
На згадку про розвідника-навідника Богдана Мартинюка (позивний «Смерч») Хвилина мовчання 17.05.2026 09:00 Укрінформ У найпершому бою виніс з-під вогню чотирьох побратимів
Богдан родом із Вінницької області, народився у селищі Біличин.
У Ялтушківській школі Богдана пам’ятають як старанного та дисциплінованого юнака. Він любив спорт та захоплювався військово-спортивною грою «Джура», де виконував обов’язки ройового. Розповідають, що в цих змаганнях він демонстрував витривалість та прагнення до перемоги. А ще йому подобалися футбол і волейбол, він займався легкою атлетикою.

Богдан не встиг «нажити» багатої біографії. Однак у пам’яті односельців він залишив добрі спогади. Земляки відгукуються про нього як про людину стриману і ввічливу, доброзичливу, чесну й щиру, яка з повагою ставилася до товаришів та старших.
Після школи Богдан вступив до Вінницького транспортного коледжу на спеціальність «Будівництво та цивільна інженерія». Після другого курсу йому довелося перейти на заочну форму навчання та виїхати на заробітки за кордон. Там він працював інженером з монтажу тепличних конструкцій, а після повернення в Україну продовжив роботу на будівництві. Працював за фахом, адже здобув кваліфікацію техніка-будівельника.

Однією з його мрій було створити сім’ю. Богдан любив музику, зокрема, співати та читати реп. Захоплювався полюванням, до якого його ще в ранньому віці долучив батько. Відтак, умів вправно поводитися зі зброєю. Він вів здоровий спосіб життя.
Він приєднався до війська 1 серпня 2023 року. Обрав собі позивний «Смерч». Після кількох тижнів підготовки у Краматорську воював поблизу Кліщіївки на Донеччині. Служив у військовому підрозділі 5 ОШБ розвідбатальйону РСР розвідником-навідником.

З побратимами Богдан підтримував дружні стосунки. Його перший бойовий вихід був складним: коли сталося зіткнення з противником і з’явилися перші «трьохсоті», Богдан виніс з-під вогню чотирьох поранених побратимів, урятувавши їм життя. За цей вчинок його нагородили відзнакою у вигляді спеціального шеврону бойового підрозділу.

За час служби «Смерч» успішно виконав ще кілька відповідальних бойових завдань. А згодом Богдана та його групу відправили на нове завдання в районі Кліщіївки. На жаль, воно для хлопців стало останнім. 5 жовтня 2023 року під час висування на позиції їхня група, яка опинилась на відкритій місцевості, потрапила під щільний артилерійський обстріл росіян. 22-річний захисник загинув від травм, несумісних із життям.

– Він був людиною, на яку можна було розраховувати у будь-якій ситуації. Відповідально підходив до будь-якої справи. Не любив зухвалих та нещирих людей. Був тим, з ким хотілося жити, дружити, відпочивати, кохати, будувати своє життя. З ним впевнено могла себе почувати навіть незнайома людина. Богдан був із тих, хто завжди залишає приємний слід у серцях та душах людей, з якими він спілкувався, – зазначено у повідомленні Барської міської ради.

Рідні та друзі Богдана висловлювали свій смуток через його загибель.
– Втрата такої людини, як Богдан, – це невтомний біль, який і через рік після загибелі залишається в наших серцях і ніколи нас не полишить… Це було щастя – дружити з ним, спілкуватися, ділити радощі цього життя. Зникла така можливість і назавжди залишилася чорна смуга і тільки теплі спогади, – написав друг «Гарячий».
Пам’ять Богдана Мартинюка вшанували у рідній школі: 20 березня на будівлі Ялтушківського ліцею, де він навчався, відкрили меморіальну дошку.

– Богдан, відомий побратимам під позивним «Смерч», був втіленням енергії та сили. Спортсмен, будівельник, мисливець – він звик долати труднощі. Він загинув зі зброєю в руках, як справжній воїн, захищаючи майбутнє своїх чотирьох похресників та сестри, яку безмежно любив, – наголосили на відкритті дошки.
Вічна пам’ять Герою!
Антоніна Мніх
Фото з родинного архіву та Барської міської ради
За матеріалами Барської міської ради
Підготовлено Українським національним інформаційним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної пам’яті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам’ять Війна Війна з Росією Хвилина мовчання
Источник: www.ukrinform.ua
