© depositphotos/VolodymyrBur За 30 років після аварії на ЧАЕС більшість тварин, які мешкають у зоні зараження, встигла очиститися від цезію-137, але не дикі кабани.
У той час як радіоактивність оленів у Чорнобильській зоні вже знизилася, дикий кабан залишається радіоактивним. Як виявилося, справа не лише в аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1986 року, а й у випробуваннях атомної бомби в 1960-х роках, а також в особливості харчування диких кабанів, пише IFLScience з посиланням на дослідження групи вчених з Віденського та Ганноверського університетів.
Внаслідок катастрофи на ЧАЕС стався великий викид цезію-137, радіоактивного ізотопу з періодом напіврозпаду трохи більше 30 років, тобто за минувші роки рівень його вмісту в навколишньому середовищі мав знизитися щонайменше на 50 відсотків. Проте зниження не відбулося у м’ясі дикого кабана – рівень радіації залишався майже постійним протягом останніх 30 років.
Вчені звернули увагу, що у кабанів, які живуть у Німеччині, діє інший аналогічний ізотоп: цезій-135, період напіврозпаду якого набагато більший. Раніше це не бралося до уваги, оскільки ізотоп важко виміряти.
«Оскільки він має такий тривалий період напіврозпаду, його не можна виявити за допомогою детекторів радіації. Доводиться працювати з мас-спектрометричними методами та йти на великі зусилля, щоб точно відрізнити його від інших атомів. Нам це вдалося», – каже професор Георг Штайнхаузер, експерт із радіації у Віденському університеті.
Хоча дослідники вивчили цезій-135 у баварських кабанів, вони припускають, що отримані результати можна застосувати і до чорнобильських кабанів; кабани все ще могли бути пронизані цезієм-135, тому їхнє м’ясо все ще виробляло високий рівень радіоактивності.
Однак виникає питання, чому кабани страждають так довго, коли у оленів чи інших диких тварин радіоактивності немає.
Вчені дійшли висновку, що це пов’язано з раціоном кабанів, до якого входить гриб елафоміцес (оленячий трюфель), що росте на глибині від 20 до 40 сантиметрів під землею. Цезій дуже повільно просочується в ґрунт, тому підземні трюфелі лише зараз поглинають цезій, викинутий під час Чорнобильської катастрофи. Водночас оленячі трюфелі, як і раніше, містять ізотопи цезію, отримані в результаті випробувань ядерної зброї під час холодної війни.
Через подвійну дозу радіації з повільним вивільненням рівень зараження кабанів залишався відносно постійним протягом десятиліть, тоді як іншим диким тваринам Чорнобиля вдалося відновитись і навіть процвітати.
“Наша робота показує, наскільки складними можуть бути взаємозв’язки в природних екосистемах, але також і те, що відповіді на такі загадки можна знайти, якщо ваші вимірювання досить точні”, – резюмував Штайнхаузер.
Тим часом крихітні черв’яки нематоди (O. Tipulae), які живуть у Чорнобильській зоні відчуження, виявилися невразливими до радіоактивного ушкодження.
