Ця дивовижна історія трапилась у далекому минулому. Відомий письменник, один з провідних літераторів минулого століття, Франц Кафка, гуляючи парком, побачив дівчинку, яка гірко плакала, бо загубила улюблену ляльку. Дитина була безутішна. Намагаючись її заспокоїти, письменник сказав, що так чи інакше лялька дасть про себе знати, а, зустрівши дівчинку у парку наступного дня, простягнув їй записку «від ляльки», яка «просила» не плакати й «повідомляла», що вирушила у подорож, щоб подивитися світ, а згодом напише про свої пригоди. Літератор, що подружився з сім’єю дівчинки, вигадував ці пригоди, а дівчинка щиро вірила у них. Одного ж разу він купив для дівчинки нову ляльку і сказав, що нарешті вона повернулася. «Але ця лялька зовсім не схожа на мою!» — сказала дівчинка. Тоді письменник простягнув їй листа, в якому лялька «написала»: «Не дивуйся — мої подорожі змінили мене». Маленька дівчинка пригорнула ляльку і в цей момент була, мабуть, чи найщасливішою у світі.
Невдовзі письменник помер. Дівчинка виросла. І якось всередині ляльки знайшла листа, написаного видатним письменником. «Все, що ти любиш, швидше за все, загубиться, але врешті-решт любов повернеться іншим шляхом», — було написано у ньому.
Ця зворушлива історія дещо схожа на містифікацію, яку так полюбляють художники, письменники та поети. І досі тривають дискусії, чи ця історія правдива. Та у будь-якому разі вона цікава й змушує задуматись над багатьма речами у житті.
Дівчинка з лялькою — одна з улюблених тем у світовому мистецтві. Чимало витворів присвятили їй і українські митці.
В інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця історії вітчизняної порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про втілення цієї теми в українському фарфоровому мистецтві.
«Досі пам’ятаю свою першу ляльку у гарному платтячку та капелюшку, з очима, що заплющувалися»
— Лялька — улюблена дитяча іграшка ще з давніх часів, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Дитина не тільки грається з нею, але й приміряє на себе різні соціальні ролі. Дівчатка отримують перші враження про догляд за дітьми та ведення домашнього господарства. Ляльок одягають, годують, купають, вкладають спати… Фарфорові композиції розповідають історії про дитину та ляльку. Наприклад, композиція Григорія Молдавана «Першокласниця» — про те, що дівчинка пішла до школи, але ще хоче бавитися з улюбленою лялькою. Очевидно, що школярка щойно повернулась зі школи й ще навіть не встигла змінити шкільну форму на домашній одяг, а вже взяла до рук ляльку, за якою скучила. Позаду дівчинки — буквар. Тож поки у її житті лялька все ж головна. Ця невеличка композиція висотою лише шість сантиметрів розповідає історію, яка не менш глибока, ніж у Франса Кафки. Вона про любов та відданість, які надзвичайно важливі у житті кожної людини.
ВІДЕО ДНЯ
Г. Молдаван. «Першокласниця». Полонський ЗХК. 1959
— Який погляд у дівчинки! Скільки у ньому ніжності…
РЕКЛАМА
— Так. Лялька для дівчинки у певному віці — практично сенс її дитячого життя. Вона піклується про неї, як мама. Тож, повернувшись зі школи, перш за все дивиться, як там її улюблена «донечка”-лялька. У пам’яті постає моє дитинство. Першу свою ляльку у гарному платтячку та капелюшку, з очима, що заплющувалися, я отримала на день народження від батьків. Тато вручив мені у великій яскравій коробці Соню — так було прописане ім’я ляльки на етикетці. Звісно, в той день у дитячий садок ми пішли з нею разом. То була нова іграшка й для моїх подруг. Таку лялечку можна було вдягати, розчісувати, брати на прогулянки, годувати тощо. Для неї я створювала нові образи: шила їй новий одяг, придумувала зачіски, розігрувала сценарії… Розподіляючи між собою ролі різних членів сім'ї, ми з маленькими подружками втілювали реальні життєві ситуації, імітували поведінку родичів, розігрували актуальні події, аж до інтонації та поз, відтворюючи спілкування й відносини всередині своїх сімей. Моя Соня була схожа на ляльку, яку тримає дівчинка у композиції Владислава Щербини «Галинка».
В. Щербина. «Галинка». Київський ЕКХЗ. 1973РЕКЛАМА
— А от ще одна історія у фарфорі — «Вишивальниця» Тамари Крижанівської (на фото у заголовку), — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. — Дівчинка з п'яльцями в руках сидить на лавці, відклавши ляльку, й вишиває. Отже, подорослішала — і на зміну грі у ляльки прийшли інші заняття та захоплення. Дівчинка милується візерунком вишивки, всі її думки про неї. Лялька ж опинилась позаду стільчика. Вона наче засмучена тим, що дівчинка на неї більше не звертає увагу. А хтось навіть бачить у її погляді розпач…
«Сьогодні такі фігурки — раритети. На них іде полювання»
— Ще одна з улюблених іграшок малечі — ведмедик.
РЕКЛАМА
— Так. Українські скульптори присвятили чимало витворів і йому. Одна з найкращих робіт — скульптура Світлани Голембовської «Маленька мама».
С. Голембовська. «Маленька мама». В. 13. Полонський ЗХК. 1957
Прототипом героїні сюжету стала старша донька мисткині, нині — графік та живописець Лідія Голембовська. Відомі митці Владислав Щербина й хрещена мама дівчинки Оксана Жникруп подарували їй плюшевого ведмедика на день народження, коли дівчинці виповнилося шість років. Скільки ж радості було! Світлана Голембовська створила чимало статуеток на дитячу тему. Кожна робота зворушує. У ведмедика, якого дівчинка тримає на руках, болять зубки, про що свідчить пов’язка. Статуетка випускалась Полонським заводом художньої кераміки та Київським експериментальним кераміко-художнім, що говорить про те, що вона була дуже популярною. Й зараз статуетки на дитячу тематику надзвичайно популярні, бо вони дуже милі, багатьом нагадують щасливі роки дитинства, а ці спогади найцінніші у житті кожної людини. На аукціонний продаж їх майже не виставляють. Сьогодні такі фігурки — раритети. На них іде полювання. До речі, ще одну дуже цікаву роботу створив скульптор Владислав Щербина — «Купання ведмедика». У ній він змалював захоплення доньки Тіни грою з ведмедиком.
В. Щербина, О. Жникруп. «Купання ведмедика». Київський ЕКХЗ. 1986
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!
Раніше колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк розповідала «ФАКТАМ» про те, що серед великих поціновувачів порцеляни — легенда футболу Кріштіану Роналду.
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
На фото у заголовку: Т. Крижанівська. «Вишивальниця». Городницький ФЗ. 1953. Музей історичної спадщини та виробів Городницького фарфорового заводу
