загруз в «окопній» війні», «на Заході закінчується зброя і боєприпаси», «США не дадуть грошей», «Україні варто серйозно подумати про сценарії завершення війни – «корейський», «німецький», «фінський», «усім сторонам необхідна передишка», «треба сідати за стіл переговорів»… Тобто вони різні за змістом, але з єдиним посилом: «війну потрібно заморожувати, як є». Очевидно, щось подібне почуємо і в наступному році. Втім, експерти, з якими поспілкувався «Укрінформ», в один голос наголошують, що це уже не можливо. Про жодні варіанти із «заморозкою війни» не варто говорити в принципі, момент давно минув. Для України і Заходу залишився лише один шлях – іти вперед і перемагати в усіх аспектах.

Водночас і держава-агресор Росія не збирається зупинятися. Вона погрожує, наприклад, Фінляндії проблемами через вступ до НАТО. Під ворожим прицілом можуть опинитися також Молдова та країни Балтії.

Отже, ще раз: чому «заморозка війни» – не можлива?

Будь-які спроби «заморозити війну», всадовити когось за стіл переговорів не матимуть жодного результату

Дипломат Вадим Трюхан у коментарі агентству зазначив, що «заморозка» війни не можлива з декількох причин.

По-перше, незважаючи на «миротворчу» риторику окремих високопосадовців Кремля, яка періодично пускається в люди, в цьому не зацікавлена сама держава-агресор.

«Жодних цілей, які проголосив Путін під ранок 24-го лютого 2022-го року, рашисти не досягли. Більше того, вони їх в принципі досягти не можуть, адже ті цілі переважно фейкові та/або не «вимірюються», – розповідає експерт.

По-друге, це суперечить національним інтересам України.

«Адже в Києві вже всі прекрасно розуміють, що так звана заморозка – це пауза, яку росіяни неодмінно використають для нарощування військових мʼязів і підготовки до ще одного наступу, щоб змести, як вони мріють, все живе аж до кордону України з НАТО, а можливо й далі», – акцентує пан Трюхан.

По-третє, небезпеку «заморозки» для себе, хоча і в різній мірі, розуміє вже весь цивілізований світ.

«Найбільш гостро загрозу для себе відчувають наші друзі з країн Балтії, адже вони є найбільш уразливими перед лицем російського мілітаризму. Навіть незважаючи на членство в ЄС і НАТО. Дуже чітко розуміють, куди котиться світ, і політичні та інтелектуальні еліти Німеччини. Там підсвідомо проводять паралелі між рашистським режимом, який створив Путін, та нацистським, який породив у Німеччині Гітлер», – додав дипломат.

Позиція ФРН зазнала кардинальних змін за останні 20 місяців. Нині ця держава фактично починає виконувати обʼєднавчу роль в Європі, це певною мірою нагадує те, що робила Велика Британія під час Другої світової війни.

«Решта країн досі гойдаються, як той маятник. Водночас загальний консенсус стосовно необхідності зупинити Путіна в Україні, щоб не довелось потім зупиняти у себе вдома, вже склався, – переконує Вадим Трюхан. – За винятком Угорщини, з якої Віктор Орбан ліпить маріонетку Путіна. І тут простежуються історичні паралелі. Під час Другої світової угорці були союзниками Гітлера, а зараз – допомагають Путіну, такому ж воєнному злочинцю, як і фюрер».

Загальний консенсус стосовно необхідності зупинити Путіна в Україні, щоб не довелось потім зупиняти у себе вдома, вже склався. За винятком орбанівської Угорщини

Дипломат упевнений, що станом на зараз будь-які спроби «заморозити війну», всадовити когось за стіл переговорів – не матимуть жодного результату. Підстав для перемир’я, не кажучи вже про мир, немає жодних.

А загалом 2023 рік, що минає, виявився найскладнішим не лише для України, а й для всього цивілізованого світу за весь час після капітуляції 1945 року.

«Росію явно недооцінили. Вона змогла перетравити поразки, яких зазнавала протягом 2022-го року, дотиснула своїх союзників щодо поставок зброї і боєприпасів, налагодила мобілізаційний конвеєр, укріпила фортифікаційні споруди, замінувала величезні площі окупованої української землі, декларує готовність воювати хоч ще 100 років, – наголошує наш співрозмовник. – А переважна більшість українців чомусь вирішили, що війну вже виграно, залишилось лиш зробити невеличкий крок, і Крим буде деокуповано, не кажучи вже про Донецьк і Луганськ».

Демотивація населення щодо спротиву, наголошує пан Трюхан, це знахідка для ворога.

Крім того, щось «зламалося» у Заходу. На перший погляд неочікувано, але, як виявилось, дуже болюче для ЗСУ.

«Давати прогнози зараз – абсолютно невдячна справа. Адже два ключових рішення, які вплинуть на розвиток подій на фронті у найближчий рік, наразі не ухвалено. По-перше, у США заблоковано запит Білого дому про виділення 61 млрд доларів для підтримки України. По-друге, «завис» через вето маріонетки Кремля Орбана 50-мільярдний пакет допомоги ЄС», – нагадує дипломат.

Відтак палітра прогнозів зараз широченна: «від повної деокупації України в результаті прильоту «чорного лебедя» для Росії до втрати територій через тиск російського наступу».

Втім, будучи оптимістом, пан Трюхан зробив таке припущення: «Наші американські і європейські друзі таки виділять десь у січні понад 110 млрд обіцяних обсягів допомоги. Тоді в Кремлі почнеться паніка. Вдруге встояти перед лицем добре підготовленого за півроку-рік великого наступу ЗСУ там уже ресурсів не знайдуть. Розвал Росії буде неминучим».

«Заморозка війни» дозволить агресору ефективно підготуватися до нового масованого наступу

Політичний експерт Євген Савісько також акцентує на тому, що «заморозка війни» не можлива хоча б тому, що Росія зупинятися не хоче і не буде.

«Її армія та економіка переведені на рейки війни, люди зомбовані, ресурсний потенціал величезний, а санкції рашисти навчилися обходити», – коментує експерт.

За таких умов та ще при вкрай нестабільних постачаннях озброєння та боєприпасів нашими союзниками в армії ворога є можливості далі вести війну.

«Навіть якщо ворог і піде на «заморозку», то лише з однією метою – максимально ефективно підготуватися до нового масованого наступу на всьому фронті. І ніякі зобов'язання, угоди не змусять Путіна відмовитися від мрії про знищення України», – запевняє пан Савісько.

Тож зупинка чи призупинення війни означатиме для України нові жертви серед населення, нові втрати на фронті.

«Нашим союзникам потрібно зрозуміти: якщо програє Україна – настане черга Молдови, Польщі, країн Балтії. Це у Путіна план-мінімум. Фактично йдеться про розділення Європи по тим самим кордонам, що були між СРСР та Німеччиною у 1939 після анексії Польщі, – вважає експерт. – Після цього армія РФ атакує Фінляндію, Норвегію, черга може дійти й до інших. А це означатиме знищення західної цивілізації».

Максимально швидка і масштабна допомога може допомогти України вистояти та перемогти. Проте…

«Перш ніж вимагати від цивілізованого світу збільшення допомоги варто розпочати з самих себе. Складається враження, що в нас дві країни всередині України, – обурюється Євген Савісько. – Економіка та соціальна інфраструктура досі не переведені на роботу в умовах війни».

Ніякої «заморозки». Єдиний сценарій для України – продовження відсічі російської агресії

«Ми та Росія воюємо за територію, яку кожна із сторін вважає своєю власною. З точки зору рашистів, їхні мінімальні цілі – це повне захоплення Луганської, Донецької, Запорізької, Херсонської областей та АР Крим. А Статут ООН чітко вказує, що жодні домовленості чи угоди не можуть скасувати основоположний принцип міжнародного права, який зобов'язує держави утримуватися від погрози силою проти територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-якої держави», – коментує Укрінформу політичний експерт Андрій Сеньків.

Отже, будь-які сценарії завершення війни, за якими Україна здійснить політичні поступки Росії та не відновить територіальну цілісність, будуть йти всупереч міжнародного права та легітимізуватимуть війну як спосіб вирішення міждержавних конфліктів.

«Хоча згідно зі Статутом ООН, договори, нав’язані агресорами, не мають юридичної чинності, якщо вони укладені під тиском, будь-який український посадовець, який поставить підпис під таким документом автоматично вчинить кримінальний злочин», – наголошує експерт.

На думку пана Сависька, перед тим як погоджувати будь-яке тимчасове перемир’я, що його можна по-різному трактувати, ми повинні дати собі відповідь на три ключових питання щодо наслідків:

  • Чи зміняться цілі Росії щодо України?
  • Чи буде співвідношення сил на користь України, коли бойові дії відновляться?
  • Чи залишиться підтримка України Заходом на такому ж рівні?
  • Згідно зі Статутом ООН, договори, нав’язані агресорами, не мають юридичної чинності, якщо вони укладені під тиском

    Якщо є впевненість, що відповіді на ці питання будуть на нашу користь, то чому б і ні?! Проте…

    «Наразі я не вбачаю такої ситуації. Швидше навпаки: військова та політична сила України та підтримка нас Заходом можуть залишатися на піку або близько до нього лише доти, доки тривають бойові дії, де Україна досягатиме успіхів. Тому єдиний сценарій є для України – продовження відсічі російської агресії з виходом Сил оборони на наші міжнародно визнані кордони», – переконує Андрій Сеньків.

    Путін діє дуже просто: якщо йому дають можливість відкусити палець, то згодом він кидатиметься вже на всю руку

    Політолог Ігор Рейтерович переконаний, що неможливість «заморозки війни» є очевидною. 

    «Насправді у світі, а в Європі найбільше, вкорінюється розуміння, що замороження українсько-російської війни призведе до значно більшого негативу, ніж максимальна допомога жертві агресії й ставка на те, що Україна в цій війні переможе. Чому? Тому що Путін діє за дуже простим правилом: якщо йому дають можливість відкусити палець, то згодом він кидатиметься вже на цілу руку», – стверджує експерт.

    Так було після подій у Грузії, після окупації Криму та частини Донецької та Луганської областей.

    «Це ж саме було і 24.02.22, коли РФ розв'язала проти України повномасштабну війну, – вважає пан Рейтерович. – Путін не зупиниться. І зараз, судячи з усього, він намагається протестувати Захід: чи готовий цивілізований світ переступити межу і використати проти РФ у разі небезпеки ядерну зброю. А у російського диктатора з'явилося розуміння, що у ХХІ столітті можна вести війни конвенційними методами. І що перемагатиме той, у кого буде більше танків, літаків, ну і людей, яких можна кидати в «м'ясні штурми».

    Пан Рейтерович не оцінює ситуацію аж настільки апокаліптично, як інколи це роблять деякі західні автори. Бо не йдеться про якусь, як висловився експерт, «афігєзну» російську армію.

    «Ця «афігєзна» армія за 2023 рік не взяла за великим рахунком нічого в Україні, а перебувала здебільшого в глухій обороні. А в 2022 році цю армію на певних етапах ганяли «у хвіст і в гриву». Тож російська спроба здійснити агресію проти якоїсь європейської країни може заграти абсолютно новими фарбами», – попереджає політолог.

    За його словами, можна зрозуміти тривогу фінів, а також країн Балтії: «Путін дійсно може спробувати напасти на Латвію, Литву або Естонію й, при всій любові та повазі до наших партнерів і друзів з балтійських країн, їм буде важко, адже ці країни наскрізь можна проїхати за один день А потім Путін може почати «миритися» із Заходом, звісно, на якихось нових умовах».

    То чи не є це підтвердженням: замороження конфлікту фактично є допомогою Путіну, аби він узяв передишку й підготувався до нової агресії?

    «Чим швидше це зрозуміють в Євросоюзі, тим краще буде для всіх. ЄС, на відміну від США, має з Росією прямий кордон. І немаленький. Тож якщо країни-члени ЄС думають і дбають про свою безпеку – їм треба вкладатися у допомогу Україні», – наголошує пан Рейтерович.

    На його думку, за майже два роки настрої в ЄС не сильно змінилися. Значна частина європейців, як і раніше, цінують роль України, шанують її жертви і прямо заявляють: «Україна б'ється не тільки за себе, а й за нас».

    «Водночас слід звернути увагу на показовий момент. Соцдослідження, що провела компанія IBRiS на замовлення видання Rzeczpospolita показало рівень патріотизму серед населення Польщі: лише 15% поляків добровільно готові вступити до війська у випадку повномасштабного нападу Росії на їхню країну. У Німеччині частка людей, готових захищати країну зі зброєю в руках не надто переважила Польщу: лише 17% німців готові в разі необхідності стати до лав армії. До чого я веду? А до того, що європейці повинні максимально вкладатися в Україну та її спротив», – акцентує експерт.

    ЄС повинен нарощувати військово-технічне виробництво, відроджувати заводи – все те, що останні 30-40 років перебувало в тотальному занепаді

    Для Євросоюзу це питання політичного, економічного та культурного виживання, він просто змушений нарощувати і фінансову, і військово-технічну підтримку України, а ще – розвивати власний ВПК.

    «ЄС повинен нарощувати військово-технічне виробництво, відроджувати заводи – все те, що останні 30-40 років перебувало в тотальному занепаді – каже політолог. – Тобто Захід має на повну використовувати час, даний йому українським спротивом, аби самому озброїтися і підготуватися до війни у недалекому майбутньому».

    Так, ця війна не є абсолютно обов'язковою, але вона є цілком імовірною.

    «А от проєкти зеленої економіки, інші екологічні «штуки» – все це, звісно, дуже важливо, але другорядне, – наголошує Ігор Рейтерович. – Ну, і ще один важливий момент – Захід повинен щось робити в політичному плані (і в законний спосіб) з тими політсилами, які відверто підіграють РФ і розхитують внутрішньоєвропейську єдність. Це нарешті треба вирішувати».

    У контексті неможливості «заморозки війни» згадав пан Рейтерович і нещодавню пресконференцію Володимира Зеленського, на якій Президент України вкотре відкинув можливість переговорів з Путіним.

    «У перші місяці повномасштабного вторгнення ще не було твердого розуміння, що для України вважатиметься перемогою. Згодом ця думка утвердилася: вихід на кордони 1991 року, – коментує політолог. – Далі – згадаймо інтерв’ю Володимира Зеленського, яке він дав журналу Time у жовтні 2023-го і в якому заявив: «Ніхто так не вірить у нашу перемогу, як я». Це не повинно дивувати, це дуже правильно, що на рівні Глави держави є чітке розуміння, що шляху назад вже немає – тільки вперед, тільки перемога».

    А загалом експерт дивиться у 2024 рік з оптимізмом.

    «Хоча наступний рік пройде під знаком турбулентності, світ трястиме, але підтримка України точно збережеться. Я певен, що Конгрес США таки виділить нам 61 млрд доларів. А десь з другої половини наступного року Євросоюз, як і тепер, наприкінці 2023-го, підставить своє плече, тобто знову вирветься в лідери й активно допомагатиме Україні – як фінансами, так і зброєю. Загалом все буде добре», – переконує Ігор Рейтерович.

    Мирослав Ліскович. Київ

    Источник: www.ukrinform.ua

    No votes yet.
    Please wait...
    Поділіться своєю знахідкою

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *