Магнітне поле Урана виявилося не таким унікальним, як вважалося © NASA, ESA, CSA, STScI Магнітосфера планети відрізняється від усіх, що спостерігаються у Сонячній системі.
Десятиліттями вчені думали, що досить добре знають Уран. Ця далека планета, як показували спостереження, мала цілу низку особливостей, одна з найзагадковіших – її магнітне поле.
Вимірювання, проведені зондом «Вояджер-2», коли він пролетів повз Уран у 1986 році, показали, що його магнітосфера безладна. Вона нецентральна та нерівна і відрізняється від усього, що спостерігалося у Сонячній системі. Ці спостереження вплинули на уявлення про Уран, який вважається планетою-загадкою.
Але, як заявив Джеймі Ясінскі, фізик космічної плазми з Лабораторії реактивного руху NASA у Каліфорнійському технологічному інституті, є одна проблема. Магнітне поле Урану не є таким незвичайним більшу частину часу, повідомляє Science Alert.
Ясінські та його команда знову проаналізували дані, зібрані «Вояджером-2», і з’ясували, що його проліт, ймовірно, стався протягом короткого вікна, коли сонячна активність впливала на Уран. Тобто спостереження не відповідали нормі.
«Наукова картина Урана, яку ми здобули після прольоту «Вояджер-2», полягає в тому, що він має екстремальне магнітосферне середовище. Але я завжди думав, що, можливо, проліт «Вояджер-2» повз Уран просто відбувся під час якоїсь дивної активності, а не такої, як вона буває зазвичай», — сказав Ясінскі.
«Я почав вивчати дані про сонячний вітер на Урані, і потім, тільки-но я побачив, що «Вояджер-2» виміряв різке збільшення динамічного тиску сонячного вітру безпосередньо перед прольотом, я зрозумів, що магнітосфера, мабуть, була стиснута до 20% свого обсягу безпосередньо перед прольотом, що вплинуло б на відкриття, які ми зробили із «Вояджер-2», – додав він.
Важливість даних, зібраних “Вояджером-2”, важко переоцінити. Це найближчі спостереження за Ураном, доступні на даний момент. Але Сонячна система не статична, тому будь-які спостереження слід інтерпретувати відносно умов космічної погоди. Спостереження «Вояджер-2» показали магнітосферу Урана, не схожу ні на що інше в Сонячній системі, з інтенсивними радіаційними поясами та значно меншою кількістю плазми, ніж ми зазвичай очікуємо побачити, ґрунтуючись на інших планетах.
Ясінксі запропонував, що “Вояджер-2” міг спостерігати аномалію на Урані після роботи над місією MESSENGER, яка вивчала планету Меркурій.
«З тисяч орбіт навколо планети за чотирирічний період ми мали рідкісні випадкові моменти, коли активність Сонця повністю руйнувала все магнітне поле», — пояснив він.
Вчені вирішили переглянути дані, зібрані “Вояджер-2” за тиждень до прольоту Урана. Вони з’ясували, що перед прольотом динамічний тиск Сонця зріс у 20 разів.
За словами вчених, це означає, що відтоки від Сонця — потоки частинок, що вириваються в постійному сонячному вітрі, — збільшилися під час прольоту, створивши середовище навколо Урану, яке є меншим за 5% часу.
«Ми знали, що це означає, що проліт «Вояджера-2» стався за дуже особливих обставин. Магнітосфера була б стиснута приблизно до 20% свого початкового обсягу за ті кілька днів, перш ніж ми увійшли до магнітосфери, і це збільшило б активність і динаміку», — сказав Ясінські.
Якби сонячний вітер тік із нормальною швидкістю, то магнітне поле Урана було б більше схоже на магнітні поля інших газових гігантів Сонячної системи, Юпітера, Сатурна та Нептуна.
Нагадаємо, нещодавно інженери NASA відключили один із наукових інструментів апарату «Вояджер-2». Це було зроблено через те, що заряд батареї апарату, який досліджує міжзоряний простір, поступово знижується.
