Війна в Україні торкнулася кожного. 84-річний Петро Шкуро із Черкас щодня сідає за свою в’язальну машинку, аби сплести захисникам чергову пару шкарпеток. Вони у пенсіонера виходять теплі, але водночас тонкі, тому не натирають ноги у берцях. Бійці, додає дідусь, у знак подяки надсилають йому щемливі фото та відео, аби подякувати за його роботу.
ВІДЕО ДНЯ
— Батько ще з юності від своєї бабусі опанував в’язання, тому часто щось створював для себе. Але ніколи з цим не ділився з однолітками, бо розумів, що можуть засміяти, бо начебто не чоловіча то справа, — розповідає «ФАКТАМ» донька волонтера Ілона Рекункова. — Все життя тато з мамою пропрацювали на Черкаському шовковому комбінаті. Спочатку батько трудився прядильником, тоді його призначили начальником цеху. У вільний час виступав у місцевому ансамблі та в’язав для нас із мамою речі. Ви б бачили, якими красивими в нього виходили пальта та сукні. Справжні витвори мистецтва. Коли тато пішов на пенсію, він не переставав працювати за своєю в’язальною машинкою вдома. У нього замовляли одяг знайомі та місцеві жителі. Й для тата було так щемливо зустрічати у громадському транспорті чи де на вулиці людей у речах, які він створив.
Читайте також: «За півтора року не з’їв навіть плитки шоколаду. Все йде на реалізацію та ЗСУ»: школяр з Чернігівщини допомагає фронту, готуючи солодощі
— А як пан Петро взявся в'язати для наших захисників?
– Біль війни знайома нам з особистого досвіду. Адже мій син із 2018 року боронив країну на сході снайпером-розвідником. У 2021 році звільнився, а у перші дні великої війни пішов до військкомату. Він воював на Чернігівщині, Попасній, Бахмуті. Отримав три контузії, почались серйозні проблеми і його звільнили з армії за станом здоров'я. Тому наша родина знає, наскільки важко воїнам. У перші місяці вторгнення на Черкащину приїжджало багато переселенців, батьки допомагали їм продуктами. Тоді тато став в'язати балаклави. Після чого перейшов на шкарпетки. Справа у тому, що сусід мого тата воював на передовій і розповів йому, що на сході дуже вітряно та морозно. І, щоб зігрітись, йому та побратимам необхідно було мотати на ноги все, що тільки можна. Ця історія так зворушила батька, що він взявся за шкарпетки, а сусід його паралельно консультував у цьому питанню.
«Справа нелегка, адже рухати в’язальну машинку дуже важко. Так й роки даються взнаки», – каже донька волонтера Ілона РекунковаРЕКЛАМА
— Де берете нитки і як взагалі налаштований процес роботи?
– Нитками допомагають небайдужі люди, дещо ми купуємо самі. Нещодавно виклала в соцмережі оголошення, то людей чимало відгукнулось і теж прислали нитки. Але для машинки потрібні тоненькі, якщо ж нам надсилають грубі, тато передає їм сусідкам, а вони вручну вже в’яжуть шкарпетки. Тому жартуємо, що маємо цілий батальйон волонтерів-пенсіонерів. Для однієї пари шкарпеток потрібно 600 рухів машинки. Після чого їх зшиває моя мама. Справа нелегка, адже рухати в'язальну машинку дуже важко. Так й роки даються взнаки. Але нічого, бійцям у рази гірше — із таким девізом живе тато. Шкарпетки через теплі тонкі нитки дуже зручні, бо входять в будь-яке взуття й чудово гріють. А товстими воїни лише намуляють собі ноги. Машинка в батька працює з ранку до ночі, бо відпочивати нема часу.
Читайте також: «На передовій була 5 разів, якось потрапила під обстріл»: 65-річна пенсіонерка з Буковини волонтерить вже десять років
РЕКЛАМА
— Скільки вже пар шкарпеток створив тато?
— За тиждень передає через волонтерів кілька десятків Він не рахував, скільки всього зв’язав, але до тисячі назбирається.
— Впевнена, що наші бійці зворушені тим, наскільки про них піклується ваш батько. Тим паче у такому поважному віці.
– Так, маєте рацію. Вдячні захисники постійно передають йому вітання та подяки. Це у свою чергу його сильно мотивує. Горджусь татом, адже це стимул, він почувається потрібним. Й робить гарну справу, наближаючи перемогу. Тепло його справи може зігріти не лише ноги, а й серця воїнів. Батько мріє дочекатись моменту, коли нарешті згинуть наші вороги і буде мир.
РЕКЛАМА
Теплі шкарпетки від пана Петра готові до відправки на фронт
Раніше «ФАКТИ» писали про подружжя з Кривого Рогу, яке рятує живих та вивозить загиблих з фронту.
Фото надала Ілона Рекункова
