Роботизація війська: як змінюється сучасна війна на суходолі Репортаж 15.04.2026 08:00 Укрінформ Військовослужбовці 123 бригади ТрО адаптують наземні роботизовані комплекси під реальні потреби фронту
Сучасна наземна війна зазнала кардинальних трансформацій за останні кілька років.
Удосконалення розвідувальних та ударних БПЛА призвело до значного розширення зони ураження – прифронтової смуги, яка активно прострілюється. Це унеможливило приховане переміщення військ та ускладнило їхнє постачання, але водночас стимулювало розвиток наземних роботизованих комплексів (НРК). Вони виконують завдання з вогневої підтримки, підвозу необхідного на передній край, евакуації поранених і загиблих, зберігаючи людські життя.
НРК швидко поширюються в ЗСУ. 1 січня 2026 року у складі 123 бригади ТрО ЗСУ було сформовано перший батальйон безпілотних систем. Проте, як і будь-які нові технології, НРК потребують адаптації під конкретні завдання. Тому особовий склад підрозділу багато часу приділяє випробуванням на полігоні, тестуючи озброєння та відточуючи навички.
На одній із таких навчальних стрільб побувала кореспондентка Укрінформу.
50 ДНІВ ДЛЯ ОСНОВНИХ НАВИЧОК
Щойно ми з колегами з відділу комунікацій бригади прибули на полігон, пролунав сигнал ракетної небезпеки. Тому негайно спускаємося в укриття. Тут саме тривають тренування з базової загальновійськової підготовки (БЗВП). Здалеку чуємо оплески та веселі голоси – це одного з новобранців привітали з Днем народження і навіть вручили торт.
З дозволу командира знайомлюся з одним із військовослужбовців. Це 30-річний Леонід, позивного ще немає – приєднався до бригади лише три тижні тому, звернувшись до рекрутингового центру. У цивільному житті працював далекобійником. Вдома його чекають дружина та п’ятирічний син.
«Я сам обрав собі військову спеціальність – буду водієм екіпажу у підрозділі безпілотних систем. Зараз проходимо БЗВП. Це складно, але мені подобається. Тут налагоджена дисципліна, інструктори, хоч і вимогливі, але дуже терплячі. Якщо щось незрозуміло – пояснять кілька разів. Дуже добре годують – м’ясо тричі на день, салати, соки, йогурти тощо», – ділиться Леонід.
Леонід
До розмови приєдналася пресофіцерка відділу комунікацій 123 бригади ТрО Ірина Воронцова. Вона розповіла, що БЗВП новоприбулих проводять професійні інструктори, які мають бойовий досвід, багато хто з них зазнав поранень. Вони готують якісну заміну. Базова підготовка триває 50 днів, новоприбулих знайомлять з різними напрямками роботи та спеціальностями, які є у бригаді: це і документообіг, і фінансова діяльність, і логістика, і багато іншого.
Необхідно розуміти, продовжує пресофіцерка, що за кожною бойовою одиницею стоїть сім, а то й більше служб, які мають одягнути, нагодувати, озброїти, навчити військовослужбовця, щоб він був повністю готовий до виконання бойових завдань. Отримавши базові навички, людина визначається, де вона зможе себе найкраще проявити, що їй найбільше до вподоби.
«Хочу також зауважити: той, хто потрапляє до війська, бо його десь на вулиці зустрів ТЦК та СП, має обмежений вибір. Як правило, він іде туди, де найбільша нестача людей. Якщо ж ти вмотивований і сам прийшов до рекрутингового центру, то матимеш широкий вибір спеціальностей», – розповідає пані Ірина.
КРОК ДО ВІЙНИ МАЙБУТНЬОГО
Лунає відбій повітряної тривоги, і ми прямуємо на майданчик, де проводять тестові стрільби військовослужбовці батальйону безпілотних систем.
«У нашому підрозділі зібрано кістяк із людей, які служать з 2022 року. Сьогодні ми проводимо навчальні стрільби з НРК для відточення навичок – пристрілюємо зброю, яка використовується на безпілотних наземних комплексах. Прагнемо, щоб нова техніка ідеально підходила для виконання тих завдань, які стоять перед бойовим підрозділом», – розповідає заступник командира роти з позивним «Тренер».
«Тренер»
Він наголошує, що застосування безпілотників зберігає життя наших воїнів. Адже НРК здатний замінити людину при виконанні досить широкого кола бойових завдань. А чим менше бійців безпосередньо на «нулі», тим нижчі втрати. До того ж, евакуаційні дрони здатні рухатися місцевістю зі складним рельєфом, де звичайний автомобіль не проїде.
Заступник командира роти до повномасштабного вторгнення був справжнім тренером з кросфіту (системи загальної фізичної підготовки, яка поєднує елементи кардіо, гімнастики та важкої атлетики, – ред.), до тероборони приєднався вже 25 лютого 2022 року, бо розумів, що треба захищати свою країну. Вдома його чекає родина, бачаться рідко, але про демобілізацію і не думає. Каже, що поки війна не закінчиться – буде служити. При цьому не приховує, що має певне розчарування від того, що для багатьох цивільних війни вже нібито немає. Тож сподівається на більшу згуртованість і підтримку суспільства, як це було у 2022 році.
Олександр, позивний Полєно
Поки інші хлопці готуються до стрільб, знайомлюся з Олександром з позивним «Полєно», він командир взводу безпілотних наземних комплексів першого батальйону безпілотних систем. За його словами, сьогодні на озброєнні бригади знаходяться кілька моделей НРК. Серед них «Лють» та «TerMIT». Саме з ними зараз і працює особовий склад його підрозділу.
«Наш розвідувально-ударний наземний роботизований комплекс (РУНРК) «Лють» оснащений модулем з кулеметом калібру 7,62 мм, а багатоцільовий TerMIT – 40-мм гранатометом. Наше сьогоднішнє завдання – досягти якомога точнішого влучання з використанням прицілу відеокамери. Коли ми це опануємо, то зможемо ефективно використовувати ці НРК для вогневої підтримки. Крім того, на наш взвод покладено ще кілька завдань. Серед них – мінування, під час якого ми використовуємо ті ж самі «TerMITи», тільки трохи в іншій комплектації. Ще ми займаємося розмінуванням і для цього також є відповідні засоби. І це тільки ті функції, які виконує наш взвод. Крім того, у нашій роті є ще взводи вогневої підтримки та евакуаційно-логістичний. Тобто наші НРК можуть виконувати широкий спектр задач», – розповідає боєць.
Олександр із Миколаєва, і в цивільному житті 15 років був менеджером з продажів. У ЗСУ з 26 лютого 2022 року, брав участь у багатьох боях. На запитання, чим мотивувався, йдучи у перші ж дні війни до війська, відповідає: «Тоді не було іншого вибору, адже ворог уже дійшов до Херсона. А я дуже не хочу, щоб він зі своїм «руським міром» прийшов у мій дім. Тому я одразу звернувся до ТЦК, але мене не взяли. Тож приєднався до ТрО».
Командир взводу зазначає, що безпілотні наземні системи – це ще дуже молодий напрямок, який лише нещодавно почав розвиватися. На його думку, сьогодні НРК – це щось на кшталт того, чим у Першу світову був звичайний кулемет. Адже у ті роки теж багато хто сумнівався в його доцільності та рахував, скільки той використовує «зайвих» набоїв. Щось подібне інколи ще спостерігається і стосовно НРК.
«Але разом із тим уже є розуміння, що НРК – це, з одного боку, технологічна річ, що потребує певних навичок, а з іншого – наступний щабель еволюції навіть у порівнянні із вже звичними ударними БПЛА типу FPV. У той же час, в елементах керування цими системами є багато спільного. Кістяк нашого підрозділу – це хлопці, які вже повоювали FPV-дронами і можуть порівняти цю техніку», – стверджує мій співрозмовник.
Він додає, що використання НРК має певні особливості. Якщо евакуаційно-логістичні можуть самостійно виконувати свої задачі, то ударні краще використовувати спільно з іншими безпілотниками та піхотними підрозділами. Тоді при грамотно налагодженій взаємодії ефективність і тих, й інших значно збільшиться. Зокрема, можна досягати кращих результатів під час ведення наступальних боїв.
«TERMIT» ВЛУЧАЄ В ЦІЛЬ
Поки ми розмовляємо, лунає гучний постріл – це хлопці випробовують багатоцільовий «TerMIT». Чути схвальні вигуки: «Граната влучила в ціль». Але попри хорошу точність, тестові стрільби вказують і на напрямки, які потребують доопрацювання.
Позивний Вишня
Знайомлюся з молодим бійцем Микитою з позивним «Вишня». Це 25-річний технік взводу НРК. Теж прийшов у бригаду з перших днів великої війни зовсім ще юним хлопцем, брав участь у бойових діях. У цивільному житті був електромеханіком, тому цілком логічно, що зараз займається модернізацією наземних безпілотних систем.
«Річ у тім, що роботи, які надходять з підприємства, не повністю пристосовані до виконання тих завдань, які перед нами стоять. Тому ми їх трохи удосконалюємо. Найчастіше додаємо канали зв’язку – старлінк як основний, і аварійний – аналоговий, збільшуємо запас ходу, встановлюючи додаткові акумулятори», – розповідає «Вишня».
Крім того, за його словами, вони працюють з тими НРК, які вже брали участь у бойових діях. Найпершими у них зношуються гусениці, також потребує заміни система зв’язку. Ремонти невеликі, але їх чимало, додає він.
«Для доставки провізії, БК, поранених та 200-их ми використовуємо логістичні НРК «Воля-Е». Вони прості та надійні й дуже добре себе показали у реальних бойових умовах», – ділиться військовослужбовець.
Фахівці стверджують, що на сьогодні НРК вже мають достатньо надійні системи керування. Тож з боку противника найбільш вдалим методом боротьби з ними є фізичне знищення, бо придушення засобами РЕБ практично не працює, так як наші наземні безпілотники мають декілька каналів зв’язку. Перший – це супутниковий інтернет, другий, резервний, – через ретранслятор. І ворог може дуже довго ламати голову, щоб вгадати, на якій частоті вони працюють.
ЯК ПІДГОТУВАТИ ВДАЛОГО КЕРМАНИЧА ДРОНА
Слід зауважити, що НРК стає справжньою зброєю тільки тоді, коли ним керує добре підготовлений екіпаж. Стати грамотним оператором НРК зовсім не просто: треба мати відповідні якості та вміти сприймати інформацію. За словами командира взводу, при відборі кандидатів на цю спеціальність вони керуються низкою необхідних критеріїв.
«НРК – це сучасна зброя, і підхід як до неї, так і до підготовки оператора, має бути системним. Якщо у людини немає базових навичок і знань, наприклад, з фізики, підготувати вправного керманича дрона буде неможливо. Тактичне застосування НРК вимагає навіть кращої підготовки операторів порівняно з керуванням тими ж FPV-дронами. Адже тут потрібно вміти досягати дуже чіткої взаємодії з іншими підрозділами. І не кожен успішний оператор БПЛА може впоратися з таким завданням», – каже Олександр.
Скажімо, якщо йдеться про логістичний дрон, то його пілот повинен мати ще й добре розвинені комунікаційні навички для спілкування з іншими службами. Адже треба вчасно і зрозуміло передати інформацію про пересування даного конкретного безпілотника. А якщо це ударний наземний НРК, то складність цієї комунікації ще більше зростає, продовжує він.
Валентин із позивним «Грузин»
Поряд хлопці чаклують над ще одним зразком дистанційно керованої зброї. Один з них – Валентин з позивним «Грузин». Він теж тут ще з 25 лютого 2022 року. До війни працював у сфері ІТ, але покинув перспективну роботу. Спочатку був піхотинцем, розвідником, а згодом перейшов до підрозділу розвідувальних та ударних дронів. Захищав Миколаїв, воював на Донецькому, Запорізькому, Дніпропетровському та Херсонському напрямках.
«Наразі ми тестуємо і проводимо пристрілку бойового модуля «Wolly», який можна встановлювати як на платформу НРК, так і безпосередньо на позицію за допомогою триноги. Він включає саму зброю та камеру спостереження. Ним можна керувати віддалено, завдяки кабелю. Таким чином, боєць може вести вогонь, перебуваючи в укритті на значній відстані від лінії зіткнення. Також ми працюємо з НРК, який схожий на «TerMIT». Там гусенична база і модульна система. Тобто, на нього можна встановлювати різні варіанти озброєння», – стверджує Валентин і зазначає, що їхній підрозділ використовує кулемет «Браунінг». Цей робот може долати значні відстані і повертатися назад.
ВАЖЛИВО РЕАГУВАТИ НА ВИКЛИКИ ФРОНТУ
Військові експерти наголошують, що для успіху в нинішній технологічній війні важливо підтримувати постійний ефективний зв’язок між військовими, які є безпосередніми користувачами техніки, її розробниками та виробниками. У 123 бригаді цей зв’язок налагоджений на хорошому рівні, тож її бійці вдячні виробникам, які приїжджають до них, допомагають освоювати та налаштовувати НРК.
«Якщо, скажімо, взяти розвідувально-ударний наземний комплекс «Лють», то він створений кілька років тому, і на момент надходження до нашої бригади вже трохи застарів, адже ситуація на фронті змінилася. Зокрема, прифронтова смуга, яка прострілюється, збільшилася. Тому робот потребував модифікації, яку виконали на заводі. Але деякі речі ми робимо самі, залежно від своїх потреб. При цьому орієнтуємося на ту ділянку лінії фронту, яку займали до цього», – наголошує Олександр.
Він також додає, що коли мова йде про саме цей дрон, то здається, що виробник навмисно залишив можливість для імпровізації при подальшому удосконаленні.
Один із підрозділів 123 бригади зараз знаходиться на Гуляйпільському напрямку, де успішно використовує евакуаційно-логістичні НРК. Там вони вже зробили дуже багато в плані підвозу на лінію фронту боєприпасів та інших дуже потрібних вантажів. Тож тут, у тилу, намагаються використати цей досвід, дещо вдосконалити, щоб застосувати його вже під час наступних бойових операцій.
Слід зазначити, що тероборонівці миколаївської бригади також мають власні майстерні, де вони ремонтують та вдосконалюють НРК. Тутешнім майстрам доводиться працювати як з уже відомими, так і з зовсім новими зразками. Бо інколи виробники не встигають проводити повноцінні випробування того чи іншого обладнання. Тут їх удосконалюють вже з урахуванням тестових випробувань.
Час, проведений на полігоні, сплив дуже швидко, тож довелося прощатися. І хоча був вечір суботи, хлопці продовжили роботу. Тут немає вихідних.
Фото автора та відділу комунікацій 123 бригади ТрО
Миколаївщина робот Військові навчання Військові Полігон Війна з Росією Роботизований комплекс
Источник: www.ukrinform.ua