№ 32/33 (1553/1554) 17 Серпня 2026 р. RSS Стрічка, Актуально, Новини фармацевтики та фармації, Фармацевтика та фармація Поділитися Аптека є одним із найбільш доступних медичних закладів, де фахівець з фармацевтики часто стає першою особою, здатною надати допомогу в невідкладних ситуаціях. У цій статті розглядаються причини, за яких відвідувач може втратити свідомість, та способи раціонального надання допомоги в подібних клінічних обставинах, керуючись принципами доказової медицини, аби не завдати шкоди.
Щоденно велика кількість людей звертається до аптек з різноманітними проблемами та потребами. Враховуючи, що аптеки часто є першою точкою контакту в кризових невідкладних ситуаціях (Ng R. et al., 2023) та можуть бути розташовані далеко від лікувальних закладів, фармацевти, які там працюють, нерідко виявляються єдиними компетентними фахівцями при різноманітних екстрених станах. Екстрений стан визначається як раптове погіршення стану фізичного чи психічного здоров’я, що становить безпосередню та невідворотну загрозу життю та здоров’ю людини або оточуючих1. Незважаючи на те, що фармацевт може надавати допомогу, згідно з чинним законодавством1, він також входить до переліку осіб, зобов’язаних надавати домедичну допомогу, і несе відповідну відповідальність (дисциплінарну, адміністративну, кримінальну та цивільно-правову) за її ненадання без поважних причин або необґрунтовану відмову в її наданні1.
Серед таких невідкладних станів особливе місце займає синкопе.
Основна інформація про синкопе
Синкопе, або втрата свідомості, визначається як короткочасне припинення свідомості, спричинене недостатнім кровопостачанням мозку, яке типово супроводжується падінням хворого (da Silva R.M., 2014). Це відносно поширений клінічний стан. Протягом життя близько 3–3,5% дорослого населення стикається з цією проблемою, що становить приблизно 1% усіх звернень до відділень невідкладної допомоги (Cho B.-H., 2024).
Зокрема, на звичайний (нейрокардіогенний) синкопе припадає майже 50% усіх епізодів тимчасової втрати свідомості. Як правило, він розвивається під впливом певних провокуючих факторів, таких як тривале стояння (ортостатична гіпотензія), перебування в задушливих або переповнених приміщеннях, спека, сильний біль, надмірна втома чи емоційний стрес. Вплив цих чинників запускає рефлекторну реакцію, яка призводить до раптового зниження тонусу симпатичної нервової системи (викликаючи вазодилатацію — розширення судин) та одночасної активації парасимпатичної системи (що призводить до брадикардії — сповільнення серцевого ритму) (Grossman S.A. et al., 2026).
В основі патофізіології синкопе лежить критичне зменшення кровотоку в мозку, що виступає як «загальний кінцевий шлях» розвитку непритомності. Цей стан виникає при раптовому припиненні церебральної перфузії на 6–8 секунд або при падінні системного систолічного артеріального тиску нижче 60 мм рт.ст. Оскільки артеріальний тиск залежить від серцевого викиду та загального периферичного судинного опору, порушення регуляції цих параметрів визначає конкретний механізм розвитку нападу (Cho B.-H., 2024).
Синкопе часто передує продромальний період (або пресинкопе) тривалістю від кількох секунд до кількох хвилин, який проявляється запамороченням, нудотою, посиленим потовиділенням, блідістю, слабкістю та порушеннями зору.
Безпосередньо під час синкопального епізоду спостерігаються розслаблення скелетної мускулатури при збереженому контролі сфінктерів, розширення зіниць, уповільнення пульсу, зниження систолічного артеріального тиску <60 мм рт.ст. та поверхневе дихання. У горизонтальному положенні кровообіг швидко відновлюється, частота пульсу та колір шкіри нормалізуються. Водночас, якщо непритомність триває понад 15–20 секунд, у пацієнта можуть виникнути тоніко-клонічні скорочення або мімічні скорочення (Cho B.-H., 2024; Grossman S.A. et al., 2026).
Як розрізнити непритомність від інших станів?
Перша та критично важлива навичка для фармацевта — це вміння відрізняти непритомність від станів, які її імітують, щоб, за необхідності, надати правильну допомогу.
На відміну від пацієнтів з епілептичними нападами, люди зі звичайним синкопе здебільшого зберігають контроль над сфінктерами, вкрай рідко демонструють тоніко-клонічну активність та не відчувають сплутаності свідомості після повернення до тями.
Натомість, епілептичний напад часто супроводжується тривалими тоніко-клонічними судомами, прикушуванням язика, мимовільним сечовипусканням, а після відновлення свідомості — вираженою посткризовою (після нападу) сплутаністю та дезорієнтацією, що може тривати від кількох хвилин до кількох годин.
Крім того, при епілепсії або гострих судинно-мозкових розладах часто спостерігаються вогнищеві неврологічні симптоми, такі як асиметрія обличчя, однобічний парез або порушення мови.
Окремо слід диференціювати гіпоглікемію (особливо актуальну для пацієнтів із цукровим діабетом), яка супроводжується появою холодного липкого поту, тремором, гострим відчуттям голоду та агресивністю, що за відсутності допомоги може прогресувати до розвитку коми (Stafstrom C.E. et al., 2015; Cho B.-H., 2024; Abood W. et al., 2026; Mathew P. et al., 2026; Grossman S.A. et al., 2026).
Відвідувач аптеки втратив свідомість: алгоритм дій фармацевта
Перші хвилини після втрати свідомості відвідувачем аптеки є найвідповідальнішими для працівника аптеки.
Якщо фармацевту та оточуючим нічого не загрожує, необхідно підійти до постраждалого, обережно потрусити за плече та голосно запитати про самопочуття і потребу в допомозі. Якщо людина реагує та приходить до тями, її слід залишити в початковому положенні або надати зручну позу, з’ясувати причину події, викликати екстрену медичну допомогу та безперервно спостерігати за її станом до прибуття медичної бригади.
Однак, якщо постраждалий не реагує, потрібно негайно залучити до допомоги колег або відвідувачів аптеки. Якщо постраждалий лежить на животі, його обережно перевертають на спину. У разі підозри на травму хребта слід максимально обмежити будь-які рухи в шийному відділі.
Далі проводиться перевірка дихання за методом «чути, бачити, відчувати» тривалістю до 10 секунд.
Коли людина без свідомості, але дихає нормально, її переводять у стабільне бічне положення для запобігання западання язика та аспірації блювотними масами. За наявності підозри на травму шиї повороти заборонені, тому прохідність дихальних шляхів підтримується виключно методом висування нижньої щелепи пацієнта вперед, контролюючи дихання кожні 3–5 хвилин.
За наявності будь-яких сумнівів або агональних хрипів стан розцінюється як відсутність дихання і вимагає негайного виклику швидкої медичної допомоги та проведення серцево-легеневої реанімації: 30 компресій на середину грудної клітки прямими руками на глибину 5–6 см з частотою 100–120 натискань/хв, а після цього, за наявності маски-клапана, — 2 штучні вдихи, які мають тривати не більше ніж 5 секунд загалом.
Важливо: за відсутності захисних бар’єрних засобів штучне дихання не проводиться, а реанімація продовжується виключно в режимі безперервних компресій, оскільки паузи в натисканнях не повинні перевищувати 10 секунд.
Для підтримки належної якості масажу серця рятувальники мають змінювати один одного кожні 2 хвилини або раніше в разі фізичного виснаження.
За наявності в аптеці автоматичного зовнішнього дефібрилятора, його вмикають одразу після доставки на місце події. Якщо допомогу надають кілька осіб, процес увімкнення пристрою та приклеювання електродів до оголених грудей пацієнта здійснюється паралельно з компресіями.
Під час аналізу ритму та безпосереднього проведення дефібриляції категорично заборонено торкатися тіла постраждалого, а одразу після розряду натискання на грудну клітку відновлюються.
Важливо, що якщо пацієнт почав дихати до приїзду медиків, електроди автоматичного зовнішнього дефібрилятора обов’язково залишають на його тілі, а сам прилад не вимикають.
Реанімаційні заходи припиняються лише у випадку прибуття бригади швидкої допомоги, при появі явних ознак життя (відкриття очей, відновлення нормального дихання чи свідомого руху), при виникненні прямої загрози життю самого рятівника або через його повне фізичне виснаження2.
Окремі клінічні ситуації, актуальні для аптеки
Окремої уваги в аптечній практиці потребує надання допомоги непритомним вагітним у II та III триместрах. Якщо для більшості людей базовою допомогою є положення лежачи на спині, то для вагітної таке положення є небезпечним: збільшена матка під власною вагою стискає нижню порожнисту вену та аорту (синдром аортокавальної компресії), блокуючи венозне повернення крові до серця та критично погіршуючи перфузію головного мозку, що перешкоджає відновленню свідомості (Krywko D.M. et al., 2026). Тому, якщо непритомна вагітна самостійно дихає, її слід негайно й обережно повернути на лівий бік для відновлення системного кровообігу3.
Якщо непритомність виникла у хворого на цукровий діабет і є підозра на гіпоглікемію (Lowe R.N. et al., 2022), алгоритм дій залежить від наявності контакту з пацієнтом. Якщо людина ще при тямі або щойно відновила свідомість і може ковтати, їй необхідно запропонувати таблетку глюкози або декстрози (15–20 г), або за їх відсутності — продукти харчування з еквівалентним вмістом глюкози (цукерки, кубик цукру, пів склянки солодкого теплого чаю чи соку тощо)2. Однак, відвідувачу без свідомості категорично забороняється вводити будь-які рідини чи їжу перорально через критичний ризик аспірації та перекриття дихальних шляхів.
У ситуаціях, коли втрата свідомості супроводжується гострими алергічними проявами у вигляді кропив’янки, ангіоневротичного набряку обличчя чи губ, бронхоспазму або гучного, свистячого дихання, слід запідозрити анафілаксію — потенційно небезпечну для життя алергічну реакцію (Dribin T.E. et al., 2022), основним засобом невідкладної допомоги при якій є внутрішньом’язове введення епінефрину. Паралельно з цим, за умови збереженого дихання, людину укладають горизонтально на спину з піднятими вгору ногами для поліпшення венозного повернення крові, негайно викликають швидку допомогу, а в разі зупинки серця чи дихання — проводять серцево-легеневу реанімацію2.
Особливу настороженість має викликати непритомність у відвідувачів літнього віку, які зазвичай мають супутню серцево-судинну патологію та приймають кілька груп препаратів, зокрема антигіпертензивні, діуретики чи антиаритмічні лікарські засоби, які можуть суттєво підвищувати ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (Rivasi G. et al., 2020). Ця група пацієнтів навіть після швидкого та повного видимого відновлення свідомості в умовах аптеки потребує обов’язкового транспортування бригадою екстреної медичної допомоги до лікарні (O`Brien H. et al., 2014; Furlan L. et al., 2024).
Як свідчать дані, втрата свідомості відвідувачем в аптеці — це не просто екстрений випадок, а серйозний професійний виклик, до якого має бути готовий кожен фармацевт.
Поширені запитання
- Що таке синкопе? — Синкопе — це тимчасова втрата свідомості, спричинена недостатнім кровопостачанням мозку, яка зазвичай супроводжується падінням людини.
- Як відрізнити непритомність від епілептичного нападу? — Для непритомності характерне швидке відновлення свідомості без тривалої сплутаності, тоді як при епілепсії часто виникають судоми, прикушування язика та виражений посткризовий період.
- Що робити, якщо непритомний відвідувач не дихає? — Необхідно негайно викликати екстрену медичну допомогу та розпочати серцево-легеневу реанімацію відповідно до чинних алгоритмів домедичної допомоги.
- Чи можна давати воду або солодкий чай непритомній людині? — Ні. Людині без свідомості не можна давати їжу чи рідину через ризик аспірації та перекриття дихальних шляхів.
- Чому вагітну при непритомності рекомендують укладати на лівий бік? — Таке положення допомагає зменшити вираженість аортокавальної компресії та поліпшити кровообіг, що сприяє відновленню перфузії життєво важливих органів.
- Що важливо знати про непритомність в аптечній практиці ? — Синкопе є тимчасовою втратою свідомості, яка виникає внаслідок короткочасного зменшення мозкового кровообігу. У більшості випадків непритомність має доброякісний характер, однак іноді може бути проявом серйозної патології або супроводжуватися станами, що потребують невідкладного втручання.
Коротко: головне
- Синкопе є одним із найпоширеніших невідкладних станів, з якими може зіткнутися фармацевт в аптеці.
- Перед непритомністю часто виникають запаморочення, слабкість, підвищене потовиділення, нудота та порушення зору.
- Під час оцінки стану постраждалого першочергово необхідно перевірити наявність свідомості та дихання.
- За відсутності нормального дихання слід негайно викликати екстрену медичну допомогу та розпочати серцево-легеневу реанімацію.
- Особливого підходу потребують вагітні, пацієнти із цукровим діабетом, підозрою на анафілаксію та особи літнього віку.
Інна Грабова1Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (редакція від 11.02.2026 р.).2Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 9.03.2022 р. № 441 «Про затвердження порядків надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах».3За даними aemc.org.ua. Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді
Источник: www.ukrinform.ua