Драматургія ветеранів – істина, зафіксована одразу після подій 28.07.2026 13:00 Укрінформ
Сил оборони України провели у Києві великий Фестиваль перших п’єс від ветеранів
Фестиваль перших пʼєс — це значна подія, яка підсумовує третій навчальний курс Театру Ветеранів, заснованого ТРО Медіа. У програмі — прем’єрні сценічні читання творів, створених ветеранами та ветеранками російсько-українського конфлікту.
На освітньому курсі майбутніх авторів п’єс ознайомлюють з основами професії. Фінальний етап — презентація ескізу вистави за написаною п’єсою. Початківець-драматург усвідомлює всю повноту відповідальності — він обирає режисера читання та разом з ним формує акторський склад, бере участь у репетиціях і впливає на кінцевий результат.
ХТО НАС ПІДТРИМУЄ, БАЧИТЬ: МИ ВІРИМО В ТЕ, ЩО РОБИМО
Третій Фестиваль перших пʼєс проходив у Києві з 17 по 26 липня. Цього року він встановив власний рекорд — як за тривалістю фестивальних днів (вісім), так і за кількістю заходів (близько тридцяти). У попередні роки (започаткований у 2024 році) він мав меншу тривалість та скромнішу програму. Як свідчать результати, є відгук, резонанс, інтерес, але головне — стабільність.
«Ті, хто нас підтримує, бачать: ми віримо в те, що робимо. Зараз все тримається на ентузіазмі та бажанні конкретних людей щось робити на межі власних можливостей, і це робиться не для галочки, а тому що ми справді вважаємо, що це важливо», — підкреслив у коментарі Укрінформу співзасновник Театру Ветеранів, художній керівник освітнього курсу, військовослужбовець Максим Курочкін.
Проєкт реалізується за підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні Netherlands Embassy in Ukraine. Фестиваль проходить завдяки співпраці з Goethe-Institut Ukraine та фінансуванню в межах Фонду стійкості.
Презентація ескізу вистави на Фестивалі перших пʼєс
ЗДЕБІЛЬШОГО ВЕТЕРАНИ ПИШУТЬ ПРО НАЙБЛИЖЧЕ І НАЙБОЛЮЧІШЕ ДЛЯ НИХ — ДОСВІД, ЗДОБУТИЙ НА ВІЙНІ
Двадцять вісім заходів фестивалю були розподілені на кілька категорій: перша категорія — читання за п’єсами випускників цьогорічного освітнього курсу. Друга категорія — п’єси випускників-драматургів попередніх років. Третя — п’єси військових, які зараз перебувають на службі, й не мали змоги долучитися до навчального процесу, але виявили бажання та написали п’єси. Також були представлені твори першого освітнього набору у Львові, куратором якого була ветеранка Аліна Сарнацька.
Важливо, що до фестивалю долучилися й досвідчені автори: першою подією Фестивалю став показ вистави «Лимони» за п’єсою ветерана Максима Девізорова, яку він поставив як режисер і в якій виступив як актор. Нову п’єсу «Tengo frio» («Мені холодно») презентував і відомий автор-ветеран Валерій Пузік, у ній він майже документально відтворює обставини одного виходу з позиції, дії побратимів, їхні думки та переживання.
Максим Девізоров та Максим Курочкін під час Фестивалю перших пʼєс
Перед написанням текстів наставники не висувають жодних вимог до драматургів-початківців щодо жанрів та тематики майбутніх п’єс, вони мають свободу вибору теми, однак здебільшого пишуть про найближче й найболючіше для них — досвід, отриманий на війні.
«Ми жодним чином не обмежуємо авторів у тематиці, виходимо з того, що не існує «правильного» способу написати п’єсу, але нам, звісно, цікаво, щоб вони максимально використали власний досвід. Тому зазвичай вони пишуть про те, що пережили: травматичні епізоди боїв, втрати, ключові рішення, момент вибору піти до війська. Ми зацікавлені в драматургії загалом, щоб ветерани ставали драматургами й писали. Тому це можуть бути і комедії, і драми, і абсурд, і твори з елементами фантастики, і абсолютно документальні п’єси», — розповідає Максим Курочкін.
Театр Ветеранів свідомо відходить від поширеної думки, що для появи літературних, драматургічних, художніх (а не документальних) творів про війну потрібна часова дистанція у десятки років. Люди невідворотно повертатимуться до цієї теми знову і знову, але важливо зафіксувати її «по гарячих слідах», щоб ніхто цю страшну правду не зміг спотворити.
«Коли ветеран зараз напише щось неправдиве, йому одразу про це скажуть! Це ж дивляться свідки тих самих подій — побратими і люди, які живуть одночасно з ними. Тобто ніхто вже не зможе сказати, що цього не було, чи було не так, розумієте? Ось цей момент визначальний для нас. Я не думаю, що так багато у світі літератур і театрів працювали над цим, фіксували по гарячих слідах такі речі», — наголошує Максим Курочкін.
Презентація ескізу вистави на Фестивалі перших пʼєс
МИ МРІЄМО, ЩОБ ВИСТАВИ ЗА ПʼЄСАМИ ВЕТЕРАНІВ З’ЯВЛЯЛИСЯ В БАГАТЬОХ ТЕАТРАХ КИЄВА ТА УКРАЇНИ
Театр Ветеранів вже має власну історію та помітний слід на театральних радарах, тому звернутися до режисерів по співпрацю не є великою проблемою. Однак, ініціаторам фестивалю цікаво пробудити «мисливський інстинкт» у самих режисерах. А саме: оголошується відкритий відбір, куди режисери подають заявки (цього року було близько 50 заявок на 28 подій фестивалю). Далі режисерам, які зацікавилися, надсилають тексти, і вони звертаються до конкретного драматурга з пропозиціями. Ба більше, у драматурга є можливість вибрати з кількох режисерів, які ним одночасно зацікавилися. Існує практика, що якщо концепції двох режисерів дуже цікаві, то одна п’єса може отримати дві різні режисерські інтерпретації. Зокрема, цього разу текст Олени Шацевої «Діяти за обставинами» ставили дві режисерки — Олена Щурська і Наталія Торжевська, кожна по-своєму, зобразивши пронизливу історію трьох жінок у місті, яке найближчим часом має опинитися під окупацією. Зазвичай фестивалі так не діють, але Театр Ветеранів зосереджується саме на драматурзі.
Презентація ескізу вистави на Фестивалі перших пʼєс
П’ЄСИ ВЕТЕРАНІВ РОЗЛІТАЮТЬСЯ ПО ВСІЙ УКРАЇНІ, А ОСЕРЕДКИ ТЕАТРУ ВЕТЕРАНІВ ВЖЕ Є У ЧЕРНІГОВІ ТА ЛЬВОВІ
Цього року відкриття Фестивалю та його заключна частина відбулися в Національному академічному драматичному театрі імені Лесі Українки. Чи може це означати, що вистава когось із ветеранів-драматургів скоро з’явиться на цій сцені?
Військовослужбовці ТРО Медіа не виключають такої можливості, але говорити про це поки зарано. Театр Ветеранів мріє, щоб вистави за п’єсами ветеранів з’являлися на багатьох театральних майданчиках Києва та України. І вони справді поступово з’являються. Зокрема, випускниця першого освітнього курсу для ветеранів Аліна Сарнацька одразу під час Першого Фестивалю перших п’єс отримала лист про намір поставити виставу за її п’єсою «Баланс» від Національного драматичного театру імені Марії Заньковецької у Львові. І це сталося! Також за цю п’єсу Аліну визнано «Найкращою драматургинею року» ІІ Київського рейтингу Укрінформу «Театральний інфобум». Відтоді вона написала ще дев’ять п’єс, і на цьому фестивалі глядачі побачили ескіз її вистави «Маленькі таємниці Вікторії» в постановці Вікторії Білан. У 2026 році драматургиня започаткувала та успішно провела перший львівський освітній курс Театру Ветеранів, результати якого були тут представлені (Мар’яна Чорномиргін «Поплач, або звари борщу», Андрій Тераз «Випадок у торакальному відділенні», Дмитро Ільїн «Переживака», Марта Шийко «Жінка з холодильником»).
За п’єсою «Вийти за межу» Наталі Зарицької (представленою на Другому фестивалі) поставлена вистава, з якою Театр Ветеранів здійснив свої перші гастролі за кордоном — до Чехії. За п’єсою випускника-драматурга Сергія Іванова «На підвал!» була поставлена вистава в Херсонському театрі імені Миколи Куліша та на сцені в Миколаєві. А виставу за п’єсою «П’єса 22, або Шлях героя» Володимира Туки ставили Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр імені М. Куліша та Національна оперета України. Він також не зупинився на першому успіху й на Третьому фестивалі, за його п’єсою показали виставу «Апельсин» у постановці Катерини Вишні Вишневої.
Тобто, твори драматургів-випускників знаходять своє місце на сценах по всій Україні, а регіональні осередки Театру Ветеранів вже засновані в Чернігові та Львові.
Максим Девізоров та Катерина Вишня Вишнева під час Фестивалю перших пʼєс
ВАЖЛИВО, ЩОБ ЯКОМОГА БІЛЬШЕ АКТОРІВ БРАЛИ УЧАСТЬ У ЧИТАННЯХ ТА ПІДТРИМУВАЛИ ТВОРЧІСТЬ ВЕТЕРАНІВ
Що стосується задіяних у фестивальних подіях акторів, то на рівні філософії, творці проєкту прагнуть, щоб їх було якомога більше, щоб вони активно долучалися та підтримували цей рух.
«Наш Фестиваль прагне бути відкритою платформою для акторів, щоб якомога більше людей ознайомилося з творчістю ветеранів, щоб навколо читань формувалися нові акторсько-режисерські колективи. Протягом року до нас звертаються військовослужбовці та ветерани, які не планують писати, але хочуть спробувати себе в акторстві, чи повернутися до акторської професії після поранення. Для них це стає елементом реабілітації, відновлення у професії. Наприклад, після дуже важких поранень та контузії актор Андрій Валенський взяв участь у читанні п’єси Геннадія Удовенкова «Весна». Повертаючись до тематики, тут можна додати, що перша п’єса Удовенка була про його важке поранення в бою, а от «Весна» — вже про його дитинство, про момент, що врятував його, коли знайшлася людина, яка почала давати книги хлопчику з неблагополучної сім’ї», — розповів Максим Курочкін.
Презентація ескізу вистави на Фестивалі перших пʼєс
За його словами, у планах Театру Ветеранів започаткувати та видати серію збірок п’єс ветеранів, адже за три фестивалі їх уже зібралося досить багато.
«Нас цікавить, щоб Фестиваль був самопідтримуваною системою, і незалежно від того, хто б це робив, він робив це етично, екологічно, правильно і з користю для ветеранів і для суспільства. Ми зацікавлені, щоб ветерани-драматурги — випускники освітніх курсів Театру Ветеранів продовжували писати п’єси, набували досвіду взаємодії з людьми та викликами театру. Це не замінить багаторічної практики, але підготує до основних типових ситуацій. Наш пріоритет — не шоу, а користь для автора та творчої команди», — резюмував Максим Курочкін.
Презентація ескізу вистави на Фестивалі перших пʼєс
Насправді цей унікальний Фестиваль — це не просто двадцять вісім цікавих п’єс — дебютів від ветеранів та військових, це двадцять вісім доль, у які вплетено сотні, тисячі й мільйони врятованих життів, за які вони боролися. Це новітня історія України, гірка, але правдива. Це гумор крізь сльози, це надія, попри темряву, це людяність у нелюдських умовах, це сила людського духу й любові. Зрештою, це важливий досвід авторів, завдяки якому життя продовжується. І якщо на початку їм потрібен маленький аванс глядацької довіри, то згодом вони повернуть його на театральні сцени України талановитими, впевненими, чудовими текстами, яким ми аплодуватимемо стоячи.
Фото надані ТРО Медіа
Фестиваль Культура Театр Ветерани війни Війна з Росією
Источник: www.ukrinform.ua