Пам’яті водія-гранатометника Даніла Кіріллова Хвилина мовчання 24.08.2026 09:00 Укрінформ
Загинув за день до свого 24-річчя
Історія захисника Даніла Кіріллова свідчить, що російське вторгнення в Україну розпочалося у 2014 році, коли протидія збройній агресії РФ у наших східних регіонах офіційно з квітня того року іменувалася Антитерористичною операцією (АТО), а з 2018-го – Операцією Об’єднаних сил (ООС).
Даніл народився у 1990 році в Узбекистані, у селищі Чархін Самаркандської області. За кілька років його родина оселилася в Україні — в Долинівці на Житомирщині.
Після завершення школи юнак здобув професію «водій та механізатор широкого профілю» у Житомирському сільськогосподарському технікумі.
Під час навчання у технікумі на канікулах він підробляв у сільськогосподарському підприємстві в Долинівці.
Далі Даніл проходив строкову військову службу в Окремому Київському полку Президента України Сухопутних військ Збройних сил України (військова частина A0222).
Після армії працював водієм на підприємстві «Україна» села Водотиї. Завжди відзначався відповідальністю та доброзичливістю.
У вересні 2013 року Даніл одружився. Коли розпочалися протести проти антиєвропейського курсу президента Віктора Януковича та його оточення, він разом із дружиною Юлією відвідував акції у Києві.
«На Майдан ми з Данілом їздили разом, разом там долали труднощі, разом тікали від «беркутівців»… І якби, йдучи на війну, він сказав мені, що сам так вирішив, я б відповіла: «Ти знаєш що? Тоді я теж піду». А так – це була нібито мобілізація, – розповіла в інтерв’ю виданню «Цензор.нет» Юлія. – Він повідомив мені, що йому прийшла повістка. Але ту повістку я не бачила… Ніхто її не бачив. А Даніл поїхав у військкомат у Коростишів – «лише для уточнення даних». Потім він зателефонував мені та розповів, що йому на 10 днів потрібно буде поїхати на допідготовку до військової частини в Новограді-Волинському.
18 березня 2014 року чоловіка мобілізували до лав Збройних Сил. Він служив водієм-гранатометником 2-го гаубичного батальйону 30-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0409).
Одразу, вже у березні, Даніл ніс службу на блокпостах у Херсонській області на адміністративному кордоні з окупованим РФ Кримом. А з літа 2014 року брав участь в Антитерористичній операції на сході України.
Захисник загинув під час ворожого обстрілу з БМ-21 «Град» та танків КП бригади в районі села Степанівка Шахтарського району на Донеччині 11 серпня 2014 року. Наступного дня йому мало виповнитися 24 роки.
Даніла Кіріллова провели в останню путь 15 серпня 2014 року і поховали в Долинівці Житомирської області. У нього залишилися батьки, троє братів та дружина.
Указом № 270/2015 від 15 травня 2015 року Даніл Кіріллов посмертно відзначений орденом «За мужність» III ступеня.
У річницю загибелі дружина Юлія написала: «12 років – це вже ніби багато, за цей час країна змінилася, війна змінила масштаб, ми всі стали іншими, з’явилися нові дати, нові втрати, нові імена, нові цвинтарі, нові покоління людей, які вже не пам’ятають, як усе починалося у 2014-му.
Я не знаю, чи можна звикнути до таких дат, мабуть, ні. Можна навчитися з ними співіснувати, можна перестати щодня говорити про свій біль, рухатися далі, але є дні, які все одно повертають тебе до моменту, де життя розділилося на до і після. Для мене 11 серпня – саме такий день. День, коли загинув мій Даніл і день, коли війна перестала бути новиною, тривогою за країну чи чимось далеким, а стала моєю особистою втратою».
Жінка поділилася: «За ці 12 років я багато разів чула, що час лікує. Насправді він не лікує такі речі, він лише змінює форму болю. Спочатку цей біль гострий і відчутний, а потім стає частиною тебе. Ти вчишся не демонструвати його щодня, але він залишається в тому, як ти сприймаєш війну, байдужість чи несправедливість, і в кожному твоєму рішенні».
І додала: «Я хочу, щоб ви його пам’ятали, бо пам’ять про таких, як Даніл, – це частина істини про Україну. Про те, як усе починалося, хто першим став на захист держави та якою ціною ми досі маємо право жити, працювати, любити, сперечатися, розбудовувати майбутнє і називати себе вільними».
Портрет Даніла Кіріллова розміщено на меморіалі «Стіна пам’яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 2, місце 29.
Вічна вдячність, пам’ять і шана Захиснику!
Фото: Фейсбук-сторінка Юлія Кіріллова
За матеріалами: Український меморіал, Книга пам’яті полеглих за Україну, Фейсбук-сторінка Юлія Кіріллова, «Цензор.нет»
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної пам’яті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам’ять Війна Війна з Росією Хвилина мовчання
Джерело: www.ukrinform.ua