Вища кваліфікаційна комісія суддів вдалась до формальностей, аби не розглядати справу голови Госпсуду Києва Вадима Босого щодо неправдивих відомостей в його декаларації доброчесності. Члени комісії послалися на формальність у власному регламенті: подавати скаргу нібито слід окремо на кожну з декларацій доброчесності за відповідний рік. Насправді норму регламенту можна читати по-різному, а неготовність Комісії ухвалювати рішення по суті справи може свідчити або про зовнішній тиск, або про відсутність внутрішньої згоди щодо долі цього потенційно резонансного процесу, йдеться у матеріалі «Ділової столиці».
Суть справи полягає в тому, що голова Госпсуду Києва, за даними активістів, фіктивно розвівся з дружиною і завдяки цьому уникнув декларування нерухомості і автомобілів, здобутих у сумнівний спосіб, проте які перебувають в спільному з ексдружиною користуванні. Активісти уже подавали скаргу щодо майнової декларації судді до Нацагентства з запобігання корупції, проте там відмовили в перевірці, посилаючись на воєнний стан.
Відтак ЗМІ припускали, що відмова була мотивована зовнішнім тиском на НАЗК. Зокрема, сам Босий неодноразово хвалився прямими і частими контактами з заступниками голови Офісу Андрієм Смірновим і Олегом Татаровим. А фактичну залежність від рішень Офісу закидали НАЗК незалежні аудитори.
До ВККС активісти звернулися з проханням перевірити внесення неправдивих даних до декларації доброчесності, адже порушення тут можуть призвести до зняття судді з посади.
11 жовтня під час розгляду справи члени ВККС не стали брати її в роботу, пославшись на формальність. «Повідомлення громадської організації залишено без розгляду, оскільки не відповідає підпункту 6.2.1 Регламенту Комісії. Невідповідність полягає в тому, що повідомлення стосується декількох декларацій,» — йдеться в релізі на сайті ВККС. При цьому, як вказано в новині, «громадська організація не позбавлена права звернутися повторно до Комісії, оформивши повідомлення щодо кожної декларації судді Господарського суду міста Києва Босого Вадима Петровича окремо».
Автор відзначає, що вказаний ВККС пункт її ж регламенту можна читати по-різному. Наприклад, формулювання дозволяють припустити, що можна подавати скаргу і на декларацію доброчесності, і на декларацію родинних зв’язків, або що подача скарги на одну декларацію є не обов’язковою, а бажаною умовою.
«До того ж, необхідно акцентувати, що в конкретному випадку скаргу було подано не на різні декларації, а лише на декларації доброчесності судді, які були ним подані впродовж декількох років. Обмеження такого об’єднання взагалі не міститься в регламенті», — підкреслює блогер. Сумнівно, що ГО буде оскаржувати таке рішення ВККС — простіше просто подати декілька окремих скарг на декларації судді за окремі роки і не залишити комісії інших варіантів, крім їх повноцінного розгляду, додає він.
На його думку, обравши формальний, а не об’єктивний підхід до справи судді Босого, члени ВККС продемонстрували, що або не мають готового рішення (що може свідчити про розходження у поглядах як всередині «трійки», так і в цілому в межах органу), або піддаються зовнішньому тиску. «Якщо точиться дискусія — це демократичний процес, де кожен має право на свою думку, хоча у викладених раніше фактах відносно судді Босого важко не побачити очевидного: такий суддя має бути звільнений зі своєї посади за подачу неправдивих даних до декларації доброчесності… Якщо ж справедливе і виправдане рішення — як і у випадку з НАЗК — блокується чиновниками Офісу президента — то тут ситуація набагато складніша. Адже це означає, що коло органів у різних гілках влади, які можуть функціонувати самостійно і за законом, без вказівки „боярського перста“ — поступово звужується, а шанси реформувати по-справжньому судову систему задля перезавантаження її напередодні великого відновлення задля ефективної роботи із залучення інвестицій і захисту прав власності — стрімко зменшуються», — йдеться в дописі.
Тим часом правоохоронці вирішили приховати від громадськості перебіг розслідування скандальної справи ексвійськкома Борисова.
