Полігон для мобілізованих: кілограми багнюки на берцях, непомічені пастки ворога і багато стрільби Репортаж 31.01.2025 16:56 Укрінформ Як проходять тренування підрозділів бригади ТрО, що боронить Запорізький напрямок, спостерігали кореспонденти Укрінформу
Вони самі себе називають «бусифіковані», або «мобілізовані», якщо ж говорити офіційною мовою, то це військовослужбовці, які прибули для проходження служби у підрозділах 110 бригади ТрО.
Перед тим, як потрапити на бойові позиції, вони проходять навчання з тактичної підготовки на одному з полігонів. Умови – максимально наближені до фронтових: тут буде десантування з бойової броньованої машини, зачищення окопів, стрільби, ведення оборонних боїв. Єдина відмінність від поля бою – тут не буде поранених та вбитих.
За словами командирів та інструкторів, освоєння тактики допомагає військовим підрозділам ефективніше діяти в бойових умовах, що значно підвищує шанси вижити та мати успіх. Розуміючи військову тактику, можна швидко й ефективно реагувати на зміни в бойовій обстановці.
ВИПАДКОВИЙ ГРАНАТОМЕТНИК
На полігон ми їхали доволі довго, через дощі дорога стала слизькою, колеса грузли в багнюці. Час від часу доводилось шукати «кишеню» обабіч дороги, аби можна було розминутися з військовими автівками, що їхали у зустрічному напрямку.
За часів війни ми знімали багато тренувань та навчань. Спочатку думала, що нічого нового вже й не побачимо, але цього разу нам дозволили йти буквально на відстані кількох кроків від військових-новачків. Більше того, на позиції ми приїхали разом із ними на одній БМП.
«Скоріше давайте до нас, зараз уже будемо висуватися», – гукнув прес-офіцер.
Він відкрив люк і показав на вільні місця всередині.
«Тримайтеcя міцно і головне – голову бережіть, бо трясти буде добряче», – сказав.
Зручно вмостилися, наскільки це було можливо. Місця в бойовій машині не дуже й багато. В той момент я подумала, як же добре, що ми з фотокором «компактні» обоє.
Трясло так, що можна було й вилетіти, якщо не триматися.
«Виходимо, ми на місці», – відкрив двері хтось із військових.
«Так швидко? А так же класно сиділи!», – пожартувала я.
Вийшли в самісінькому полі, де багнюка вища за гумові чоботи. Кілька кроків – і в тебе вже плюс кілька зайвих кіло на ногах. А хлопцям із цим бігти, стрибати, стріляти і навіть у тому всьому лежати…
Один з інструкторів постійно голосно диктував чоловікам, що саме вони мають робити, вказував на їхні помилки.
«Братику, ну ти ж не на пляжі лежиш. Треба зайняти позицію так, щоби тебе не помітили», – говорив він комусь із військових.
«Веземо на характері, не можна зупинятися. Потім будете відпочивати», – кричав іншим.
Поруч зі мною йшов бойовий медик, інструктор з тактичної медицини на позивний «Ромео».
В цивільному житті його звати Данило. Йому 25 років, на війні він з 5 березня 2022-го.
«Ромео»
«Спочатку був у 122 бригаді ТрО. Це одеська бригада. Я сам з Одеси. Брали участь у боях за Бахмут. Потім я перевівся до 110-тки. Я бойовий медик взводу. За час війни не раз були важкі бої, нас брали у «кільце»… Якщо чесно, то кожен із тих боїв ніби вчора був», – каже «Ромео».
Перед початком тренувань я встигла поговорити з кількома бійцями. Один із них на позивний «Монітор» сказав про себе – «бусифікований». Йому 48 років, до того, як призвали, працював на харківському підприємстві. Він тримав у руках гранатомет. Сказав, що вже кілька разів стріляв із нього. Ніби виходить. На полігоні тренується другий день. Каже, що тут ближче до реальності, аніж у навчальних центрах.
«Монітор»
«Маємо вибити ворога з позицій», – сказав він, коли запитала, яке завдання має виконати під час навчань.
Зачистка окопів
Такі, як «Ромео», розуміють, що до таких, як «Монітор», треба донести, що кожен день на полігоні – це можливість отримати знання, які можуть врятувати життя на війні.
«Ми хочемо їх навчити мислити самостійно – це головне. От зараз підказуємо, говоримо, як по протоколах правильно, як у житті, якісь лайфхаки їм розповідаємо. Але ж інструктор не завжди буде поруч і вони мають мислити самостійно. Складно донести інформацію людям, які не хочуть її отримувати», – наголошує бойовий медик.
«ПУТАНКА», ЩО ЗБИЛА З НІГ ЧОТИРЬОХ БІЙЦІВ
«Ромео» до війни працював хірургом у ветеринарній клініці. Каже, що звичайна медицина і ветеринарна – це різні речі, так само, як різні тактична медицина і цивільна.
«Складно працювати з пораненими. І морально, і фізично, але мене всьому навчили», – говорить він.
Питаю у нього, як йому вдається працювати з тими, хто в паніці, а навколо вибухи та ворожі позиції.
«Є спеціальний протокол, американський. Він якраз навчає, як надати допомогу, коли у людини стрес і її треба вивезти з цього стану. З людиною, по-перше, треба спілкуватися. Розпитати, що саме призвело до ступору і намагатися з нього людину вивести», – каже мій співбесідник.
На його бронику є один шеврон, на якому зображено щось язичницьке. Це подарунок побратима, котрий, на жаль, загинув. «Ромео» пояснює, що це памʼять про нього, до того ж, він сам є віруючою людиною.
Командиром відділення новачків призначено військового на позивний «Лукаш». Він каже, що раніше служив. На питання, а чого саме хоче навчитися на полігоні, сказав:
«Комунікації. Без комунікації не можна на війні. Почув, побачив – передай далі».
«Лукаш»
Власне, на комунікації весь взвод разом із «Лукашем» під час навчань і «посипалися».
Хтось забув передати в рацію, що попереду ділянка з «путанкою». В результаті чотири бійці, не помітивши пастки, падали наче «доміно». Інший не попередив про «розтяжки», третій – не звернув увагу на «дрон», який вистежував їх.
Оператор FPV-дрона, інструктор на позивний «Баюн», намагався показати, що дрони – це теж зброя й ігнорувати їх не можна.
«Пташки» вражають, мінують, скидають бомби. Моє завдання – показати, що дрони – це зброя. Ті, хто має досвід військовий, реагують на дрони зовсім інакше. Дрони викликають у них роздратування та страх. Новачки ж – не реагують узагалі і це погано. Бо вони мають розуміти, що почувши звук, треба щось зробити, щось, що допоможе вижити», – пояснює.
«Баюн»
Він працював раніше кухарем, зустрів війну в Ірпені. Провів там два тижні, волонтерив, допомагав, чим міг. Потім виїхав, за тиждень вже був у військкоматі.
Зараз каже, що працює з дронами краще й ефективніше, аніж з автоматом.
«Для мене навчитися керувати було легко. Бо раніше грав у різні компʼютерні ігри. Полетіти – це просто, це найлегше, а от утримати «пташку», коли є проблеми зі звʼязком, коли працює ворожий РЕБ, а він у них працює дуже непогано, то вже треба мати мізки», – стверджує «Баюн».
Інструктор має на своєму рахунку навіть знищені ворожі літаки. При цьому щиро говорить, що піхота виконує найскладнішу роботу.
«Якщо ти опинився на війні, то маєш бути зацікавлений зробити так, щоби вижити. В тебе має вистачити знань аби вижити», – додає.
«Баюн» знає багато про дрони та все, що з ними повʼязано. В той час є багато дронів, які б хотів опанувати. А ще він мріє хоча б посидіти в кабіні винищувача.
«Ми літаємо, як оператори, а хотів би по-справжньому», – зізнається.
ЗРОБИ ВСЕ, АБИ ВИЖИТИ
Тренування на полігоні проходять упродовж тижня. Командири кажуть, що більшість із військових мотивовані, хоч і мобілізовані.
Заступник командира батальйону на позивний «Терміт» пояснює, що головне завдання – створити боєздатний підрозділ, навчити людей.
Кажу йому, що той інструктор, який кричав про «характер», людина зі сталевими нервами.
«Терміт»
«Пояснювати так, аби було зрозуміло – це робота інструктора. Можна читати в інтернеті що завгодно, але тут на полігоні бачиш правду. Люди забезпечені всім. Спочатку кожного навчаємо окремо, потім злагодження підрозділів відбувається, потім комплексні навчання, під час яких вони всі свої знання використовують в умовно навчально-бойовій ситуації. Тут умови максимально наближені до реальності, відміна лише в тому, що по них не стріляють», – пояснює «Терміт».
Ділюся з ним своїми спостереженнями про відсутність комунікації, яка в реальному бою призвела б до жертв – поранених чи навіть убитих. Він підтверджує, що так воно і є.
«Ми бачимо й аналізуємо. Цей підрозділ проходить навчання вже втретє за чотири дні. Стало краще, але ще не добре. Треба визначитися, чи правильно обраний командир, наскільки навчений кожен боєць. Якщо результату не буде, то призначається новий командир. Це може бути хтось, хто має або більший авторитет, або краще підготовлений. Робимо висновки і приймаємо рішення», – каже «Терміт».
Хлопці тим часом виконали всі завдання і втомлені виходили з полігону. Інший підрозділ уже був готовий сісти в бойову броньовану машину та рушити на позиції. На них чекало вогке поле, «замінована» посадка, над якою кружлятимуть «ворожі» дрони, «путанка» і стрілецький бій. Їм так само кричатимуть про те, аби вони переказували побратимам про все, що бачать, діяли злагоджено, прикриваючи один одного і головне – вони мають зрозуміти: «якщо ти вже опинився в цій війні, то зроби все, що можеш, аби вижити».
Ольга Звонарьова
Фото Дмитра Смольєнка
Військові навчання Військові Мотор Запоріжжя Полігон Тероборона Війна з Росією військові інструктори
Источник: www.ukrinform.ua
