На згадку про бійця Олексія Ятченка (позивний «Тихий») Хвилина мовчання 17.06.2026 09:00 Укрінформ Воював у складі 131-го батальйону 112-ї бригади ТрО
Олексій народився 12 березня 2001 року у селищі Новий Білоус Чернігівського району.
У 2018 році завершив загальноосвітню школу-інтернат та вступив до Чернігівського центру професійно-технічної освіти за спеціальністю «Кухар». Після отримання диплому працював за отриманою професією. Батьки Олексія померли рано, тому вихованням хлопця опікувалися бабуся та сестра.
На початку повномасштабного вторгнення Росії 21-річний доброволець був мобілізований до лав Сил оборони й приєднався до 131-го окремого батальйону територіальної оборони 112-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Брав участь у боях у складі підрозділу на Гостомельському напрямку.
Спогадами про першу зустріч поділився його побратим Олександр.
«Коли я вперше познайомився з Льошею, ми одразу знайшли спільну мову, з ним було легко та цікаво. До речі, "Тихий" — це був його вже другий позивний, спочатку його позивний був "Малиш", але з часом, коли всі побачили його в роботі, стало зрозуміло, що він давно вже не "Малиш"», — розповідає Олександр.
«Тихий» разом із побратимами на Донеччині. Фото побратима Олексія з позивним «Док»
Після звільнення Київщини, восени 2022 року, підрозділ «Тихого» було передислоковано на Донеччину. Вони брали участь у боях у Серебрянському лісі на Кремінському напрямку.
Період бойових дій у Серебрянському лісі згадує побратим Олексій з позивним «Док».
«Ми з "Тихим" досить близько спілкувалися, попри поважну різницю у віці. Спочатку він до мене звертався на "Ви", але я попросив його, щоб він звертався до мене так само, як і я до нього — Льоша. Він був зовсім молодий хлопець, але за характером — надзвичайно стійкий. За свої переконання завжди йшов до кінця. Під час бойових завдань викладався повністю.
«Тихий» разом із побратимом облаштовують позицію. Серебрянський ліс. Фото побратима Олексія з позивним «Док»
Якось на одній з нових позицій у нас була лише одна саперна лопата на двох. Це було взимку 2023 року. Температура сягала мінус п’ятнадцяти градусів, земля була промерзлою, дивовижний Серебрянський ліс. До позицій ворога було рукою подати. Копали по черзі — один з усієї сили риє, інший тим часом поряд віддихується. Я втомлювався швидше, а Льоха шкодував мене та беріг моє самолюбство — забирав у мене лопату, не чекаючи, поки я остаточно виснажуся, — говорить «Док». — Через кілька годин роботи ми були абсолютно виснажені. Коли настала моя черга відпочивати, я заснув просто на снігу під сосною. Льоша обережно штовхнув мене держаком лопатки: "Док, не сміши, русня поруч, а ти на весь ліс хропеш, як трактор". Ми потім часто зі сміхом згадували цей випадок….».
Під час одного з бойових виходів на позиції Олексія було поранено ворожим танковим снарядом, «Тихий» отримав контузію.
«Тихий» разом із побратимами на Донеччині. Фото побратима Олексія з позивним «Док»
Після лікування та повернення підрозділу до Києва для відновлення, Олексій почав допомагати на кухні.
Цей період пригадує побратим Дмитро з позивним «Демократ».
«Після Серебрянського лісу, коли нас вивели на відновлення, ми з Льошею потрапили чергувати на кухню. Льоха був життєрадісним хлопцем, коли згадую, яку він пив каву, його улюбленою була еспресо з п’ятьма ложками цукру, щоб ви розуміли, це була не кава, а кавовий сироп», — розповідає «Демократ».
За словами Дмитра, «Тихий» любив готувати різноманітні страви, і йому це вдавалося чудово, особливо суші.
«Льоша до війни працював кухарем, і уявіть собі, коли він чергував на кухні, це було справжнє свято, їжа була неймовірно смачною. Він був душею компанії, товариський, веселий, але водночас тихий. Він не прагнув особливої уваги до себе, мало говорив, але багато робив», — каже «Демократ».
«Тихий» під час приготування їжі. Фото побратима Олексія з позивним «Док»
Після відновлення, восени 2023 року, «Тихий» з побратимами знову вирушив на Схід. Цього разу — на Бахмутський напрямок.
«У 2023 році, коли ми поїхали під Кліщіївку, у Льоши були проблеми з ногами, йому потрібно було лягати на операцію, але, незважаючи на біль, він ішов захищати народ України. Як зараз пам’ятаю його слова: "От вийдем на ротацію, займусь здоров’ям і знову в бій". На жаль, це останні слова, які я від нього почув…», — каже «Демократ».
Олексій з позивним «Док» додає:
«Через перевантаження у «Тихого» почали боліти та набрякати колінні суглоби, але всі мої вмовляння серйозно обстежитися і водночас трохи відпочити він ввічливо, але наполегливо відкидав і продовжував воювати: "Док, у всіх свої проблеми, але треба працювати".
Прийме ібупрофен, намастить суглоби гелем з диклофенаком, покладе в наплічник еластичні бинти — і знову на вихід. Потім я перевівся до іншого підрозділу, але ми продовжували регулярно спілкуватися. Востаннє я бачив Льошу по відеозв’язку незадовго до його загибелі. У нього знову боліли і набрякали коліна, я знову просив його зробити все, аби належним чином обстежитися і пройти лікування. Він знову відмовився», — пригадує «Док».
20 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання на Бахмутському напрямку в районі населеного пункту Кліщіївка життя Олексія Ятченка обірвав ворожий мінометний обстріл.
«Він був дуже тактовний і уважний. Серце в нього було велике. Кожне "був, було" у цьому спогаді б’є по голові і стає грудкою в горлі», — говорить «Док».
Указом Президента України «За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку» солдата Олексія Ятченка було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Захисника поховали 28 листопада 2023 року в його рідному селі Новий Білоус на Чернігівщині.
Прощання з полеглим захисником Олексієм Ятченком на Чернігівщині. Фото: «Час Чернігівський»
Вічна пам’ять та слава Герою!
Олександр Кіфорук
Фото з архіву Олексія з позивним «Док» та «Час Чернігівський»
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної пам’яті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам’ять Війна Чернігівщина Війна з Росією Хвилина мовчання
Источник: www.ukrinform.ua