Останнє бойове завдання полковника Дмитра Фішера 08.03.2025 12:10 Укрінформ Сьогодні, 8 березня, полковнику Дмитру Фішеру виповнилося б 52 роки. Як би не війна… Дмитрові Вільгельмовичу назавжди 49-ть…
Своє останнє бойове завдання він виконав 5 червня 2022 року, після чого його доля була невідомою. Рідні та побратими до останнього чекали на його повернення додому живим і здоровим. Проте у березні 2024 року ДНК-експертиза розвіяла ці надії, підтвердивши гірку правду: Дмитро Вільгельмович загинув. Його літак Су-27 був збитий російською ППО при виконанні складної бойової місії. Зараз же ж рідні та побратими чекають на удостоєння його званням Героя України посмертно.
Свого часу льотчик-винищувач Дмитро Фішер одним із перших мав нагоду ознайомитися з винищувачами F-16 під час навчань “Безпечне небо-2011”. Український пілот зазначав, що винищувачі F-16 мають передові технології, які значно підвищують можливості пілотів у виконанні бойових завдань. Він підкреслив, що системи управління і озброєння на цих літаках забезпечують високу точність ураження цілей. Крім того, Фішер відзначив, що F-16 мають високу надійність та ефективність у складних бойових умовах.
Дитяча мрія – стати винищувачем
Дружина Світлана каже, що її чоловік із дитинства всім ствердно казав: “Я буду військовим льотчиком-винищувачем”. Саме льотчиком-винищувачем. Дмитро Фішер зростав в родині нафтовиків. Переглянувши одного разу стрічку “В бій йдуть одні старі”, назавжди закохався у крилатих красенів. Без вагань поступив до Київського Суворовського училища, яке закінчив на відмінно.
Дмитро був надзвичайно цілеспрямованим. Йому легко давалося навчання. Був одним із кращих курсантів льотного училища. Він міг годинами розмовляти про літаки. Авіація – це його стихія. Літаки були його життям, – пригадує Світлана Фішер.
За період служби Дмитро Фішер виріс з льотчика до командира авіаційної ескадрильї та заступника командира бригади тактичної авіації з льотної підготовки. Він освоїв п’ять типів літаків, таких як винищувачі Су-27 та МіГ-29, бомбардувальник Су-24, винищувач-бомбардувальник Су-17, учбово-тренувальний Л-39. Був першокласним льотчиком-інструктором. Поставив на крило десятки молодих пілотів. Мав за плечима понад 1400 годин нальоту.
Не зрадив Присязі
У 2014 році Дмитро із побратимами прикривав небо під час Зимових Олімпійських ігор, які проходили з 7 по 23 лютого в Сочі. Українські пілоти дислокувалися на аеродромі в Бельбеку. Через погану погоду вони не змогла одразу повернутися та затрималися в Криму. Діма телефонував мені і розповідав про те, що місцеві натякали на військову окупацію півострова. Не пам'ятаю якого числа, але наших льотчиків таки “випускають” на велику землю. Частина льотчиків рушила на бойових літаках, решта – на військово-транспортних літаках. Тільки-но наші повернулися, як стало відомо про захоплення аеродрому в Бельбеку, – поділилася Світлана Фішер.
У 2014 році, коли бойова авіації була залучена до активних дій, Дмитро Фішер на Су-27 перехопив російський турбогвинтовий літак радіоелектронної розвідки Іл-20, що порушив повітряний простір України на південь від Донецька. Утримуючи його в межах видимості, він був готовий випустити ракету, але отримав суворий наказ не використовувати зброю, щоб росіяни не змогли скористатися цим як приводом для початку масштабної війни.
Підкорив міжнародну публіку своєю майстерністю
У далекому 2011 році Дмитро Фішер висловлював побажання бачити закордонні аналоги на озброєнні Повітряних Сил України. Переймався долею молодих курсантів-випускників, адже дуже хотів бачити їх на нових зразках бойової авіації. А допоки F-16 були лише мрією, він шліфував свою льотну майстерність на кількох типах літаків тактичної авіації. Зокрема, на винищувачі Су-27. Влітку 2016 року разом із Олександром Оксанченком повертаються на міжнародні авіаційні покази із пілотажем.
Літо 2017 року. Аеродром 831 бригади тактичної авіації. Підполковник Джонатан Ніксон, командир авіаційного крила Королівських Військово-повітряних Сил Великої Британії захоплено спостерігає за українськими авіаторами. Один за одним в небо піднімаються винищувачі Су-27, або виконати демонстраційний пілотаж. Двоє українських учасників міжнародних авіапоказів – полковник Олександр Оксанченко та підполковник Дмитро Фішер (полковник посмертно) – почергово показують свою майстерність. Британський колега залишається у захваті, про що повідомляє організаторам “The Royal International Air Tattoo”. Бурхливими оваціями публіка зустрічає наших льотчиків на кожному міжнародному авіапоказі.
З 2016 року Дмитро Фішер разом із Олександром Оксанченком неодноразово представляв Повітряні Сили України та перемагав на міжнародних авіаційних показах в Європі, зокрема в Чехії, Румунії, Мальті, Угорщині, Польщі, Словаччині, Бельгії, Великій Британії, Данії. Свого часу обидва льотчика були учнями полковника Федора Тищука. Він був знаний за своєю тріумфальною участю у численних міжнародних авіапоказах, де демонстрував вищий пілотаж і здобував перемоги. Його майстерність була визнана на авіаційних показах у Румунії, Словаччині, Австрії та Туреччині. У 2004 році він був визнаний найкращим льотчиком на 11-му Міжнародному авіаційному фестивалі “SIAD” у Словаччині.
У 2013 та в серпні 2017 року на літаку-винищувачу Су-27 Дмитро Фішер демонстрував свою пілотажну програму в польському місті Радом на міжнародному авіаційному показі “International Airshow-2017”. Отримав подяку від президента Польщі. У 2017 році на британському авіашоу “The Royal International Air Tattoo-2017” в складі української команди отримав приз за “Найкращий показ фігур вищого пілотажу серед країн, які не є членами НАТО”.
У 2018 році пілот завершує службу у Збройних Силах України, але не залишає польоти. Він стає льотчиком-випробувачем на авіазаводі “МІГремонт”. Небезпечна, але така улюблена робота. Дмитро Вільгельмович після регламентних робіт ставив техніку на крило.
Завтра була війна
В січень 2022 року завод заключив контракт в Африці. Чоловік разом з іншими льотчиками та техніками вирушають на відновлення літаку до Африки. Після місячного відрядження Діма повернувся додому і захворів на короно вірусну хворобу. Пробув вдома до 17-го лютого. А 17-го лютого поїхав знову на роботу до Запоріжжя. Коли 24 лютого нас стали бомбити, я йому телефонувала. І розбудила, бо в них було спокійно та всі спали. Я кричала в слухавку про те, що нас бомлять, що ми із донькою ховаємося в підвалі… Домовилися здзвонитися, – розповіла Світлана Фішер.
Мобілізували Дмитра Фішера до 114 бригади тактичної авіації, за лічені дні він переходить до “своїх пацанів” у 831 бригаду тактичної авіації. Здійснюючи один за одним бойові вильоти, він успішно виконав численні бойові завдання. Брав безпосередню участь у визвольних боях за Київщину, Сумщину та Харківщину, а також у звільненні острова Зміїного.
У травні 2022 році Світлана Фішер відзначала своє 45-річчя. Привітати дружину приїхав чоловік. Дмитро був небагатослівним, спустошеним втратами побратимів. Кожен політ був великим ризиком. Здавалося, ніби минуло 10 років, і час залишив свої сліди на його обличчі.
Світлана досі пам’ятає його слова: Задарма я приїхав до вас… Я так розслабився поряд із вами… А був таким “вльотаним” …
Синочок і лапочка-донька
Дмитро був не лише відданим захисником нашої країни, але й люблячим батьком і чоловіком. Його діти з гордістю носять ім'я свого батька і прагнуть наслідувати його у всьому. Вони пам'ятають його теплі обійми і лагідний погляд, які завжди дарували їм впевненість і спокій.
Нас звела доля. Через 2 роки в нас синочок родився. Дмитро був суворим та справедливим до Єгора, привчав до порядку. Завжди повторював про те, що чоловік має бути справжньою опорою для родини. Коли мені майже 35 років, а Дмитрові виповнилося 40, у нас народилася донька Настя. Він дуже хотів доцю. Літав мов на крилах, коли народилася Настя. Діма намагався обдарувати дітей такою батьківською любов’ю, яку сам не зазнав, бо зростав сиротою, – поділилася Світлана.
У вільний час Дмитро, як і більшість льотчиків, надавав перевагу рибальству. В підвалі досі зберігаються його чисельні снасті…
Діма зник з радару…
3 червня 2022 року він здійснив обліт літака після проведення регламентних робіт. До слова, їхнє спілкування було обмеженим в часі – лише кілька разів на добу, але кожне слово мало надзвичайне значення. Дмитро завжди телефонував коханій після польотів, його голос був для неї як подих свіжого повітря. Вона не знала точних маршрутів його польотів, але її серце було спокійне, адже вона була переконана, що він виконує надзвичайно важливу і важку місію, яка наближає нас до такої бажаної Перемоги. Його мужність і відданість залишали в її душі світло надії навіть у найтемніші дні.
5 червня 2022 року. О 14.36 Дмитро зателефонує дружині. Розпитується, як справи в родині, чи все добре. Сповістив, що зараз матиме “роботу”. Вони попрощалися, мовляв “до зв’язку”. До зв’язку, якого вже не буде…
Я навіть і не подумала, що може бути таке… Я настільки була впевненою у його майстерності, що жодної поганої думки не припускала. Він не телефонував… Я почала набирати його номер, кожен дзвінок – без відповіді. Набирала о шостій вечора, сьомій, восьмій… Пишу йому повідомлення, чи все гаразд із ним. У відповідь – тиша. О 23.20 мені зателефонували хлопці і повідомили, що літак Дмитра зник з радару, – крізь сльози розповідає Світлана.
Експертиза ДНК підтвердила загибель
Після цього розпочалося справжнє пекло для родини. Довгі місяці очікування, поневіряння, смутку та надії. Понад усе сподівалися на диво: жили надією, що блакитноокий здивує своєю “живучістю” та катапультуванням. Його літак Су-27 був збитий російською ППО при виконанні складної бойової місії в Запорізькій області.
На початку лютого 2024 року тіло пілота було евакуйовано розвідниками спецпідрозділу ГУР з місця падіння літака. У березні того ж року експертиза ДНК підтвердила особу загиблого льотчика. 28 березня 2024 року відбулося поховання в Миргороді.
За час героїчного спротиву повномасштабному вторгненню російської федерації, підполковник Дмитро Фішер став справжнім символом мужності та відваги. Здійснив безліч бойових вильотів, кожен з яких був маленькою часткою нашої великої боротьби. З неймовірною майстерністю та професіоналізмом він вів бойові дії, завдаючи точних ударів по місцях зосередження ворожої сили та техніки. Його незламний дух і нездоланна віра в перемогу були як промінь надії для всіх нас, наближаючи той день, коли ми знову побачимо нашу землю вільною та мирною.
Довідково: Фішер Дмитро Вільгельмович (етнічний німець) народився
8 березня 1973 року в м. Янаул Башкоркостан, Росія. У 1985 році родина переїхала до смт. Велика Багачка, де Дмитро закінчив середню школу. У 1988 році вступив до Київського Суворовського військового училища, після якого був зарахований до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків. Після закінчення училища у 1994 році розподілений до 831 бригади тактичної авіації в Миргород пілотом винищувача Су-27. У 2011 році закінчив Національний університет оборони України. У 2011 році брав участь у навчаннях “Безпечне небо”, під час яких “випробовував” F-16 повітряними боями.
Був першокласним льотчиком-інструктором. Поставив на крило десятки молодих пілотів. Сам освоїв п’ять типів літаків та мав за плечима понад 1400 годин нальоту.
З 2014 року зробив сотні бойових вильотів. З 2016 року Дмитро Фішер разом із Олександром Оксанченком неодноразово представляв Повітряні Сили України та перемагав на міжнародних авіаційних показах в Європі, зокрема в Чехії, Румунії, Мальті, Угорщині, Польщі, Словаччині, Бельгії, Великій Британії, Данії.
Звільнився із лав Збройних Сил України у 2018 році. Працював льотчиком-випробовачем на авіазаводі “МІГремонт”.
З початком повномасштабного російського вторгнення Дмитро Фішер став на захист України та перебував на передовій. Брав безпосередню участь у визвольних боях за Київщину, Сумщину та Харківщину, а також у звільненні острова Зміїний.
Загинув 5 червня 2022 року поблизу міста Оріхів Запорізької області: його літак Су-27 був збитий російською ППО при виконанні складної бойової місії. Півтора року вважався зниклим безвісти. На початку лютого 2024 тіло пілота евакуювали розвідники спецпідрозділу ГУР з місця падіння літака. У березні 2024 року експертиза ДНК підтвердила особу загиблого льотчика. 28 березня того ж року відбулося поховання в Миргороді.
Нагороджений: медаль “За військову службу Україні” (2013), орден “Богдана Хмельницького” III ступеня (2022).
Світлана БОРИСОВА, спеціально для Укрінформу
Фото Світлани Борисової
Источник: www.ukrinform.ua
