Місто Лос-Аламос, побудоване Комісією з атомної енергетики на базі Лос-Аламоської національної лабораторії у 1943 році. © United States Department of Energy У фільмі «Оппенгеймер» персонаж, якого зіграв Кілліан Мерфі, каже, що на запропонованому місці для секретної лабораторії атомної зброї на півночі Нью-Мексико є лише школа для хлопчиків та індіанці, які виконують обряди поховання, пише Reuters. Але на тій землі жили ще поселенці. У 1942 році армія США дала 32 родинам латиноамериканців на плато Паджаріто 48 годин, щоб залишити домівки та землю, у деяких випадках під дулом зброї. Аби побудувати лабораторію, яка створить перші в світі атомні бомби. Про це розповідають родичі вивезених і колишня співробітниця лабораторії. За словами 67-річної Лойди Мартінес, яка 32 роки працювала комп’ютерним спеціалістом у Лос-Аламоській національній лабораторії (LANL), будинки руйнували бульдозерами, худобу розстрілювали або випускали на волю, а сім’ї отримували невелику компенсацію або взагалі не отримували її. Представник Національного управління ядерної безпеки сказав, що латиноамериканські фермери отримували компенсацію за значно нижчою ставкою, ніж білі власники нерухомості, але агентству не було відомо про зруйновані будинки та вбитих чи покинутих тварин. У відомстві не з’ясовували, чи виселяли з садиб примусово. Мартінес провела десятиліття, відстоюючи права виселених власників присадибних ділянок і права латиноамериканців, корінних жителів, жінок та інших співробітників лабораторії, і виграла два колективних позови. «Це були іспаноамериканські жителі садиб, що, можливо, пояснює, чому цей темний епізод в американській історії так ігнорується», – сказала вона. Блокбастер Крістофера Нолана «Оппенгеймер» підняв видання про суперечливі стосунки північного штату Нью-Мексико з «лабораторією», яка сьогодні налічує понад 14 000 працівників і є найбільшим роботодавцем у регіоні. Для багатьох місцевих латиноамериканців — нащадків іспанських колоніальних поселенців — висока заробітна плата окупила будинки, вищу освіту та можливість залишитися на землях багатьох поколінь у цій багатій землею, але бідній місцевості. Марсель Торрес, чия родина проживає в районі Пеняско з 1700-х років, 35 років працював у найсекретніших секторах лабораторії як машиніст, допомагаючи створювати ядерну зброю, щоб, за його словами, «спробувати запобігти світовій війні». «Ми були настільки цінні для них, що їм було байдуже, ким ми були в перегонах», — сказав 78-річний Торрес, який зазначив, що заробляв приблизно втричі більше в лабораторії, ніж на іншому місці (де йому доводилося працювати). Для інших лабораторія несе в собі смерть і позбавлення власності. Мартінес лобіювала в Конгресі США компенсацію таким працівникам, як її батько, лаборант, який помер після роботи з токсичним хімічним елементом берилієм. У 2000 році Конгрес визнав, що радіація та інші токсини спричинили смерть або захворювання тисяч працівників, які були задіяні до виготовлення ядерної зброї. Міністерство праці створило компенсаційний фонд для постраждалих, але сім’ям знадобилися роки, щоб отримати виплату, сказала Мартінез, яка працювала у державній комісії з прав людини штату Нью-Мексико на початку 2000-х років. Міррія Гомес, доцент Університету Нью-Мексико, розповіла, що її прадід і бабуся були виселені з ранчо площею 63 акра, щоб побудувати лабораторію, а її дід помер від раку товстої кишки після роботи над Манхеттенським проєктом. «Оппенгеймер не сумнівався щодо того, щоб витіснити людей з їхніх батьківщин», — сказала Гомес, яка написала «Nuclear Nuevo Mexico» про створення лабораторії. Авторка Аліса Вальдес, яка написала сценарій про Лоїду Мартінес, сказала, що сцени в фільмі «Оппенгеймер», знятий поблизу Абікіу, штат Нью-Мексико, з зображенням лабораторії в порожньому ландшафті, повторюють лінію уряду США про те, що ця територія була безлюдною. Публіцисти фільму не відразу відповіли на запит про коментар. Лабораторія була побудована на землях, священних для місцевих жителів Тева, які були надані іспанським поселенцям під час іспанського колоніального правління, а потім розподілені як іспанцям, так і білим жителям після того, як Сполучені Штати окупували територію після мексикансько-американської війни 1846-1848 років. «Відібрання землі для Лос-Аламоса не було помилкою, це те, що Сполучені Штати робили з 1848 року», — сказав історик штату Нью-Мексико Роб Мартінез, чий двоюрідний дядько працював у лабораторії. У 2004 році родини власників присадибних ділянок виграли компенсаційний фонд у розмірі 10 мільйонів доларів від уряду США. Сьогодні округ Лос-Аламос, де розташована лабораторія, є одним із найбагатших і найосвіченіших у Сполучених Штатах. Сусідній округ Ріо-Арріба, 91% якого складають латиноамериканці та корінні американці, є одним з найбідніших у країні з найнижчими академічними балами. «У наших районах немає економічного розвитку, оскільки все зосереджено в Лос-Аламосі», — сказав Крістіан Мадрид-Естрада, директор регіонального притулку для бездомних в Еспаньолі, найбільшому місті Ріо-Арріба. Лабораторія заявила, що понад 61% найнятих співробітників з 2018 року були вихідцями з Нью-Мексико, причому більшість співробітників проживає за межами округу Лос-Аламос. Related video «Ми віддані успіху цього регіону, який ми всі називаємо домом», — йдеться в заяві речника.
