27 Серпня 2026 10:30 RSS Стрічка, Алергічні захворювання, Корисно для фармацевта, Ліки, лікарські препарати та засоби. Ціни на ліки, Новини фармацевтики та фармації, Сезонні захворювання, Фармацевтика та фармація, Фармацевтичні компанії Поділитися
Українські громадяни вже котрий рік поспіль перебувають під значним психоемоційним тиском. Постійні повітряні тривоги, порушення сну, невизначеність, необхідність адаптуватися до змін формують хронічне стресове навантаження. На цьому фоні алергічні прояви не залишаються осторонь. Наукові дані вказують на те, що психологічний стрес може асоціюватися не тільки з погіршенням суб’єктивного сприйняття симптомів, але й впливати на механізми алергічного запалення, зокрема, через активацію тучних клітин та нейроімунні процеси (Kempuraj D. et al., 2017; Theoharides T.C., 2020). Важливо зазначити, що стресові стани, спричинені війною або тривалим напруженням, не вимагають розробки особливих схем лікування алергічного риніту чи кропив’янки, і не змінюють фундаментальних принципів антигістамінної терапії. Проте, вони можуть впливати на вагомість окремих критеріїв вибору медикаментів, зокрема, на їхній вплив на центральну нервову систему, когнітивні функції, денну активність та здатність підтримувати концентрацію. Тому виникає важливе питання: яким має бути антигістамінний препарат (АГП) для пацієнта, який одночасно страждає від алергічного захворювання та перебуває під впливом хронічного психоемоційного напруження?
Коли алергія та стрес накладаються одне на одне
Існує наукове обґрунтування зв’язку між психологічним стресом та перебігом алергічних захворювань. Під впливом стресу активуються нейроендокринні системи, зокрема, система кортикотропін-рилізинг-гормону (КРГ). Ці сигнали, діючи через відповідні рецептори, можуть впливати на тучні клітини, які є ключовими компонентами алергічного запалення. У відповідь тучні клітини виділяють численні медіатори, що беруть участь у розвитку та підтримці запальної реакції. Цей процес може додатково модулюватися іншими нейроімунними сигналами, такими як нейротензин, субстанція Р та інтерлейкін-33 (Kempuraj D. et al., 2017; Theoharides T.C., 2020). Отже, психологічний стрес може бути одним із факторів, що впливають на активність алергічного запалення та перебіг захворювання. Дані щодо осіб, які перебувають під тривалим сильним стресом, також демонструють зв’язок між хронічним стресом, змінами в імунній відповіді та запальними процесами (Groer M.W. et al., 2015). Для українського населення, яке тривалий час живе в умовах війни, це має значне практичне значення. Хронічне психоемоційне навантаження може ускладнювати контроль симптомів у пацієнтів з уже наявними алергічними захворюваннями. Однак сам по собі стрес не вимагає розробки окремої фармакотерапевтичної стратегії. Скоріше, це потребує більш ретельного аналізу профілю конкретного препарату та його потенційного впливу на повсякденне життя пацієнта.
Алергічні захворювання самі по собі здатні негативно впливати на якість життя. Закладеність носа, свербіж, чхання, нічні прояви кропив’янки можуть порушувати сон, знижувати денну активність та погіршувати концентрацію уваги. У свою чергу, недостатній або неякісний сон може посилювати втому та зменшувати здатність людини адаптуватися до стресових умов. Сучасні дослідження також вказують на зв’язок алергічного риніту та кропив’янки з порушеннями сну, зниженням якості життя та погіршенням повсякденного функціонування (Feng X. et al., 2026; Liu H. et al., 2026).
У пацієнта, який одночасно переживає хронічний стрес воєнного часу та симптоми алергічного риніту або кропив’янки, ці два фактори накладаються один на одного. Тому при виборі АГП доцільно враховувати не тільки його здатність контролювати симптоми алергії, але й потенційний вплив на центральну нервову систему (ЦНС).
Чи змінює воєнний стрес вибір АГП?
Базовий підхід до лікування алергічного риніту та кропив’янки в умовах воєнного часу залишається незмінним — застосування АГП. Однак, коли значна частина пацієнтів вже має проблеми зі сном, підвищену тривожність, втому або потребує високої концентрації уваги, особливої важливості набуває уникнення додаткового фармакологічного навантаження на ЦНС.
АГП першого покоління характеризуються здатністю проникати через гематоенцефалічний бар’єр і можуть спричиняти седативний ефект. Це може супроводжуватися сонливістю, зниженням концентрації уваги, уповільненням психомоторних реакцій та погіршенням когнітивних функцій (Simons F.E. et al., 2008). У звичайних умовах ці ефекти вже можуть обмежувати повсякденну активність пацієнта. В умовах хронічного стресу, недосипання або необхідності швидкої реакції на зміни ситуації, їхня практична значущість зростає.
Мінімальний вплив на ЦНС як важливий критерій вибору
Одним з об’єктивних критеріїв для оцінки потенційного впливу АГП на ЦНС є рівень зайнятості церебральних H1-рецепторів. Тому сучасні підходи до лікування алергічних захворювань передбачають перевагу АГП другого покоління з мінімальним проникненням у ЦНС та низьким ризиком седативного ефекту (Kawauchi H. et al., 2019).
Саме до цієї категорії належить біластин — АГП другого покоління, діюча речовина препарату НІКСАР® від європейського виробника BERLIN-CHEMIE / MENARINI1.
Одне з досліджень показало низький рівень зв’язування біластину з H1-рецепторами головного мозку порівняно з представником АГП першого покоління, що підтверджує його мінімальне проникнення в ЦНС.
Важливо, що низький потенціал впливу на ЦНС був підтверджений також у дослідженнях, де оцінювали когнітивні та психомоторні функції. Зокрема, в дослідженні за участю здорових добровольців в умовах барокамери одноразовий прийом біластину в дозі 20 мг не призвів до погіршення пильності та когнітивної працездатності (Farré M. et al., 2014).
Це відрізняє біластин (НІКСАР®) від седативних та деяких неседативних АГП і має пряме клінічне значення для пацієнта, який вже може відчувати наслідки хронічного стресу — втому, порушення сну або зниження концентрації. Адже метою фармакотерапії є не тільки контроль алергічних симптомів, але й забезпечення того, щоб лікування не створювало додаткових обмежень для повсякденної активності.
Яким має бути сучасний АГП?
Згідно з міжнародними консенсусними настановами ARIA (Allergic Rhinitis and its Impact on Asthma) та EAACI (European Academy of Allergology and Clinical Immunology), концепція «ідеального» АГП передбачає високу селективність до H1-рецепторів, швидкий початок дії, тривалий ефект (до 24 год) та відсутність седативного, антихолінергічного та кардіотоксичного впливу.
Серед сучасних антигістамінних препаратів другого покоління саме біластин — основна діюча речовина лікарського засобу НІКСАР® — найповніше відповідає характеристикам «ідеального» препарату та демонструє сприятливий профіль безпеки у пацієнтів різних вікових груп (від дітей шкільного віку до осіб похилого віку) (Ridolo E. et al., 2015; Church M.K. et al., 2020; Canonica G.W. et al., 2024).
Примітно, що лікарський засіб НІКСАР® — це оригінальний біластин2, доступний у двох дозуваннях: 20 мг для дорослих та дітей (віком від 12 років)3, та, за оновленими даними, 10 мг для дітей віком 2–11 років з масою тіла не менше 15 кг4.
Важливо, що низький потенціал впливу на ЦНС також підтверджувався в дослідженнях, які оцінювали когнітивні та психомоторні функції. Зокрема, в дослідженні за участю здорових добровольців в умовах барокамери одноразовий прийом біластину в дозі 20 мг не призводив до погіршення пильності та когнітивної працездатності (Valk P.J. et al., 2016). Звісно, результати такого дослідження не можуть безпосередньо моделювати повсякденне життя людини в умовах війни. Однак вони підтверджують важливу фармакологічну властивість препарату — мінімальний вплив на функції, необхідні для збереження концентрації та психомоторної активності, — під час роботи, керування автомобілем чи повсякденної діяльності, наприклад, на тлі тих самих повітряних тривог.
Важливий аспект — супутня терапія
В умовах хронічного стресу частина пацієнтів може одночасно приймати кілька лікарських засобів, зокрема, седативні препарати, анксіолітики чи снодійні для корекції тривожних та стресових розладів. Тому при виборі АГП важливо враховувати потенційні лікарські взаємодії.
Біластин (НІКСАР®) не метаболізується в організмі і не взаємодіє з системою цитохрому Р450, що значно знижує ризик міжлікарських взаємодій — важливий аспект для пацієнтів, які переважно отримують одночасно декілька видів терапії.
Крім того, біластин відзначається швидким початком дії та тривалістю ефекту понад 24 години при одноразовому прийомі, що може забезпечувати зручний режим дозування (Wang X.Y. et al., 2016). Це особливо важливо в умовах непередбачуваного графіка, коли пацієнт не завжди може дотримуватися суворого режиму прийому ліків.
Також клінічно значущим є те, що біластин (НІКСАР®) не посилює пригнічувальний вплив на ЦНС у поєднанні з алкоголем чи транквілізаторами, а також не потребує корекції дози для осіб похилого віку та при наявності ниркової чи печінкової недостатності (Church M.K. et al., 2020).
Отже, воєнний стрес не змінює принципів антигістамінної терапії, але робить профіль безпеки препарату щодо впливу на ЦНС одним із найважливіших критеріїв індивідуального вибору, підсилюючи значення характеристик, які дозволяють контролювати симптоми алергічних розладів, таких як алергічний риніт та кропив’янка, без додаткового негативного впливу на сон, денну активність, концентрацію уваги та психомоторні функції.
Зокрема, в умовах війни та постійного стресу оригінальний препарат НІКСАР®2 на основі біластину, показаний для лікування алергічного риніту та кропив’янки3, 4, є потенційно зручним та практичним вибором. Важливо, що лікарський засіб НІКСАР® (біластин) можна приймати в будь-яких умовах без корекції дози при нормальній функції нирок і печінки або з урахуванням літнього віку3, 4.
Слід також звернути увагу на спрощений режим дозування препарату НІКСАР® для зменшення вираженості симптомів алергічного ринокон’юнктивіту (сезонного та цілорічного) та кропив’янки — 1 таблетка 1 раз на добу3, 4, що є одним з ключових аспектів покращення прихильності до лікування, особливо у пацієнтів з хронічними захворюваннями, що потребують тривалої терапії.
Інна Грабова
1За даними Державного реєстру лікарських засобів (www.drlz.com.ua).
2За даними Переліку оригінальних (інноваційних) лікарських засобів (www.dec.gov.ua).
3Інструкція для медичного застосування препарату НІКСАР®, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України від 20.10.2025 р. № 1594, РП UA/13866/01/01. Лікарський засіб, що відпускається без рецепта лікаря (www.drlz.com.ua).
4Інструкція для медичного застосування препарату НІКСАР® 10 мг, затверджена наказом МОЗ України від 07.04.2026 р. № 477, РП UA/13866/02/01. Лікарський засіб, що відпускається за рецептом лікаря (www.drlz.com.ua).
Список використаної літератури
Источник: www.ukrinform.ua