Неможливо втекти від гаубиці M777 – “Бронсон” 31.08.2026 15:55 Укрінформ
Американська гармата зупиняє будь-які пересування ворога та руйнує його логістику
Воїн Максим Керімов із позивним «Бронсон» приєднався до ЗСУ як доброволець. До 2024 року він не мав жодного стосунку до армійської служби. Після базової загальновійськової підготовки опанував американську гармату M777 і тепер належить до тих, хто захищає піхоту.
«Бронсон» служить навідником гармати у 148 окремій артилерійській Житомирській бригаді Десантно-штурмових військ, яка вважається найефективнішою артбригадою ЗСУ та елітним формуванням Сил оборони.
Військовий зазначає, що на війні не існує легких днів чи простих завдань, оскільки щомиті виникає безліч загроз. Про складні аспекти служби Максим розповідає з гумором, який значно підтримує весь екіпаж його артилерійської установки.
Військовослужбовець поділився з кореспонденткою Укрінформу інформацією про свій бойовий шлях, досвід роботи з гарматою M777 та міркуваннями про те, чому тим, хто перебуває на війні, не варто шукати особливої мотивації.
У ТЦК МЕНЕ ЗАПИТАЛИ: «ЧУВАК, А ТИ ДОБРЕ ПОДУМАВ?»
– Я родом із Харкова. Мені 33 роки. Це майже як команда: «Триста, тридцять, три!», яку дають артилеристам для відкриття вогню. Ніколи не думав, що стану військовим. Настали такі часи, що робити? Вже третій рік несу службу в ЗСУ, і, мушу сказати, тут не все так жахливо та критично, як вважають багато людей, – розповідає Максим.
У мирному житті він займався виготовленням виробів з дерева та працював тату-майстром. Коли розпочалася повномасштабна війна, він тричі звертався до ТЦК з наміром долучитися до війська. Однак йому відмовляли через відсутність досвіду строкової служби.
– У 2024 році я знову подався до ТЦК, – згадує військовий. – Зайшов, а там значна черга. Подумав тоді: «Нічого собі, скільки людей, які прагнуть служити! Молодці!». Простояв у черзі дві години. В один момент відчинилося віконечко, звідки пролунало запитання: «Є бажаючі захищати країну?». Настала повна тиша, доки я не відповів: «Я!». Мене провели без черги, а коли я зайшов до кабінету, мені поставили запитання: «Чувак, а ти добре подумав?». Я підтвердив, що так, і запитав, куди йдуть усі ті інші хлопці. Виявилося, що вони мали «білі квитки» (звільнені від мобілізації, – ред.), проблеми зі здоров’ям, інвалідність.
Максим прагнув стати снайпером в одній із бригад Десантно-штурмових військ, але його переконали, що його навички більше потрібні в артилерії, і запропонували службу в 148 бригаді.
– Я не був проти, – розповідає він. – Мене забезпечили одягом та спорядженням, після чого я став «людиною-пікселем» і вирушив на БЗВП (базова загальновійськова підготовка, – ред.). Не скажу, що там надзвичайно важко. Поруч із нами були досвідчені воїни, які брали участь у бойових діях ще з часів АТО/ООС, і вони багато нам розповідали. Ми піднімалися о 5-й ранку, штурмували окопи, активно вели стрільбу з різних видів озброєння, і мені це подобалося. Найцікавішою виявилася психологічна смуга перешкод. Були моменти, коли думав: «Боже, куди ж я потрапив?». Але нам постійно нагадували, що десантники не здаються, і це загартовувало.
«Бронсон» згадує теплі вечірні розмови з побратимами після насичених тренувань, під час яких зникала втома та виснаження.
Після БЗВП Максим пройшов спеціалізовану підготовку і став навідником гармати M777.
«РОБОТА З M777 – ЦІЛКОВИТЕ ЗАДОВОЛЕННЯ»
– Я знав, що буду служити в артилерії, але зовсім не розумів, що таке гармата і 155-й калібр. Коли побачив її, усвідомив, що буду займатися чимось захопливим, – ділиться воїн.
Перші бойові завдання «Бронсон» виконував на Донеччині, обороняючи Курахове.
– Ми там багато стріляли, добряче попрацювали, і, сподіваюся, врятували не одного піхотинця, – згадує він. – Працювати з M777 – це справжнє задоволення. Коли нам вперше показали відео з результатами ураження нашою гарматою, це було неймовірно. Ти спостерігаєш, а вони (російські війська, – ред.) просто розлітаються по посадках. У такий момент думаєш: «Оце техніка!». Ейфорії тоді було надзвичайно багато. Вона триває й досі, бо щоразу, коли бачиш ефект своєї роботи, усвідомлюєш, що завдання виконано максимально ефективно.
За словами військового, M777 виконує оборонну функцію, прикриваючи піхоту. Гармата перешкоджає просуванню ворога та знищує його логістичні шляхи. Це озброєння не таке мобільне, як, наприклад, САУ «CEASAR» чи РСЗВ «HIMARS». Гаубиця займає позицію і веде вогонь з неї. Середня тривалість перебування одного екіпажу на позиції становить місяць.
– Наша робота стабільна: займаємо позиції, облаштовуємо бліндажі, вводимо гармату в бойове положення, наводимося на цілі ворога і тримаємо оборону, – пояснює Максим. – Перевага гармати M777 полягає в тому, що вона використовує боєприпаси 155-го калібру. Снаряд має вражаючу швидкість – 800 м/с на виході зі ствола, і від нього неможливо втекти. Вона далекобійна, надзвичайно потужна і здатна вражати цілі на відстані до 27 км. Ми так ефективно відстежуємо ворога в посадках, що він просто не може врятуватися.
Крім того, M777 дуже зручна в експлуатації. Будь-яку її деталь, що виходить з ладу, нескладно замінити.
– Я не бачу жодних недоліків у цій гарматі, – наголошує Керімов.
ЛЯЛЬКА ТА СЕМЕРО АРТИЛЕРИСТІВ
До речі, для цієї красуні з шестиметровим стволом та вагою в 4,2 тонни у хлопців є власне ім’я – Лялька. Американська гаубиця діє на відстані 5–12 км від позицій супротивника. Її екіпаж складається з семи артилеристів, кожен з яких робить свій внесок у забезпечення чіткої, швидкої та точної роботи гармати. Максим виконує роль навідника, вводячи координати цілі для ураження.
– Ми знищуємо логістику та ворожі сили, що наближаються до наших захисників, які тримають оборону. Навіть якщо ворог спробує відступити, ми все одно його наздоженемо. Важко влучити в рухому техніку, але якщо ми виявили її схованку, там її більше не буде. Таким же чином ми знищуємо їхні гармати. Загалом M777 здатна нейтралізувати будь-які пересування противника, – зауважує «Бронсон».
В умовах активного використання дронів та постійної еволюції воєнних дій, військові розробляють методи адаптації, щоб гармата могла функціонувати повноцінно.
– Найбільш пам’ятними моментами є ті, коли після нашої роботи, ми чуємо у рації: «Хлопці, ви молодці! Все чітко – мінус дві гармати. Так тримати!» Ми завжди працюємо з жартами та гарним настроєм, – додає воїн.
МОТИВАЦІЯ – ЦЕ ВИГАДКА ПСИХОЛОГІВ
Після Курахового «Бронсон» виконував завдання у Запорізькій та Дніпропетровській областях. Він зазначає, що на війні не буває простих напрямків чи легких днів.
– Не може бути легко, адже ти перебуваєш під постійним обстрілом 24/7, і тебе постійно прагнуть знищити, – говорить Максим. – Але, загалом, все нормально. Звісно, я втомився, проте навіть до втоми звикаєш. Ти входиш у цей ритм життя, і він стає нормою. Зараз війна, і немає сенсу скаржитися. Важко всім, але завжди є люди, яким ще важче, ніж тобі. Мотивація – це вигадка психологів. Тут ти просто робиш те, що необхідно. Забезпечте військових, дайте їм трохи відпочити, виплачуйте кошти, і вони виконають свою роботу.
Навідник гармати з посмішкою зізнається, що іноді подумки шкодує про день, коли прийшов до армії. Але водночас розуміє, що це був його вибір, і шляху назад немає. Він мріє повернутися до мирного життя і бути поруч із родиною.
Максим продовжує займатися улюбленою справою і під час служби, коли має вільний час. Він розповідає, що татуювання вже мають усі його побратими, навіть ті, хто спочатку не планував цього.
– Деякі люди вважають, що будуть боротися проти росіян лише тоді, коли вони наблизяться до їхніх домівок. Друзі, такого не станеться! Ви навіть не уявляєте, як це відбуватиметься. Тоді вже не буде ні вас, ні ваших родин, ні ваших будинків. Є дуже багато хлопців, які ще не одягли військову форму, а в армії роботи вистачить для всіх. Повірте, немає нічого страшного в тому, щоб приєднатися до ЗСУ. До всього можна звикнути.
Сьогодні M777 стоїть на озброєнні не тільки США та України, а й Індії, Австралії, Канади.
Фото надано 148 окремою артилерійською Житомирською бригадою
Зброя ЗСУ Військові Добровольці Війна з Росією Артилерія
Источник: www.ukrinform.ua