Українська балістична ракета: на що здатне чергове диво вітчизняного ОПК

Українська балістична ракета: на що здатне чергове диво вітчизняного ОПК 5

Українська балістична ракета: на що здатне чергове диво вітчизняного ОПК 10.06.2025 14:54 Укрінформ Розробка буде явно більшою за наявні у нас зразки ATACAMS і головне – вже «навчилася» влучати точно в ціль

Українська балістична ракета пройшла випробування боєм: пролетіла майже 300 км і знищила російський командний пункт, днями розповів військовий експерт, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак. Ракетна програма, що стартувала у травні 2022 року, дала перші плоди на практиці (успішне випробування вже проводилося влітку 2024 року) і тепер очікується серійне виробництво. «Я не знаю, скільки ракет можна очікувати за місяць, за рік, – думаю, що буде нарощуватися дуже потужно», – зізнався Бадрак, але повідомив, що боєголовка цієї ракети важить понад 400 кг і це – дуже непогано.

Виробництво ракет засекречене максимально. Але виходячи з того, що вже випливало за останні роки у публічний простір, можна робити певні висновки про власне балістичне озброєння і його можливості. Бо всіх цікавить, коли матимемо засоби для справді болючих уражень по території ворога і хоч частково зменшимо його готовність «воювати вічно».

ЩО ТАКЕ 300 КМ І 400 КГ ДЛЯ РАКЕТИ?

Основний параметр для оцінки характеристик засобу ураження – його вартість і мета створення, каже авіаційний експерт Костянтин Криволап. Чим войовничіша країна, зазвичай диктатура, тим більше вона вкладає в ракетні програми і має далекобійні ракети. Наразі найпотужніші програми – у КНР, КНДР та Ірану. «Нам би теж не завадила ракета на 5000 км. Але ракета з 300 км дальності – це, найімовірніше, результат розробок, що вже лежали «в шухлядці»», – пояснює він. Тобто те, що реально можемо поки собі дозволити. Але така ракета вже здатна завдати досить відчутної шкоди ворогу (це залежатиме від типу базування пускової).

Українська балістична ракета: на що здатне чергове диво вітчизняного ОПК 6

Траекторії польоту ракет. Ілюстрація universemagazine.com

 Бойова частина 400 кг для ракет такого класу – це потужно, визнає експерт. А далі можна буде грати характеристиками: зменшувати бойову частину, збільшувати обсяг пального і кілометраж, переробивши для цього двигун. «Ракети на дистанцію 300 км – це оперативно-тактичний рівень, знищення всієї логістики, складів, командних пунктів противника, – розповідає Криволап. – Для цього розвиватимуться різні види бойової частини». Вона може бути кумулятивна, бронебійна, бетонобійна, осколково-фугасна – для кожної існує власна технологія, власний напрямок подальшого розвитку.

«Дивує, що не 500 км дальності, бо виходячи з умов міжнародних договорів і відповідних обмежень, мали б робити на 300 км для експорту і на 500 для себе, – міркує пан Костянтин. – Можливо, ще не довели показник до потрібного рівня, але

В ЧОМУ СКЛАДНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА

Важливо, що вітчизняний виріб набув достатньої точності, щоб бити по заданій цілі, каже  Іван Киричевський, експерт інформаційно-консалтингової агенції Defense Express. У нас люблять посилатися на старі розробки «Південмашу», мовляв, чому досі не можна було скористатися. Та тому, що вони мали дуже низьку точність. А наше завдання – створити ОТРК рівня потужності російського «Іскандера», а це вимагає електроніки, що забезпечує принципово іншу точність влучання. А

ЯКИЙ ЦИКЛ ВИРОБНИЦТВА, КОЛИ ВИЙДЕ ПЕРША ПАРТІЯ

Повний цикл виготовлення сучасного високоточного озброєння – мінімум 12 місяців, а зенітні ракети – аж 24, пояснює Іван Киричевський. Але, по-перше, ніхто ж не каже, що ми тільки-тільки почнемо виробництво – ніхто ж не перерізатиме червону стрічку на знак старту. «Наші ракетне виробництво вже продемонструвало диво. Росіяни намагалися виносити наше ВПК ракетними ударами наприкінці 2023 року, ввалили купу засобів, щоб «Нептун» більше не полетів, – говорить він. – Але в підсумку з’явився так званий «Довгий Нептун», який вже прилітав по території РФ». Цей приклад з «Довгим Нептуном» – проєктом крилатої ракети, що був реалізований в умовах постійних ударів росіян, показує, що українська ракетна програма дає результат вище реальних можливостей.

Українська балістична ракета: на що здатне чергове диво вітчизняного ОПК 7

Пуск ракети комплексу “Нептун”. Фото Олексія Бобовнікова

«Десь таке ж саме диво у нас відбувається і з балістичною ракетою», – впевнений Киричевський. Тобто теоретичні розрахунки й українські реалії можуть розбігатися. Зрештою, усього 10 країн світу виробляють власні балістичні ракети, підраховує експерт. «А ми в тій ситуації, коли все одно мусимо довести свою ракету до кінця і стати 11-ю такою країною», – каже він.

ЩО ЗМОЖЕМО УРАЗИТИ

Ймовірно, ракети запускатимуть з мобільної пускової установки, яка працюватиме поза кіл-зоною (40-50 км від лінії розмежування), вважає Костянтин Криволап. Наскільки можна буде наблизитись, залежатиме від наявності дронів-розвідників у повітрі, наприклад. «Працюючи з таким озброєнням, треба оцінювати ситуацію – чи треба спочатку очистити простір від розвідників, чи не вискочать раптом «Іскандери», яким байдуже – бити за 50 чи 500 км (50 км – мінімальна дальність), – говорить він. – Тобто

Сам факт існування у нас балістичної ракети вже буде лякати ворога, вважає Іван Киричевський, а досвід цієї війни вже довів, що ракет ніколи не буває досить. Росія за 2 роки повномасштабної війни висадила по нас понад 10 000 ракет різних типів, а «Іскандерів» відстріляли 800 лише з квітня по вересень 2022-го, нагадує він. Скільки в лютому-квітні – ніхто й не рахував, а тоді ж ще й ракети радянських комплексів «Точка» були на балансі (не менше тисячі). Але до якоїсь структурної деформації це не призвело. Довелося перенести підготовку наших військ на закордонні полігони, але завдати стратегічної поразки у якомусь сегменті не вдалося (наприклад, щоб «лягла» енергетична чи  транспортна інфраструктура)». «Сподіватися, що ми парою десятків ракет досягнемо стратегічного ефекту не треба, – каже військовий експерт. – Але це не значить, що не варто бити у відповідь».

На жаль, навіть якби в ракеті була протибункерна бойова частина, це б не дозволило уразити «саме той» ключовий бункер, знищення якого разом з Путіним переламало б хід війни». Для цього потрібна протибункерна атомна бомба і ніяк інакше», – каже Киричевський.

ППО РОСІЯН ЗМОЖЕ ПРОТИДІЯТИ НАШІЙ БАЛІСТИЦІ?

Практика показала, що росіяни взагалі балістику не збивають, каже Костянтин Криволап. «Вірогідність знищення балістичної ракети комплексів С-300 та С-400 – близько 30%, – говорить він. – Тобто шанс теоретично є, але

Українська балістична ракета: на що здатне чергове диво вітчизняного ОПК 8

ЗРК С-300. Фото www.aa.com.tr

«С-300 і С-400 створюють хмару елементів, які, влучаючи в крилату ракету, руйнують її. Але ураження за їх допомогою балістичної неможливе – завелика маса», – говорить експерт.  Щоб протиракета зімітувала підрив балістичної боєголовки, треба влучити чітко в неї, а це дуже складна система наведення, якої росіяни не мають. «Намагалися реалізувати на С-500, але не схоже, що вдалося: вже не один такий комплекс уразили Сили оборони, зокрема, в Криму», – говорить Криволап.

ЧОМУ У РАКЕТИ НЕМАЄ НАЗВИ?

Ми звикли, що нові види озброєння потрапляють у новини відразу з красивою назвою: «Лютий», «Трембіта», «Марічка»… З балістикою – інакше. Те, що певні наші напрацювання з балістичного озброєння ще у 2016 році отримали назву «Сапсан»/«Грім-2», мало швидше маркетингові причини, пояснює Киричевський. «Треба було їх під якоюсь назвою «упакувати», щоб продати Саудівській Аравії, тому з’явилось експортне позначення, – пояснив він. – Але нині нема необхідності лобіювати товар під гучною назвою». Йдеться про принципово новий зразок балістичного озброєння і це нормально, що він на певному етапі має лише незручне й технічне позначення. «У росіян вони фігурують як «іздєлія» з номерами. Бо помилково вважати, що про ракету має бути відомо все останньої деталі», – говорить Киричевський.

Інші країни, щоб забезпечити асиметричний характер стримування, який має давати ракетний арсенал, максимально утаємничують всі дані. Так, у Тайваню є гіперзвукова крилата ракета Hsiung Feng, про яку лише припускають, що вона створена на основі американського «Томагавка». «За 15 років її бачили лише двічі на публічних фото. Але ракета є і китайці знають, що вона по них може жахнути», – наводить приклад експерт. Загадкова історія і з арсеналом балістичних ракет середньої дальності Ізраїлю. Навіть фото цих виробів ніхто не бачив – лише картинки, як теоретично вони можуть виглядати (хоча про місцезнаходження ракет ХАМАС, наприклад, знає і вже поціляв у жовтні 2023-го). А нам стало відомо про дуже небезпечну модифікацію Х-101 (має не просто координати, а картинку цілі і відстрілює пастки для протидії ЗРК), бо одне з таких «іздєлій» збила наша ПРО. «Чому б ми мали давати конкретизовані анонси в публічний простір?

Таємничість – це якраз про асиметричний характер стримування. Яке помітне, коли ворог починає ховати під землю навіть літаки.  

Перше фото ілюстративне з відкритих джерел

Источник: www.ukrinform.ua

No votes yet.
Please wait…

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *