В Україні розпочався показ нової версії сатиричної комедії 1980-х — «Війна Роуз», створеної за однойменним романом Воррена Адлера. У сучасній інтерпретації роль Майкла Дугласа перейняв Бенедикт Камбербетч («Шерлок»), а персонажку Кетлін Тернер втілила британська акторка Олівія Коулман.
Пов’язане відео
Зусиллями Фокусу відвідано прем’єрний показ, де стало зрозуміло, яким вийшов фільм після перенесення геніальності акторів у декорації майбутнього 2025 року.
Трейлер фільму “Роузи”
Щодо сюжету, стрічка все ще розкриває нищівний вплив грошей та успіху, здатних зруйнувати навіть найміцніший шлюб і перекрутити ідеальні відносини до невпізнання.
Автори проекту досліджують наслідки зміни балансу влади та фінансової переваги між подружжям, коли на перший план виходять не взаємні почуття, а егоцентризм та суперництво між колишніми коханцями.
Також акцентується, як зміна ролей у стосунках може виявити у близьких людях непередбачувані риси та, м’яко кажучи, слабкості.
Бенедикт Камбербетч і Олівія Коулман у фільмі “Роузи”
Попри явний шок психотерапевта, учасники пари знаходять подобу такого саркастичного діалогу на межі гумору.
Сьогоднішня екранна пара (Камбербетч і Коулман) вправно справляється із завданням, проте перед глядачем — суто британське бачення сімейної конфронтації. Сувора самовладнаність навіть у найжорсткіших епізодах замінює полум’яну лють, яку демонстрували Тернер і Дуглас у минулому столітті. Перш за все, це пасивна агресія замість відвертого конфлікту.
Додатково, фільм Денні де Віто можна розглядати як продовження кінохіта 1980-х «Роман з каменем», де екранна пристрасть акторів запалювала іскри.
У відтворенні палких почуттів Камбербетчем і Коулман повірити складніше. У версії режисера Джея Роуча («Знайомство з Факерами») перед глядачем — партнерство дорослих людей, об’єднаних сарказмом та чорним гумором, а не яскравими взаємними емоціями. Тому пристрасна близькість, з якої почався роман героїв, нагадує фарс, а не природний потяг.
Іншими словами, Камбербетч і Коулман із іронією відтворюють фарсові ситуації, що лише натякають на спекотні емоції, а не передають їх щиро. Актори немов насміхаються зі своїх персонажів, втілюючи не пристрасть, а її сатиричний відтінок. Не полум’яний секс, а іронічне трактування пристрасних сцен у кіно.
Кадр із фільму “Роузи”
Стрічки Денні де Віто та Джея Роуча мають схожий сюжетний каркас, але результати настільки різні, що паралелі проводити майже безглуздо. Вони втілюють протистояння американської емоційної розкутості та британської холодної витонченості, що приховує емоційний вулкан, доступний лише для припущень.
Нагадаємо, раніше Фокус розповідав про кінороботу «Еддінгтон» Арі Астера, де на фоні пандемії у маленькому містечку штату Нью-Мексико розгортаються драматичні події.
Також ми аналізували, чому стрічка «Фантастична четвірка» стала справжнім кіновідкриттям.
Источник: www.focus.ua