Пам’яті штурмовика з Австралії Брока Тенанта Грінвуда Хвилина тиші 06.08.2026 09:00 Укрінформ
Він приїхав боронити Україну, хоча не має тут жодного коріння
Брок Грінвуд народився у місті Харві-Бей, штат Квінсленд, Австралія. З дитинства захоплювався історією, вивченням іноземних мов та літературою.
«Брок був наймолодшим із чотирьох дітей у родині, дуже добрим та щирим хлопцем», – згадує про сина його мати Кассандра Паркер.
Жінка зізнається, у рідній Австралії вона не бажала, щоб син вирушив на війну до України. Намагалася його відмовити, але все було марно.
«Перший раз він пропустив літак, але це його не спинило. Через пів року він полетів в Україну», – пригадує Кассандра для ТРК Надвірна.
У березні 2023 року Брок долучився до лав ЗСУ. Служив у Другому Інтернаціональному Легіоні оборони України. Згодом очолив штурмову розвідувальну групу Міжнародного легіону ГУР МО «Thorne Group». Обрав собі псевдонім Chippy, що є скороченням від Fish and Chips – риба в тісті з картоплею фрі, яка була його улюбленою стравою і яку він часто купував на узбережжі океану у рідному Харві-Бей.
«Чіппі був одним із перших членів команди Thorne Group. Понад рік він служив по всій Україні, виконуючи диверсійно-розвідувальні завдання на півночі та беручи участь в окопних боях на Донбасі. Без нього команда не була б такою, якою є зараз», – зазначив його командир Джейк Ваддінгтон з Великої Британії.
Під час війни Брок почав писати книгу. Маючи хист до графічного дизайну, самостійно створював шеврони, логотипи та елементи мерчу для «Thorne Group».
«Ми познайомились із Броком взимку 2023 року у Львові, де я навчалась. Тоді він приїхав захищати Україну, хоча у нього тут немає жодного коріння… Брок був неймовірно мужнім, красивим і хотів допомогти всім, навіть тим, кого не знав особисто. Про Україну він дізнався з підручників», – розповідає Софія.
Каже, щойно Брок довідався про російську агресію, вирушив боронити Україну з рідної Австралії. Його боротьба тривала понад 15 місяців.
«Коли Брок їхав на позиції, записував для мене коротенькі відео. Казав, що він надто великий, аби його вбили. Просив не хвилюватися… Ми планували з ним багато подорожувати», – пригадує Софія.
Свою останню відпустку Брок провів із Софією у Надвірній, що на Івано-Франківщині.
«Я дуже пишалася ним і була рада, що він прийняв моє запрошення святкувати Великдень разом з моєю родиною. Йому сподобалося наше місто, і він сказав, що хотів би жити в такому охайному, маленькому містечку біля гір. Броку дуже подобалися наші Карпати», – додає Софія.
Брок загинув під артилерійським вогнем 5 липня 2024 року у Серебрянських лісах, біля міста Кремінна, що на Луганщині. Він останнім виходив з позицій, аби зберегти особовий склад. Його побратими доклали всіх зусиль, аби забрати тіло Брока з поля бою. У Києві з ним прощалися на Байковому кладовищі 17 липня 2024 року. Після цього відбулася кремація. Прах відправили до Австралії, де Брока поховали 23 серпня 2024 року.
«Тепер я намагаюся якомога більше розповідати про Україну, аби більше людей знали про цю війну і докладали більше зусиль, аби її завершити. Зараз для мене Україна – це частина мене і частина моєї родини теж тепер живе в Україні», – розповіла Кассандра Паркер, коли вперше приїхала в Україну, аби взяти участь у заходах до другої річниці загибелі сина.
Ці заходи провели на Алеї Слави у Надвірній, де встановили банер на вшанування пам’яті 24-річного Брока.
«Прийшло багато людей. Було дуже емоційно…», – ділиться Кассандра.
В Івано-Франківську Кассандрі Паркер вручили медаль «За заслуги перед Прикарпаттям», якою її сина посмертно нагородили за мужність, самопожертву та вагомий внесок у боротьбу за свободу й незалежність України.
«Твоя мама проїхала тисячі кілометрів, щоб дістатись до міста, де знаходиться твій стяг пам’яті, і зустрітись зі мною, тому що ти хотів, аби ми завжди були разом… Люди, які ніколи не бачили тебе і яких ти ніколи не мав шансів зустріти, прийшли вшанувати Твоє життя і Твою жертву. До Твого портрету люди принесли стільки квітів, мій Брок… Та жодна церемонія і жодна нагорода ніколи не зменшать мій біль від втрати Тебе», – напише пізніше дівчина Брока, Софія.
Брок Тенант Грінвуд нагороджений Хрестом Добровольця «Честь і слава».
У Брока залишились тато Стівен, брати Шейн і Вілсон, сестра Коуді, кохана Софія та мама Кассандра. Попри біль втрати, тепер вона продовжує справу свого сина — підтримує українських дітей та родини, які постраждали від війни.
Слава Герою!
Ірина Дружук
Фото зі сторінки Софії Николайчук та голови Івано-Франківської ОДА Світлани Онищук
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної пам’яті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Австралія Пам'ять Загибель Хвилина тиші
Источник: www.ukrinform.ua