Візит Зеленського у Нью-Йорк висвітлив три напрями подальшої дипломатії довкола припинення війни
Під час тижня високого рівня Генасамблеї ООН прозвучали заяви, які демонструють принципову суперечність нинішнього переговорного треку: Вашингтон прагне досягти бодай якихось домовленостей, Київ заявляє про готовність до взаємних кроків, тоді як Москва публічно не погоджується навіть на паузу у воєнних діях.
Кожна сторона керується дуже різними цілями. Білий дім передусім занепокоєний наближенням можливого провалу президентської партії на проміжних виборах, тому домагається якихось успіхів на міжнародному напрямі. Україна, зрозуміло, хоче завершення війни на якомога більш справедливих умовах. Чого хоче Кремль – теж зрозуміло, але його вимоги аж ніяк не відповідають можливостям. Тож Москва нині намацує оптимальний для себе шлях, намагаючись одночасно не втратити ресурси для продовження війни й не допустити подальшого посилення американського тиску.
Останні заяви Дональда Трампа та його контакти з Володимиром Зеленським, а також просування санкційного законопроєкту Ліндсі Грема неабияк стривожили путінський режим. Російське керівництво змушене рахуватися з ризиком посилення американських санкцій і водночас демонструвати, що не готове поступатися своїми апетитами. Саме з цього, видається, і формується нинішня російська тактика.
За підсумками контактів Зеленського з президентом Трампом та іншими світовими лідерами у Нью-Йорку бачимо кілька рівнів можливого переговорного процесу.
ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПЕРЕМИР’Я: ЯК УРЯТУВАТИ ДИЗЕЛЬ
Найконкретнішою пропозицією, яку обговорювали під час зустрічі Зеленського і Трампа, стало взаємне припинення ударів по енергетичній інфраструктурі. Від закликів до одностороннього припинення українських ударів по російському дизелю, видається, у Білому домі відмовилися.
Зеленський після переговорів заявив про готовність України до такого формату за умови взаємності. Він наголосив, що домовленість має поширюватися на енергетичні об’єкти обох сторін. Про одностороннє припинення ударів не може бути й мови.
Саме це питання американська сторона має донести до Москви. Держсекретар Марко Рубіо після зустрічі з міністром закордонних справ РФ Лавровим заявив, що і Росія, і Україна висловили зацікавленість в обмеженому припиненні вогню, яке стосувалося б енергетики та зернових поставок.
Отже, енергетичний трек міг би стати своєрідним тестом на готовність Москви перейти від загальних заяв про переговори до конкретної домовленості.
Для України значення цього питання особливо важливе напередодні зими. Зеленський паралельно з дипломатичними контактами обговорював у Нью-Йорку посилення протиповітряної оборони та забезпечення країни ракетами-перехоплювачами. З Трампом він говорив, зокрема, про виробництво в Україні перехоплювачів для Patriot.
«Ми переходили до іншого питання, а потім поверталися до цього, – розповів Зеленський журналістам про свою розмову з Трампом. – Потім ішли до третього питання, і ми поверталися до цього. Ось приблизно така у нас була розмова. Ми пройшли всі питання, і після кожного питання українська сторона повертала американську саме до цього».
ЧОРНЕ МОРЕ: ЗЕРНО, МЕТАЛ ТА ІНШЕ
Другий напрям – безпека судноплавства в Чорному морі.
Зеленський заявив, що Україна готова до морського перемир’я і що відповідні пропозиції вже напрацьовуються за участю ОАЕ, Індії та Туреччини.
Ідеться не лише про зерно. «Тому що на морі може бути не тільки зерно, не тільки агропродукція, може бути енергетика, може бути металургія тощо», – зазначив він. Безпечне судноплавство потенційно стосується загалом українського експорту.
Під час зустрічі з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом у Нью-Йорку Зеленський обговорив безпеку Чорного моря та відновлення роботи морського експортного коридору. За його словами, різні варіанти такого відновлення вже лежать на столі, проте необхідною умовою є готовність Росії припинити удари.
Цей напрям дає змогу залучити до переговорного механізму держави, які безпосередньо зацікавлені у свободі судноплавства та продовольчій безпеці.
ТРИСТОРОННІ ПЕРЕГОВОРИ НА НАЙВИЩОМУ РІВНІ, У ЯКІ МАЛО ХТО ВІРИТЬ
Третій напрям, на який вказав Зеленський, – тристоронні контакти України, США та Росії. Його пропонують саме Сполучені Штати, проте «поки що ми не бачимо, щоб Путін хотів» зустрічі трьох лідерів, зауважив Президент.
Водночас «на технічному рівні ми обговорюємо, чи можуть наші групи зустрічатися у тристоронньому форматі, домовлятися, готувати фундамент для зустрічі лідерів», додав він.
Зеленський розповів, що після його переговорів з Трампом уже відбулася зустріч української та американської переговорних команд (голови Служби зовнішньої розвідки України Рустема Умєрова та спецпосланців Білого дому Стіва Віткоффа і Джареда Кушнера). За словами Президента, американська сторона взяла кілька тижнів на контакти з Росією та іншими партнерами, щоб донести до них позицію Києва.
Що ж до зустрічі на найвищому рівні, то вона обговорюється давно, але поки що в неї мало хто вірить.
Зеленський назвав грудневий саміт G20 у Маямі одним із можливих майданчиків для зустрічі лідерів України, США та Росії. Він пояснив це особливою роллю Трампа та наявністю у групі G20 країн, що мають доволі близькі економічні відносини з «рускіми», як їх принципово називає Президент України.
Раніше Кремль публічно заявляв, що зустріч Путіна із Зеленським у межах G20 у Маямі не розглядається. Водночас США запросили Путіна на саміт, що створює формальну можливість для подальших контактів, якщо там буде український Президент.
Москва намагається й далі тролити Зеленського запрошеннями на переговори в Москву, але на це він відповів жорсткішим і значно дотепнішим тролінгом. У Нью-Йорку біля штаб-квартири ООН пропагандист російського телебачення кілька разів запитав, коли Зеленський приїде до Москви. Той відповів: «На ракеті, б***».
МІЖ ДУХОМ АНКОРИДЖА І ДУХОМ ГРЕМА
Тож переговорний процес поки що не має вигляду готового плану на кшталт «28 пунктів». Ідеться радше про можливість узгодження окремих елементів, які потенційно можуть лягти в основу ширшої домовленості.
Водночас має посилюватися тиск на Росію – як міжнародний, так і за допомогою далекобійних українських санкцій. Уже тепер Сили оборони України вивели з ладу понад 45% проєктних потужностей російської нафтопереробки, і надалі це має стати головним дипломатичним аргументом на користь перемир’я.
Лавров у Нью-Йорку, як завжди, надуває щоки й пускає стільки піни, що за нею не завжди проглядаються реальні наміри Кремля.
З одного боку, Рубіо після розмови з главою російського МЗС заявив про зацікавленість Росії та України в «обмеженому припиненні вогню» щодо енергетики та зерна. З другого – публічні заяви самого Лаврова свідчать про зовсім інше. «Навчені гірким досвідом, ми не будемо на період переговорів у будь-якому форматі робити паузу в спеціальній воєнній операції», – заявив він в ООН, подаючи це так, наче Росію вже не раз намагалися обвести навколо пальця і тепер Москва не має наміру вдруге наступати на ті самі граблі.
Тобто Кремль не бачить передумов для переходу до мирного переговорного процесу, хоча водночас говорить про готовність до переговорів.
Ця різниця між формулюваннями «готові до переговорів» і «готові припинити вогонь» має принципове значення. І може свідчити лише про бажання Москви відвернути застосування закону Ліндсі Грема Трампом. Мовляв, Росія ж не відмовляється від переговорів.
Паралельно з офіційною дипломатією Лаврова Москва залучила ще один канал – путінського посланця Кирила Дмитрієва. Він теж прибув до Нью-Йорка для зустрічей зі спецпосланцями Трампа Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером.
За кулуарною інформацією, Вашингтон запропонував Москві енергетичне перемир’я, натомість Росія зажадала нереального – послаблення санкцій. Проте адміністрація Трампа користується нині додатковим аргументом – законом Ліндсі Грема про санкції, невикористання якого може бути альтернативою послабленню санкцій.
Лавров усе ще апелює до «духу Анкориджа», який уже давно вивітрився, хоча й досі незрозуміло, що він достеменно собою являв.
Зеленський заявив, що так звані анкориджські домовленості більше не є предметом переговорного процесу. За його словами, йдеться передусім про вимоги щодо визнання російського суверенітету над окупованими українськими територіями та нейтрального статусу України.
Отже, переговорний трек змістився від обговорення російських апетитів до пошуку конкретних кроків з деескалації. Водночас Москва продовжує говорити про необхідність усунення так званих першопричин війни.
ЩО ПОКАЗАВ НЬЮ-ЙОРК
Генеральна асамблея ООН, ясна річ, не принесла готової формули припинення російської агресії. Але контакти 22–24 вересня дають змогу зрозуміти принаймні, чого хоче кожна зі сторін на нинішньому етапі війни.
США намагаються просувати конкретні обмежені домовленості щодо енергетики, зернових поставок та безпеки судноплавства. Київ погоджується розглядати такі кроки саме на умовах взаємності, а також готовий перейти до тристоронніх переговорів у різних форматах.
Москва поки що петляє, але якщо вона відмовиться від усіх пропозицій, переговорний трек, судячи із заяв Зеленського, Вашингтона та європейських партнерів, супроводжуватиметься посиленням тиску.
Саме відповідь Москви на пропозиції щодо енергетики та Чорного моря найближчими тижнями покаже, чи йдеться про початок нового етапу переговорів, чи це лише її чергові словеса про «готовність».
Источник: www.ukrinform.ua