«Зеленка»: вона рятує бійців, а хто врятує її? 01.06.2026 11:00 Укрінформ Лісосмуги свого часу врятували Україну від опустелювання і наслідків війни, але нині вони – на межі зникнення
Навряд чи є сенс повторювати, наскільки значущими для зони бойових дій виявилися «зеленки», «зельонки» – захисні лісопосадки. Саме ті невеликі смуги з деревами, кущами та травою, що забезпечують укриття для наших, але, на жаль, і ворожих солдатів від безпілотників, куль та уламків.
Немає потреби зайвий раз роз’яснювати й те, який вигляд мають ці лісосмуги – понівечені обстрілами, прошиті підземними сховищами різноманітних типів і для багатьох живих істот та комах останні пристановища, де вони ще намагаються вижити в цих умовах. Однак ці рятівні простори, без перебільшення – місця сили, самі потребують підтримки та допомоги.
Більшості відомо, що лісосмуги можуть затримувати сніг узимку, якщо він випадає. У них можна збирати гриби або, що іронічніше, – кліщів, скаржитися на бур’яни, які звідти так і пробираються на городи, та на лисиць, котрі крадуть курчат із дворів у зарості.
Насправді ж ці смуги – непомітні, але надзвичайно важливі елементи екологічного балансу та родючості ґрунтів, а вкладені в них кошти й зусилля відшкодовуються тривалою взаємодією та прибутком для аграріїв. Однак саме цю роль лісосмуг усвідомлюють далеко не всі.
Источник: www.ukrinform.ua