Президент Дональд Трамп заявив, що хоче отримати частину ресурсів України в обмін на продовження допомоги — і ця вимога, як сказав його німецький колега Олаф Шольц, є «егоїстичною». Він міг би додати «непристойною». Якщо США зрештою хочуть монетизувати свою підтримку оборони Києва, то чому б не зробити це десяткам інших країн, які допомагають Україні? І якщо це станеться, то від країни не залишиться нічого, окрім кісток, йдеться у статті Bloomberg.
ВІДЕО ДНЯ
Володимир Зеленський включив пропозицію про природні ресурси до свого «Плану перемоги» минулого року саме для того, щоб апелювати до відомої «транзакційної» натури Трампа. Неважливо, що Україна багата не на рідкоземельні метали, про які говорив Дональд Трамп, а на літій, марганець, титан та уран. Американський президент не є «людиною деталей», зазначає автор статті Марк Чемпіон.
Трамп також помилявся, стверджуючи, що США дали Україні більше, ніж Європа. За даними Кільського інституту світової економіки, який ретельно відстежує обіцянки і надання всієї військової, фінансової та гуманітарної допомоги Києву, станом на 31 жовтня Європа пообіцяла і надала значно більше, ніж США — як обіцяли, так і надали. Скоригуйте ці цифри на розмір двох економік — валовий внутрішній продукт США зараз приблизно на 50% вищий за валовий внутрішній продукт Європейського Союзу — і співвідношення щедрості все ще більше на користь Європи.
«Трамп має рацію, коли каже, що Європа більше зацікавлена в тому, щоб російський президент путін у розширенні сфери свого контролю на сході України зупинився. США також сильно зацікавлені, але проста географія означає, що зупинка просування москви важливіша для Варшави чи Берліна, ніж для Вашингтона. Отже, Європа повинна платити і робити більше», — повідомляється у публікації.
РЕКЛАМА
Трамп також може вказати на те, що Німеччина також не стоїть вище пріоритету «егоїстичних» економічних інтересів. Згідно з повідомленням Financial Times минулого тижня, у Європі вже почалися дебати про те, чи варто пропонувати відновлення торгівлі російським природним газом, що постачається по трубопроводах, як частину угоди про припинення вогню. Причому Німеччина та Угорщина, як кажуть, виступають саме за це.
«Таким чином, на відміну від визнаного брудного плану Трампа, який сприятиме безпековим цілям України та її союзників, купівля більшої кількості російського газу до досягнення повного політичного врегулювання підірве їх, оскільки це зменшить тиск на путіна з метою припинення війни. Змушувати союзників платити за допомогу в їхній обороні таке саме старе, як і сама війна. Навіть Закон про ленд-ліз США 1941 року, який надав Великій Британії та Радянському Союзу кошти та зброю для боротьби з Німеччиною, складався з позик, які потрібно було повертати з відсотками. Останній платіж Велика Британія здійснила лише у 2006 році», — зауважує Марк Чемпіон у статті.
РЕКЛАМА
Очевидно також, що ресурси є частиною того, за що ведеться ця війна. Незалежно від того, чи це мінеральні, сільськогосподарські, викопні або людські ресурси, путін хоче їх отримати. Щодо того, скільки Україна зможе віддати США після війни поки неясно. За даними Спілки геологів України, країна володіє 5% світових запасів корисних копалин, що є суттєвим. Але далі все ускладнюється.
З чотирьох відомих українських родовищ літію жодне ще не розробляється, і принаймні одне з них знаходиться на території, яка вже перебуває під контролем росії. Але найбільше родовище, що простягається від східного берега Дніпра до Азовського моря, розділене лінією фронту. Нікопольський завод феросплавів, основний виробник марганцю, розташований неподалік фронту на підконтрольній Україні стороні Дніпра, де він потрапляє під обстріли з іншого берега річки.
РЕКЛАМА
Україна також є значним джерелом титану, володіючи найбільшими в Європі родовищами, на які до війни припадало близько 7% світового виробництва. За даними Міжнародного агентства з атомної енергії, Україна також виробляє близько 2% світового видобутку урану.
Зеленський зіграв якнайкраще, наскільки це можливо в складних обставинах, такого висновку дійшов автор статті.
«Якби Європа відновила свою обороноздатність, йому не довелося б виставляти свої ресурси на продаж, щоб заманити США назад. Натомість він міг би покластися на Європу, щоб заповнити цю прогалину. Скільки підтримки Трамп готовий надати і в обмін на які ресурси, залишається незрозумілим — як і багато чого з його раннього зовнішньополітичного порядку денного. Але угода Трампа — це ціна, яку Україна повинна заплатити, щоб зберегти залученість США, і яку Європа повинна прийняти як ціну своєї подальшої залежності від військової могутності США», — резюмує автор статті.
Раніше «ФАКТИ» писали про те, що Трамп веде подвійну гру зі своїми планами завершення війни в Україні.
