«Спостерігаючи дії Трампа, частина світу відчуває захват, інша частина — жах», — написав нещодавно публіцист Валерій Пекар про ініціативи Білого дому, за якими тепер слідкує весь світ. Останні новини — про зміст телефонної розмови з путіним — шокували не лише нас.
Як дав зрозуміти Трамп, а потім підтвердив міністр оборони США Піт Гегсет, Америка не зацікавлена у забезпеченні безпеки ані України, ані Європи. Після цього західні ЗМІ стали писати про провал політики Європи. Що їй треба негайно згуртуватися й щосили допомагати Україні, вже не розраховуючи на підтримку з-за океану. Щодо сценаріїв завершення війни, чого, по словах Трампа, дуже хоче кремлівський фюрер (верх цинізму, але очільник Білого дому начебто в це вірить), які пропонують члени команди американського президента, для нас там немає жодного хоча б трошки прийнятного.
Колишня заступниця міністра закордонних справ з питань європейської інтеграції Лана Зеркаль прокоментувала події останніх днів так: «Як і очікувалося, шоу набирає обертів». Вона підкреслює, що «ми маємо перемогти путіна і вижити». Таку ж думку в бесіді з «ФАКТАМИ» кілька разів висловив і досвідчений політик і дипломат Роман Безсмертний. До речі, якщо хочете слухати виважену глибоку аналітику, підписуйтеся на його YouTube-канал.
«Хто такий Дональд Трамп, думаю, вже всі зрозуміли»
— Романе Петровичу, днями Трамп по суті повернув у велику політику путіна, який до того довго перебував в ізоляції й майже став міжнародним ізгоєм. Після їхньої розмови, яку Трамп назвав вкрай продуктивною, в кремлі напевно відкрили шампанське. The Telegraph констатував: «Тепер це світ путіна та Трампа».
ВІДЕО ДНЯ
— Мені більше сподобався заголовок в The Times «Настав час посилати Америку», а далі в тексті прямо сказано куди саме посилати — «слідом за російським військовим кораблем». Якщо (акцентую на цьому слові) буде спроба реалізувати те, що було озвучено, це означає, що Україні треба подякувати американцям за допомогу, виробити механізм, як розрахуватися за неї, й розірвати відносини з США настільки, наскільки це допустимо у нинішній ситуації між цивілізованими країнами.
Не треба підіймати ґвалт. Треба все більше й більше працювати з Європою, яка готова до цієї співпраці. Ця співпраця щоденно набирає обороти, оскільки це потрібно насамперед Європі. Сьогодні Україна разом з Європою захищають світ. До речі, в тому числі й право Трампа на подібні інформаційні випади.
РЕКЛАМА
У нас є поле для маневрів, є інструменти. Важливо, щоб в нашого воєнно-політичного керівництва була воля діяти в таких умовах. Ті речі, які озвучили Трамп і Гегсет, є неприйнятними ані для України, ані для Європи. Приймати подібні умови — означає втягнути у колосальну війну і континент, і весь світ. На них не можна погоджуватися.
Річ у тім, що сьогодні європейська безпека тримається на двох китах — це українська армія і європейське та американське забезпечення. Ну що ж, якщо Америка займає таку позицію, тоді з нею необхідно ввічливо попрощатися, принаймні Україні.
Розумію, що Трамп дуже хоче стати новим Чемберленом, але від України сьогодні більше залежить, ніж у свій час залежало від Чехословаччини. Та й Європа вже далеко не та, яка була в часи Гітлера.
“Якщо (акцентую на цьому слові) буде спроба реалізувати те, що було озвучено, це означає, що Україні треба подякувати американцям за допомогу, виробити механізм, як розрахуватися за неї, й розірвати відносини з США настільки, наскільки це допустимо у нинішній ситуації між цивілізованими країнами”, – вважає Роман БезсмертнийРЕКЛАМА
Читайте також: «Ми заходимо у століття дуже серйозного силового протистояння у світі», — Роман Безсмертний
— Тобто буде побудована нова архітектура європейської безпеки — вже без Америки?
— Переконаний, що так і буде. Основою цієї архітектури стануть держави Європи, які входять в НАТО. Очевидно, що будуть певні перехідні структури, як це пропонують британці, які стануть сегментами, з'єднаними з цим європейським центром безпеки. Мова може йти про англосаксонський блок, про країни Міжмор'я, про певну коаліцію балканських держав, південних держав тощо. Так, в Європі небагато нечленів НАТО. Але вони є. Тому в цій ситуації дуже важлива вибудова нового підходу не лише до гарантій безпеки Україні, а й Європі. А це означає, ви абсолютно правильно говорите, нову архітектуру безпеки. Як вона буде називатися, це вже справа часу. Клуб європейських держав прийме ряд рішень. А до слів Гегсета про те, що Америка в НАТО навіки, й взагалі до того, що він говорить, треба ставитися так: сказав та й сказав, а що буде робити — побачимо.
— Трамп постійно підкреслює, що його мета — припинити російсько-українську війну. Щодо американського мирного плану, ми досі нічого не чули про конкретні напрацювання команди президента США, хоча його спецпредставник з питань України й росії Кіт Келлог роз’яснив, що «Трамп спочатку хоче зупинити вбивства, а потім рухатися далі». Яким чином?
— Хто такий Дональд Трамп, думаю, вже всі зрозуміли. Ми його бачили в умовах миру. Сьогодні маємо можливість бачити в умовах війни.
РЕКЛАМА
Брехня — це один з найуніверсальніших інструментів ведення війн. Інформаційний білий шум, який ми чуємо навколо, є однією зі складових будь-якого протистояння.
Для Вашингтону є одна війна, в якій є кілька фронтів. Перший — російсько-український, другий — ірано-ізраїльський, окремо виділю так званий китайсько-американський, тобто Індо-Тихоокеанський регіон. І ця війна не за території, а за долю світу, в тому числі за долю США.
Як США могли б посилити Україну? Перш за все це санкції, які треба удосконалити настільки, щоб вони почали працювати хоча б на 70−75 відсотків, тому що вони кульгають сьогодні. Заяви міністра фінансів Бессента підтвердили, що в разі потреби Сполучені Штати Америки будуть нарощувати санкційну політику. І це буде стосуватися енергетичного та фінансового ринку, космічної галузі й так далі.
Друга частина — це надання допомоги Україні зброєю, озброєнням, боєприпасами, технікою тощо. Тут потрібен лише механізм. Ми довгий час говорили про так званий ленд-ліз. Він не відбувся. До нього зараз намагаються повернутися. Але смію стверджувати, що Сполучені Штати Америки нині знаходяться в тому стані, коли вони не здатні на реалізацію таких великих масштабних проєктів. Бо їхня промисловість насправді знаходиться в підірваному стані, тут Трамп абсолютно правий. Тому ленд-ліз можна буде реалізувати в рамках Європейського Союзу і програми колишнього прем’єр-міністра Італії Маріо Драгі про нарощування конкурентоспроможності європейської економіки. І це не треба знімати з рахунків.
Ще може бути варіант прямої купівлі надлишкового озброєння або того, яке потребує модернізації. Але тут теж потрібний промисловий потенціал. Це можна зробити за схемою, яка зараз опрацьовується, тобто співпраця України й США у видобутку, переробленні й збагаченні рідкісноземельних елементів. Згодом зупинюся на цій темі окремо. Ще можна розблокувати понад 300 мільярдів євро заморожених російських активів. Причому таким чином, щоб до цих процесів залучити американські суб’єкти господарювання. Можливі інші схеми використання цього ресурсу. Тобто в цій царині все залежить від механізмів, які можна напрацювати.
Наступне, що може бути, це суттєве посилення системи глобальної безпеки, про що поки що не говорять через риторику, яку сповідують Трамп та його оточення. Що я маю на увазі? Не лише кардинальне посилення НАТО і співпраці Україна — НАТО та Сполучені Штати — НАТО, а й вихід на нову конфігурацію, яка можлива шляхом активізації та оновлення формату «Рамштайн». Він може перетворитися не лише в континентальну систему безпеки, а й в глобальну, тому що в його склад входять сьогодні понад 50 країн, в тому числі представники AUKUS (тристоронній оборонний пакт, утворений Австралією, Великою Британією і США), окремі африканські та близькосхідні держави. Однак це все залежить від того, як учасники цього процесу будуть поводити себе.
Є ще один можливий напрямок — це формування на абсолютно нових засадах глобальної системи безпеки під умовною назвою «Коаліція свободи й демократії», де учасниками можуть бути як регіональні, континентальні, субконтинентальні системи безпеки (такі як НАТО, AUKUS та інші), так і окремі системи взаємодії й співпраці (наприклад, Сполучені Штати — Філіппіни — Японія, Сполучені Штати — Південна Корея, Сполучені Штати — Ізраїль). Вони могли б об'єднатися в цю коаліцію і координувати свою діяльність, в тому числі на всіх фронтах. Бо напруга буде наростати. І без адекватних дій ці фронти переростуть — це гарантія! — у пряме протистояння як в Тихоокеанському регіоні, так і на Близькому Сході між Іраном і Ізраїлем, вже не кажу про ситуацію, яка зараз розвивається на російсько-українському фронті.
Читайте також: «Після того, що пережила Україна за ці роки, Третьої світової війни нам вже боятися не варто», — Володимир Єльченко
— Ви кажете про перспективи. На таку масштабну, дуже серйозну, складну і багатошарову роботу потрібні місяці, якщо не роки. Чи здатна команда Трампа її виконати? Бо нещодавно хтось написав в соцмережах, що в Білий дім заїхали гуру простих рішень.
— В мене немає сумніву в тому, що європейці вже прийняли всі необхідні рішення про серйозне посилення України озброєннями, боєприпасами, технікою тощо. Що стосується американців, я переконаний, що найближчими днями після зустрічей на Мюнхенській конференції та в форматі «Рамштайн» Вашингтон активізується. Поясню чому. Ті непрямі консультації, які були проведені після інаугурації Трампа, дали американцям чітку відповідь на багато питань. Невипадково на арену зараз виповзають, як таргани, заступники лаврова з коментарями. Консультації з росією ведуть. Причому по всіх напрямках. Про це свідчать і закриті брифінги, які проводить Пентагон, де йдеться в тому числі про те, як вибудовувати лінію поведінки зі ставлення до Китаю і росії.
На чому зараз роблять основні акценти? Хто й скільки буде за все платити. Чому знов випливла тема використання заморожених російських вкладів? Тому що потрібні гроші. І це головна тема в майбутніх обговореннях.
Поясню, в чому тут справа. От американці кажуть, що «європейці мають допомагати» та «європейці можуть оплатити замовлення зброї в США», оскільки європейський оборонно-промисловий комплекс може виконати це частково, бо в рамках НАТО склалася така система, що понад половину цього промислового потенціалу знаходиться в США.
Звідси зараз взаємодія в рамках Північноатлантичного альянсу (Європа — США) — це про фінансові ресурси. Вже зрозуміло, по якому треку буде рухатися Україна. Це тема прямої співпраці щодо рідкісноземельних елементів та інших складових. Вони не всі озвучені на цей час.
А те, що стосується Європи, то там ключове — хто у випадку запуску цього механізму нарощування постачання буде розраховуватися. Механізм готовий до роботи. Ба більше, як ми бачимо зараз, не дивлячись на ґвалт, який піднявся, фактично всі програми постачання зі Сполучених Штатів Америки відновлені й працюють. Плюс активно працює створений у грудні 2024 року Центр допомоги НАТО для України у сфері безпеки та навчання, який бере на себе ключові функції з координації постачань озброєнь і тренувань ЗСУ. Він контролює, моніторить, аналізує ситуацію. Ця група НАТО у Вісбадені та Агентство оборони Європи проаналізували спроможності всіх європейських виробників. Усім державам доведені показники обсягів постачання і надання допомоги Україні, на які вони мають вийти.
Генеральний секретар НАТО Марк Рютте унікальна людина в цьому плані, настільки він системно працює. Європа сьогодні рухається на повних парах. Тепер задача взаємодії між Європою і Сполученими Штатами — запустити вигідний варіант для США. Для цього, ще раз скажу, є кілька механізмів, які, я переконаний, найближчими днями будуть розглядатися. Яке рішення буде — почекаймо.
“Європа сьогодні рухається на повних парах”, – констатував Роман Безсмертний
«В Європі розуміють: якщо Вісь зла не зупинити, то ця зараза буде розростатися на весь світ»
— Щодо переговорів, до яких все йде, оточення Трампа вважає, що війна в Україні може закінчитися єдиним способом: обидві сторони мають піти на поступки. Відомо, чого від України вимагає кремль: невступу в НАТО, демілітаризації, тобто кардинального скорочення армії, визнання російськими захоплених територій, які вони вже вписали у Конституцію, тобто фактично капітуляції. А на які реальні поступки має чи може піти людожер путін?
— Останні меседжі з кремля йшли від таких осіб, як Сергій Караганов, Федір Лук’янов та Дмитро Суслов. Вони повторяли ключову фразу, що реалії на землі мають визначити переговорну позицію сторін. В Європі розуміють: щоб сісти за стіл переговорів, Україні треба перехопити стратегічну і тактичну ініціативу на лінії фронту, а потім диктувати умови. А для цього потрібно нам максимально допомогти й розробити механізми гарантування безпеки, про які так багато тепер говорять.
Ніхто не збирається з фюрером працювати шляхом здачі територій. Зверніть увагу на колонку Бориса Джонсона у виданні Daily Mail, де він описує своє бачення, як це має відбуватися. До речі, у липні 2024 року, коли з'явилася стаття Джонсона у Daily Mail, ситуація почала рухатися. Вона буде рухатися і зараз. І в тому напрямку, про який він сказав.
По-перше, у нього є контакти з Дональдом Трампом. Вони досить часто ведуть діалоги. По-друге, треба розуміти позицію Великої Британії, яка наразі перебрала на себе управління «Рамштайном», а це дуже серйозний інститут. По-третє, Велика Британія в системі Північноатлантичного Альянсу відновлює свою роль, особливо у питаннях європейської безпеки. І це видно по тому, яке значення придають і НАТО, і Європейський союз цій державі.
Тому на статті Джонсона треба орієнтуватися. Дехто каже: «Та хто він зараз?» Ну так, він без посади, але він Борис Джонсон, і цього достатньо. Є багато людей в цьому світі, які не обіймають ніяких посад, але досить серйозно впливають на ситуацію.
Все, про що ми з вами говоримо, має свою тактику і порядок реалізації. Це війна. В Європі розуміють: якщо Вісь зла не зупинити, то ця зараза буде розростатися на весь світ. Тому до всього ставляться дуже серйозно. Інша справа, що паралельно у час війни, як і в мирний час, є і власні інтереси всіх учасників цього процесу.
“В Європі немає таких армій, як українська. Скоро стане зрозуміло, що у світі нікому конкурувати зі збройними силами таких держав, як росія, Іран, Китай і так далі, окрім ЗСУ”, – вважає Роман Безсмертний
Читайте також: «Нарешті наші європейські партнери зрозуміли, що цей звір поряд», — Володимир Огризко
— До речі, про інтереси. ЗМІ вже назвали угодою сторіччя ідею обміну військової допомоги США на доступ до рідкісноземельних металів та інших природних ресурсів України, в чому, як виявилося, дуже зацікавлений Трамп. «Дзеркало тижня» прокоментувало це так: «Якщо війна за демократію перетвориться на війну за ресурси, у ній програємо не лише ми, а й увесь цивілізований світ». Там пишуть, що в процесі «зброя за ресурси» наша вже й так крихка геополітична суб’єктність перетворюється на гарбуз і що можна забути про невідворотність покарання агресора. До всього ще можна додати, що велика частина наших цінних ресурсів знаходиться на окупованих територіях ще з 2014 року. Діаметрально протилежні думки про цю перспективу. Ваше ставлення до цієї теми?
— Зрозуміло, що за рідкісноземельними елементами майбутнє. Всі високі технології, починаючи від виготовлення мікросхем та чіпів і закінчуючи акумуляторними батареями, без цих компонентів неможливі. Цих елементів майже 100, 17 з них — ті, які сьогодні на слуху й в яких є потреба.
Чому про це говорить Трамп? Повторю думку, яку десь вже казав. Через те, що Сполучені Штати Америки з 1980-х гальмонули процеси ракетно-космічного розвитку і розвитку сучасних технологій, ситуація дійшла до того, що в питаннях, які стосуються видобутку, перероблення та збагачення рідкісноземельних елементів, вони перетворилися в студентів. А українці в цьому відношенні взагалі школярі, тому що ми докладно наразі не можемо організувати навіть видобуток, не говорячи про перероблення чи збагачення. Технології цих процесів найрізноманітніші, однак у нас геть немає досвіду виробництва промислових об'ємів. Лише якісь невеликі партії можемо переробляти, й те як сигнальні. Ми маємо на карті поклади багатьох видів, але завтра їх видобувати не можемо. Якщо реально дивилися на речі, нам потрібні десятки років і шалені гроші, щоб освоїти ці процеси й піти цією дорогою.
І ще один момент. Річ у тім, що цілий ряд цих елементів на даний час синтезують в лабораторних умовах. Тобто потреби їх видобування не існує. І це не є якимось відкриттям. Але очевидно, що Трампу не подали таку інформацію. Насправді американці цією темою почали займатися буквально кілька років тому. Вдумайтесь, програму про це вони прийняли лише у 2021 році. І в цій програмі Україна була записана як один з партнерів США. Це звідти пішло. Карта, яка гуляє українськими телевізійними каналами (вона випущена за сприяння агентства USAID, про яке зараз йде багато розмов), була складена на основі попередніх і вже сучасних геологорозвідувальних даних.
Щодо моєї позиції, вона така. Це та сфера, де треба тісно співпрацювати над технологіями з можливими партнерами з Європейського Союзу та Сполученими Штатами Америки. Бо так трапилося, що Китай утік настільки далеко від Штатів, вже не кажу про Україну, що треба дуже старатися, щоб бути сучасними в цьому сегменті.
Є ще одна річ, яку треба розуміти. Це зацікавленість Маска. Цілий ряд цих елементів знайдені на Місяці, ними рясніють інші планети. Тому мова йде в тому числі про освоєння цих ресурсних, скажімо так, майданчиків, про що поки теж не хочуть говорити.
Тепер про нас. Стаття 13 Конституції, яку ми виписували разом з покійним Віктором Лаврентійовичем Мусіякою, звучить так: «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу».
Доля компаній, які вже володіють якимись копалинами, має вирішуватися відповідно до Конституції та законів. Цим мають зайнятися парламентарі. Більша частина законодавства на цю тему досить добре розроблена. Інша справа, що нею докладно ніхто не користувався. Зараз про це заговорили. Сподіваюсь, що це будуть не лише лозунги, а буде серйозна, рутинна робота.
Частину покладів вже освоюють бізнесові структури. Але це йде на рівні видобутку та експорту руди та проведення якихось експериментів. Сьогодні Україна імпортує досить невеликі об'єми рідкісноземельних елементів, бо цього потребує електроніка. Взагалі, потреби світу в цих елементах не є великими — десь в межах 200 тисяч тонн. Це не є гігантські об'єми. Але механізм, про який йде мова, вартий уваги. Над ним треба працювати.
Читайте також: «Ми допомагаємо росії заробляти нафтодолари, які потім прилітають до нас у вигляді ракет та шахедів», — експерт Михайло Гончар
«Коли у Білий дім прийшла нова команда, ми проходимо черговий іспит»
— У нас є чітка вимога до будь-яких перемовин — «про Україну нічого без України», але, як ми бачимо, багато чого відбувається за спиною Зеленського.
— Будем очікувати результатів зустрічей в Мюнхені. Потім запланований візит Келлога до Києва. Мюнхенські контакти Келлогу потрібні в першу чергу для того, щоб обговорити питання про місце і роль Європи у наданні допомоги Україні зараз і після того, коли буде встановлено мир, бо треба відпрацювати механізми безпеки. Багато залежить від того, яку позицію займають співрозмовники Келлога. Яка позиція Європи? І президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн, і верховна представниця ЄС із зовнішньої та безпекової політики Кая Калас, і генеральний секретар НАТО Марк Рютте, і голова Європейської Ради Антоніу Кошта готові до співпраці. Європа готова виділяти додаткові серйозні ресурси, в тому числі на НАТО і на допомогу Україні.
Але потрібно розуміти ще наступне. Байден постачав зброю, щоб Україна не зазнала поразки, а про перемогу там мову не вели. В нинішній ситуації: хочу — допомагаю, не хочу — не допомагаю. Це теж не політика. Трамп може говорити публічно все, що завгодно, хоча він та його оточення прекрасно розуміють, що це війна, й що мають бути конкретні справи. Ви будете сподіватися, що хтось почне розв'язувати проблеми, яких ставатиме все більше і більше чи як?
Безумовно, нам важливо членство в НАТО. Однак може трапитися так, що Україна буде більше потрібна і Сполученим Штатам Америки, і Альянсу, ніж це потрібно нам самім. В Європі немає таких армій, як українська. Скоро стане зрозуміло, що у світі нікому конкурувати зі збройними силами таких держав, як росія, Іран, Китай і так далі, окрім ЗСУ. Бо одна справа це гра в солдатиків, а зовсім інша — війна такої інтенсивності, яка йде сьогодні, і її наслідки. Це абсолютно різні речі.
Подивіться, будь ласка, закритий брифінг, який проводив Гегсет. Коли його запитали «що нам треба робити в США?», він відповів: «Беріть приклад з України. Дивіться на них і робіть все, щоб ми могли так само протистояти ворогу». І це стосується і закупівель, і тактики, і стратегії ведення війни.
Аргументів на користь України забагато. Однак ситуація дуже серйозна. Я не військовий. Ніколи не буду коментувати те, що відбувається на лінії фронту. Але коли бачу, що деяка інформація заходить до нас з Туреччини, з Німеччини, ще звідкись, чітко розумію, що її мають давати журналістам українські офіцери. Не треба розкривати карти. Але треба чітко говорити, що у Покровську ситуація така-то, й вона буде розвиватися таким чином. Борис Джонсон каже, що москалі пів року топчуться навколо зруйнованого міста і нічого не можуть зробити, а в нас я пів року чую плач, що там катастрофа.
Зрозуміло, що для нас найціннішим є життя людей. Ми маємо берегти солдатів і цивільних мешканців. А зруйноване відбудуємо. Тому наполягаю на тому, щоб Генштаб та Міністерство оборони проводили закриті брифінги для ЗМІ, щоб ті могли доносити до суспільства, що і як відбувається, і які можуть бути перспективи.
Тут важлива тональність подання інформації. Адже насправді ми зробили колосальний крок, починаючи з 2014 року. Я ніколи не вірив в те, що навколо України може зібратися така сила. Однак вона зрештою зібралася. І цим треба дорожити.
Це зроблено багатьма людьми. Це героїзм солдата на фронті. Це робота дипломатів. Це взагалі величезна робота, яку не можна розтратити. Її треба доводити до завершення, тобто до перемоги. А оці всі повсякденні розмови від «все пропало» до «завтра переможемо» — так всім хочеться перемоги. Говорити будуть, бо людям властиво висловлювати різні думки.
З мого погляду, зараз, коли у Білий дім прийшла нова команда, ми проходимо черговий іспит. Я уважно прочитав біографію Дональда Трампа, його книги та масу досліджень його вчинків та промов, які провели фахівці з психіатрії та психології. В нього є свій стиль спілкування. Цей стиль треба прийняти й розуміти. Його обрали американці. Їхній вибір треба поважати. І починати з Трампом працювати.
Так само, як і з Джеєм Ді Венсом. Колись, бувши сенатором, він на Мюнхенській конференції бігав від президента Зеленського та українських депутатів. А зараз куди він втече, якщо вдягнув на себе ярмо віцепрезидента? От наші журналісти запитають на пресконференції: «Ви ляпали язиком, що вам все одно, що буде з Україною. Однак вам не все одно, що буде зі Сполученими Штатами Америки, якщо не дай Боже з Україною щось трапиться. Думайте тепер». І так буде, побачите. І почне чухатися там, де ніколи не свербіло.
“Ми зараз разом з Європою. Це наш спільний дім і його треба спільно захищати. Європейці чудово розуміють значущість української армії й України. Українці – значущість Європи”, – впевнений Роман Безсмертний
Читайте також: «Росія погрожує країнам Європи, США, НАТО, а воюють інші. В цьому головна проблема», — Валерій Чалий
— Путін вважає Зеленського нелегітимним і «простроченим» президентом, який не має права підписувати жодних мирних договорів. Згідно з Конституцією, президентські вибори в Україні мали б відбутися у кінці березня 2024 року. Але через воєнний стан їх проведення відтермінували. Келлог спочатку заявив, що Сполучені Штати хочуть, щоб ми провели президентські й парламентські вибори до кінця року, мовляв, це ознака здорової демократії. Тепер він каже, що не можна проводити кампанію до завершення бойових дій.
— Перше і найважливіше. Як тільки Келлог сказав про вибори, йому показали Конституцію України, й він дав задню. Про що це свідчить? Про те, що тісного контакту з Вашингтоном немає, навіть в елементарних питаннях. Тому і з’являються тези про необхідність виборів.
Друге. Якщо говорити про норми ОБСЄ, то вибори після таких подій, які зараз відбуваються, неможливі навіть в умовах перемир'я і потім впродовж кількох років мирного існування. Бо є проблема, яка стосується присутності регулярних і іррегулярних військ на території цивільних одиниць, є проблема розмінування, є проблема внутрішньо переміщених осіб і громадян, які виїхали.
Якби ті, хто оці тези штовхають, сіли й розібралися, вони б самі зрозуміли, що питання не в тому, можна чи не можна проводити вибори, а в тому, що це порушення прав людей, в яких не має умов реалізувати свою волю. Коли я чую аргументи, що африканці проводять вибори під час війни, опоную: «Їдьте в Африку і проводьте там вибори».
Третє. Наше виборче законодавство одне з найкращих, системних і деталізованих. Там є підстави для того, щоб визнати вибори нелегітимними в разі якихось порушень. Треба розуміти, що Україні виборче законодавство і право вибору далось дуже дорого. Тому його ретельно відпрацьовано.
Щодо легітимності президента, тут діють і Конституція, і законодавство України. Це дуже масштабний широкий фронт питань. Вони всі зав'язані на загальну декларацію прав людини, насамперед політичних, на зобов'язання, які взяті перед ОБСЄ. Україна — це не росія, де диктатор захотів — повів людей в одну сторону, захотів — в іншу. Україна навчається жити по праву. Звісно, що розмови про вибори заборонити та зупинити неможливо. Але вони абсолютно деструктивні в нинішній ситуації.
Завершуючи, скажу, що сьогодні всім треба багато працювати. Біда лише в одному: поки хтось приходить до тями, в нас гинуть солдати на фронті й цивільні в тилу. Оце переминання Заходу з ноги на ногу — головна причина цих людських трагедій. Дуже хочеться, щоб на всі питання, які сьогодні існують, була б сформована абсолютно правильна та оптимістична для долі України відповідь.
— Трамп багато чого наговорив, при цьому він запевняє, що планує продовжувати підтримку України «так довго, як доведеться». А Гегсет вважає, що те, що робить нова адміністрація США задля встановлення миру в Україні, не є зрадою, в тому числі переговори двох президентів: «Жодна країна не має більшої відданості місії підтримки України». Багатьох вибило з колії припущення Трампа, що «колись Україна може стати російською». Цілком може статися, що нашого президента поставлять перед фактом, що «ми все вирішили».
— Що б хто не вирішив, ми самі собі господарі. Я переконаний в тому, що ані Зеленський, ані хтось інший під тим, що озвучували цими днями Трамп з Гексетом, ніколи в житті не підпишуться. Ми зараз разом з Європою. Це наш спільний дім і його треба спільно захищати. Європейці чудово розуміють значущість української армії й України. Українці — значущість Європи. Тому сьогодні треба чітко сказати Трампу і всій його команді про спроби тиску на Україну: «Ми ніколи не приймемо ваші умови. До побачення». Крапка.
Трампи, як і Чемберлени, не вічні. Буде інша політика, будуть інші відносини. Життя все розставить по своїх місцях. Тому не треба впадати у відчай. Треба виробити чітку позицію і цій позиції слідувати. Ми не будемо робити те, чого хочуть фюрер або Трамп.
Читайте також: «Якщо Україна програє цю війну, нам влаштують геноцид. Причому різати будуть усіх», — військовий аналітик Петро Черник
