© unsplash.com/jeremybishop Про виявлення на континенті 23-тисячелітніх слідів людини вчені заявили ще в 2021 році, проте на тлі критики вони вирішили перевірити результати ще раз – підручники з історії очікують нової правки.
У XX столітті археологи вважали, що люди досягли внутрішніх районів Північної Америки не раніше ніж 14,000 років тому. Однак останнє дослідження підтверджує думку, що люди з’явилися в Америці не менше 23,000 років тому, передає Phys.org.
У вересні 2021 року в журналі Science було опубліковано роботу, в якій викопні сліди, виявлені в Нью-Мексико, датуються періодом близько 23 тисяч років тому (останній льодовиковий період). Сліди залишила група людей, що проходили повз давнє озеро в районі сучасного міста Уайт-Сендс. Ця знахідка додала 7,000 років до літопису перебування людей на континенті.
Якщо люди з’явилися в Америці в розпал останнього льодовикового періоду, то або лід не створював особливих перешкод для їхнього пересування, або люди жили тут набагато довше.
У дослідженні 2021 року вчені провели радіовуглецеве датування насіння звичайної канавної трави, знайденого в шарах відкладень вище та нижче місця виявлення слідів. Радіовуглецеве датування засноване на тому, як певна форма вуглецю (ізотоп вуглецю-14) зазнає радіоактивного розпаду в організмах, які померли протягом останніх 50,000 років.
Звичайна канавна трава – водна рослина, і критики заявили, що насіння цієї рослини могло споживати стару воду, що спотворило дати, змусивши їх здаватися більш давніми, ніж вони є насправді.
Автори дослідження вирішили перевірити результати ще раз, використавши радіовуглецеве датування. У такий спосіб можна датувати будь-який тип органічної речовини, якщо його досить багато. Тому вчені взялися за датування пилкових зерен. Однак пилкові зерна дуже малі, зазвичай близько 0,005 мм у діаметрі, тому їх потрібно багато – понад 70,000.
Вчені використовували метод проточної цитометрії, який найчастіше застосовується для підрахунку та відбору проб окремих людських клітин, для підрахунку та виділення викопного пилку для радіовуглецевого датування.
Після року лабораторної роботи вчені підтвердили початкову хронологію слідів, ґрунтуючись на пилку. Експеримент також показав, що на цій ділянці відсутні старі водні ефекти.
Пилок також дозволив реконструювати рослинність, яка зростала в той час, коли люди робили сліди. Вчені отримали саме ті види рослин, які, за їхніми припущеннями, мали рости в період льодовикового періоду в Нью-Мексико.
Як незалежну перевірку вчені також використали інший метод датування – оптично стимульовану люмінесценцію (OSL). OSL заснований на накопиченні енергії всередині похованих зерен кварцу. Ця енергія надходить з навколишнього фонового випромінювання. Чим більше енергії виявляється у зерні кварцу, тим більш давнім його можна вважати. Ця енергія вивільняється, коли кварц піддається впливу світла, тому можна обчислити, коли зерна кварцу бачили сонячне світло востаннє.
«Скромне пилкове зерно та деякі чудові медичні технології допомогли нам підтвердити дати виникнення слідів та час, коли люди досягли Америки», – резюмували вчені.
Раніше цього року вчені відновили зовнішність 4200-річної «Жінки Верхнього Ларгі», останки якої знайшли в одному з кар’єрів Шотландії.
