Чому фемінітиви дратують і що стоїть за мовними суперечками 28.03.2026 10:30 Укрінформ Суфікс «-КА» як привід для розмов про ідентичність, видимість, політику і чому без зрозумілих правил емоції не згасатимуть
Останніми роками тема фемінітивів перетворилася на справжній «червоний прапорець» або гостру штрикачку для палких дискусій. Цікаво, що цей прапорець опинився не стільки в царині професійної лінгвістики, скільки в епіцентрі політичних баталій. У публічному просторі позиції часто поляризуються: частина середовищ скептично ставиться до активного нормування фемінітивів, тоді як інші наполягають на їх широкому впровадженні.
Здавалося б, україномовні носії, які роками відчували закиди у «відсталості» чи «недорозвиненості» мови, мали б першими вітати нові форми. Це був би логічний крок: творити власні терміни на заміну англіцизмам і так само впроваджувати і творити фемінітиви. Проте надія не справдилась. Натомість з’явилося чимало охочих таврувати фемінітиви як «немилозвучні», видаючи власне суб’єктивне невдоволення за професійну компетенцію. Багато хто й досі тримається за звичні радянські форми, відмовляючись від будь-якої «фемінізації» мовлення.
Для дискредитації фемінітивів сьогодні активно використовують ті ж інструменти, що й колись для боротьби з українською мовою загалом: фейки та знецінення. Згадаймо хоча б «Азіровку»: Ніколай Азаров, за однією з версій, навмисно використовував покручі, аби зробити мову смішною, недолугою. А його «соратник» по втечі в Росію Алєг Царьов лякав аудиторію «штрикалками» та «сильожилками», намагаючись виставити новий правопис абсурдним та недолугим. «Пілотка» та «послиця» – з тієї ж сфери.
Попри цей спротив, з 2019 року фемінітиви в Україні стали законними. Словотворчі суфікси на позначення жінок (а їх не так вже й багато) задали ритм публічній комунікації. Нацкомісія зі стандартів державної мови вперше з часів появи нової держави почала роботу над нормами мови, впускаючи ці форми в офіційні сфери. Однак після зміни складу Комісії темп цієї роботи, за оцінками експертів, сповільнився, що частково пояснюють складністю узгодження мовних норм і різними підходами в науковому середовищі. Зокрема, пригальмувалась робота внесення змін у Класифікаторі професій. Ці зміни потрібні для того, аби офіційно записувати у трудові книжки жінок у жіночих відповідниках: «журналістка» чи «уповноважена» (парадокс: досі Уповноважена із захисту державної мови, як і Уповноважена з гендерної політики, в офіційних документах мають чоловічу форму назви «уповноважений» саме через відсутність в класифікаторі жіночого відповідника).
Тож ситуація залишається неоднозначною. Недавня заява голови Нацкомісії Юлії Чернобров Укрінформу про «необов’язковість» вживання фемінітивів знову розбурхала професійну спільноту. Саме це стало приводом для фахової дискусії: в Укрінформі відбулася пресконференція «Чому вживання фемінітивів має значення», де експерти спробували з’ясувати головні «тригерні» точки. Під час конференції членкиня Нацкомісії Наталія Мазур пояснила позицію органу. Комісія має затверджувати стандарти, спираючись на висновки Інституту української мови НАН України. Проте мова – це живий організм, і лексичні одиниці, зокрема фемінітиви, не піддаються жорсткій стандартизації так, як термінологія.
Источник: www.ukrinform.ua