Восьмий епізод тринадцятого сезону романтичного реаліті «Холостяк» (СТБ) завершився виходом з проєкту 20-річної Юстини Багай. Олександр «Терен» попрощався з дівчиною під час Церемонії троянд зізнавшись, що його серце не бʼється частіше поряд з нею.
ВІДЕО ДНЯ
В ексклюзивному інтервʼю «ФАКТАМ» Юстина поділилася своїми почуттями під час виходу з реаліті, найскладнішим періодом на проєкті та відношенням до Холостяка.
«Я не вірила, що Холостяк мене відпускає»
— Юстина, що відчували, залишаючи проєкт за крок до фіналу?
– Я не ділила проєкт на етапи. Неважливо, коли б я пішла, на якому епізоді чи у фіналі. Для мене був важливим результат, відношення Холостяка до мене та наші стосунки.
Тому, йдучи до машини, я відчувала душевну пустоту. Я не вірила в те, що відбувається; не вірила, що він мене відпускає, адже щиро думала, що між нами зародився справжній емоційний звʼязок.
РЕКЛАМА
Коли я їхала додому, головною моєю емоцією був біль за втраченим примарним майбутнім та за нашими непобудованими стосунками. Я дійсно закохалася в чудового чоловіка, який навчив мене дуже багатьох речей.
Читайте також: «Я тут, щоб це довести»: Холостяк звернувся до мережі
РЕКЛАМА
— Чи було передчуття, що рішення «Терена» буде саме таким?
– Відверто кажучи, я не очікувала, що піду. Якби пішла раніше, для мене це було б зрозуміліше та очікуваніше, бо наші стосунки дійсно розвивались повільніше за інші історії. Після зустрічі із моєю сімʼєю та побачення в замку, я була доволі впевненою, що я подобаюсь йому по-справжньому. Я не помічала, що він не дивиться на мене як на жінку, адже відчувала пристрасть між нами та зацікавленість з його боку. Для мене слова Сашка про те, що навіть у ті моменти, коли у нього повинно пришвидшуватись серцебиття — його пульс залишався спокійним, були несподіваними.
РЕКЛАМА
— Чого, на вашу думку, вам не вистачило у стосунках з Холостяком?
– Знаєте, я була присутньою майже на кожному пост-шоу, на які приходили дівчата, що пішли після епізоду з проєкту і чула однакове питання до кожної: «Чого тобі не вистачило?». Мені вистачало. Я була на сто відсотків залучена у побудову наших стосунків, я була собою: десь невлучною, спокійною, занадто емоційною, милою та … різною.
Я не думаю, що проблема була у мені чи у Сашкові. Це не змагання до перемоги та не Олімпійські ігри, щоб змагатись за приз, всупереч формату шоу. Ми просто не підходили один одному. Я не його жінка, а він — не мій чоловік. І це нормально. Буде чоловік, який буде приймати мене такою, яка я є, та кохати так, як я на це заслуговую.
«Я пережила неоціненний досвід в свої 20 років та виросла не лише як жінка, але й як особистість», — впевнена Юстина
«Моментами було дуже тяжко»
— Не шкодували за час проєкту, що взяли у ньому участь?
— Мимоволі такі думки, звичайно проскакували. Моментами було дуже тяжко: постійні зйомки, камери та люди, загубленість у просторі та часі. Памʼятаю, ми з дівчатами говорили між собою та сперечалися, який сьогодні день. Так от, між 3 та 4 серпням, правильна дата виявилась 17 серпня. Але, якщо говорити серйозно — то ні. Я пережила неоціненний досвід в свої 20 років та виросла не лише як жінка, але й як особистість. Я позбулась дуже багатьох барʼєрів та стереотипів в своїй голові, познайомилась із чарівними людьми (і я говорю не лише про учасниць) та знайшла відповіді на дуже багато внутрішніх запитань.
Без роздумів, я б пережила це ще раз і нічого не міняла, бо кожна історія стала не просто повчальною, а частиною неймовірного життєвого досвіду та мого нового «Я».
— Який період реаліті став для вас найскладнішим?
— Початок. Перші тижні, коли я не до кінця розуміла, що відбувається навколо; у мене тоді не було побачень, тому я не розуміла, як будувати стосунки із людиною, яку я бачу раз в тиждень на церемонії; як він до мене ставиться. Тоді було дуже багато питань і надзвичайно мало відповідей.
Я тільки склала іспити та валізу, поїхала безпосередньо одразу на проєкт і думала, що робити далі. Без доступу до зовнішнього світу, телефону та банальної книги поруч, без планів на життя та суцільного хаосу серед 13 незнайомих мені жінок — я, як нормальна людина, губилась.
Проте, коли почала будуватись історія з Сашком, стало набагато легше, адже він став моєю опорою в цей період та підтримував і розумів мене.
Читайте також: Була шокована: колишня учасниця «Холостяка» про рішення «Терена» та її почуття до нього
«Вибухи були такими сильними, що здавалось ніби це прямо у нас на подвірʼї»
— Як пристосовувались до того, що зйомки йдуть під час війни? Що памʼятаєте з ночі, коли Україна вчергове була під масованим обстрілом?
— Разом з телефонами забрали і комунікацію із зовнішнім світом, тому на початку доволі тяжко було жити без актуальних новин та відстежування тривог. Ми в певний період жили в інформаційному вакуумі. Щоправда, я памʼятаю одну ситуацію, коли наш стиліст — Ілонка, одного разу прийшла і розповіла про Курську область.
І ми дуже довго не могли повірити, бігали, перешіптувалися і шукали ще хоч крихту актуальної інформації про новий «напрям» наших військ. Найтяжчими були ночі після Дня Незалежності. Ті обстріли, які ми застали в Києві, були просто жахливими. Ми залишались в будинку вже втрьох: Я, Інна та Настя та редактор, яка за нас відповідала. Я памʼятаю секундну тишу та приліт недалеко від будинку. Небо стало червоним вночі, а вибухи були такими сильними, що здавалось ніби це вибухнуло просто у нас на подвірʼї. Я вперше почула такі потужні вибухи, на секунду я заплющила очі і почала беззвучно плакати, бо не знала що коїться.
Настя (Рижуля) прибігла з сусідньої кімнати до нас із Інною, а Інна оперативно відправила нас на мінус перший поверх. Ми сиділи втрьох на дивані під однією ковдрою та трусилися чи то від холоду, чи то від страху.
Тяжка ніч для всіх: Інночка бісилась, бо в Харкові люди не спускаються, а нас змушують там сидіти (наш редактор не дозволяла підніматись нагору); а ми з Настею вперше чуємо та переживаємо щось подібне — заграва плюс вибухи. Після цього, ми з дівчатами зблизилися вже на іншому рівні.
«Ми пережили ціле нове життя на проекті. У мене ні з ким не було конфліктів, і я дійсно знайшла дружбу», — каже Юстина.
— До речі, як складалися ваші стосунки з учасницями?
— Я спілкувалася та й досі продовжую майже з кожною учасницею проєкту. Ми пережили ціле нове життя на проєкті. В мене ні з ким не було конфліктів, і я дійсно знайшла дружбу.
— Не ображались на те, що вони певний час не вважали вас за конкурентку?
— Відверто кажучи, то мені завжди було все одно, що дівчата думали за мою історію з Сашком. Мені головне було підтримувати здорову обстановку вдома, а моя самооцінка не змінювалась від того, що вони говорили між собою: хто фіналістка, а хто піде завтра.
Жіноча конкуренція — це іноді щось страшне, тому мені ж краще було бути «не конкурентнкою», поки хтось боровся за місце під сонцем Олександра, я могла сконцентруватися на нашій із ним історії.
— «Терен» зараз багато висловлюється з приводу того, якою повинна бути його дівчина. У тому числі мати 5 дітей. Що думаєте з цього приводу?
— Що це є особистим вибором кожної людини. Я вважаю, що в стосунках найголовнішими є спільні духовні та сімейні цінності. Якщо для Сашка є важливим, щоб його майбутня сімʼя була великою та складалась з великої кількості малечі поруч… То чому він повинен мовчати про свої бажання, беручи участь в проєкті, де в принципі шукає свою другу половинку.
Проєкт «Холостяк» — це реаліті, де люди закохуються та пробують будувати стосунки. Тому Сашко має свої вподобання, він говорить про цінності, що важливі для його майбутньої сімʼї — це лише говорить про щирість та відвертість цього неймовірного чоловіка.
Читайте також: «Протез для мене, як одягнути шкарпетку»: телеведучий та ветеран війни Олександр Швачка про життя після поранення
— Як сприймали фізичний стан Сашка, чи це впливало на почуття до нього?
— Відверто кажучи, не розумію, як інвалідність Сашка може впливати на моє ставлення до нього. Мені подобався Саша як людина та чоловік, тому я просто сприймала його цілісно.
В якомусь із епізодів, дівчата звернули увагу на те, що я не розпитувала Сашу, чому він зняв протези на своєму побаченні, та не дала якоїсь очікуваної реакції. Я виросла в військовому містечку, де чоловік із протезом — це звичайна річ, тому я навіть приблизно не розуміла, якої реакції від мене очікували дівчата чи Сашко. Відсутність Сашкових ніг ніяк не впливає на те, яка він людина. Закохуються не в ноги, руки чи в ніс. Закохуються в людей.
— Чи залишились у вас почуття до Холостяка?
— Мені, здається, якась частинка завжди буде симпатизувати Олександру. Сашко назавжди залишиться одним із світлих приємних спогадів, хлопцем із моїх перших справжніх побачень та просто хорошою людиною.
Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції.
Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв’ю з фавориткою Холостяка про вихід з проєкту.
