– Мій чоловік — людина відповідальна, тому попри окупацію лишився в Енергодарі (місті енергетиків Запорізької АЕС), адже атомну станцію мають обслуговувати професіонали, — розповіла «ФАКТАМ» Наталя Спартесна, дружина засудженого окупантами до 12 років ув’язнення співробітника ЗАЕС Сергія Спартесного. — Він працював на атомній станції начальником зміни турбінного відділення на шостому енергоблоці. Попри окупацію чоловік був налаштований працювати, як він казав, «до останнього». Проте місяця за два до арешту, почав схилятись до того, щоб евакуюватися. На той час росіяни почали затримувати багатьох співробітників блочного щиту управління (одних з найцінніших атомників — Авт.). Але чоловік вагався їхати з Енергодару чи лишатися. Сумнівів додавали випадки, коли його колеги намагалися виїхати з міста через територію росії і дорогою зникали (їх арештовували спецслужби рф). В 2023-му російські силовики затримали мого чоловіка в Енергодарі, а восени минулого року засудили до 12 років ув’язнення.
«Дозволяють раз на три місяці одну посилку вагою до 20 кілограмів. Туди входить все — і одяг, і їжа»
— За яких обставин арештували вашого чоловіка? — ставлю питання Наталі Спартесній.
ВІДЕО ДНЯ
– Сергій прийшов додому після нічної зміни, наступний день мав бути вихідним. Ми розмовляли з ним по голосовому зв’язку в Telegram приблизно о п’ятій годині вечора. Раптом дзвінок перервався. Я передзвонювала, але марно. Аж десь хвилин за десять Сергій відгукнувся, повідомив вкрай тривожну звістку: до нього прийшли військові. Я все зрозуміла, відключилася. Більше зв’язатися з чоловіком не було можливості. Як я потім дізналася, його повезли у відділок поліції.
Наступного дня знайомі не побоялися піти туди, спитали про мого Сергія. Потім повідомили мені, де він. Знаю, що спочатку його тримали півтора місяці в так званій скляній камері (навіть фсбешники дивувалися, як можна там витримати за серпневої спеки в Енергодарі). Згодом Сергія перевели в підвал.
РЕКЛАМА
ЗАЕС в окупації. Фото зі сторінки в Telegram НАЕК «Енергоатом»
— Катували?
– На жаль, катували. Причому дуже жорстоко різними способами. Перші чотири дні вибивали зізнання за допомогою електричного струму.
Десь через півроку після арешту Сергію стало так сильно зле, що він попросив про медичну допомогу (я дізналася про це з записки, яку він зміг передати на волю). Сергій така людина, що без вкрай вагомої причини не попросив би лікарської допомоги.
РЕКЛАМА
— Її надали?
– Судіть самі: Сергію одягнули на голову пакет, повезли до приймального покою лікарні. Там зробили кардіограму, замірили тиск. Лікар вирішив, що все нормально і мого чоловіка повернули в камеру. Жодної медичної допомоги він не отримав.
В неволі в Енергодарі Сергія тримали приблизно десять місяців. Звідти його разом зі ще одним в’язнем повезли на суд в місто Василівка (Запорізька область).
Читайте також: «Росіяни присудили мені 44 роки ув’язнення»: в полоні капітана морської піхоти змушували зізнатися, що він… агент розвідки США
РЕКЛАМА
— В чому звинуватили?
— В якихось не надто значних адміністративних порушеннях.
— Тож вирок тоді мав бути м’яким?
— Так, обом присудили по місяцю позбавлення волі.
— За місяць їх мали відпустити?
— Так, мали. Власне, їх дійсно відпустили. Але зразу ж знову заарештували. Після того такий «спектакль» (звільняли і одразу ж затримували) росіяни розіграли декілька разів!
— Як так сталося, що окупанти звинувачували вашого чоловіка в якомусь дрібному адміністративному порушенні, але врешті засудили до 12 років?
— Для мене це загадка. Влітку минулого року Сергія перевели до Мелітополя і відкрили кримінальну справу за статтею «шпигунство». Наприкінці липня зі мною зв'язався адвокат-колаборант, якого Сергію призначили у Мелітополі росіяни.
В той період мого чоловіка тримали у Донецькому слідчому ізоляторі й щотижня возили до Мелітополя на допити. А другого вересня Сергія перевели з Донецького СІЗО на Чонгар. Дорогою туди російськи силовики пригрозили Сергію, що «обнулять». Тобто змусять бігти по мінному полю або виведуть на розстріл. На Чонгарі з думкою, що будь-якої миті його можуть вбити, Сергій прожив тиждень.
— Потім його перевели в інше місце?
— Так, до СІЗО Сімферополя, де й відбувся так званий суд. В день народження, 19 вересня, моєму чоловіку присудили 12 років позбавлення волі з відбуванням покарання в колонії суворого режиму. Зараз Сергій перебуває колонії № 10 в російському місті Саратові. Але це за неофіційною інформацією.
Читайте також: На «Азовсталі» ми всі себе вже поховали: морпіх про оборону Маріуполя, полон та два поранення
— Скільки років вашому чоловіку?
— Шістдесят три.
— Який зараз стан його здоров’я?
— Здоров'я Сергія сильно погіршилося ще на початку ув’язнення — через те, що чотири дні його катували електричним струмом. У мого чоловіка тоді виникли проблеми з серцем: тахікардія, аритмія, до того підвищився тиск. Нічого цього до арешту і катувань в нього не було. Що ще? Зуби «посипалися». На фоні стресу почався нейродерміт (захворювання шкіри — Авт.). Розвинувся хронічний бронхіт.
— Російська сторона надає можливість листуватися з чоловіком?
— На жаль, ні.
— А надсилати посилки?
— Дозволяють раз на три місяці одну посилку вагою до 20 кілограмів (туди входить все — і одяг, і їжа).
Тут ще слід сказати про таке: в кожному місті є люди, які за ваші гроші куплять і віднесуть передачу у місце позбавлення волі — це свого роду бізнес. Раніше я користувалась послугами цих людей, щоб передавати найнеобхідніше Сергію.
Щодо листів. У росії існує сайт ZT (зонателеком), який допомагає родичам спілкуватися з ув’язненими. Власне через цей сайт Сергій надсилає листи мамі хлопця, з яким сидів в одному з СІЗО. А вона передає ті листи мені по Інтернету. Через цю жінку передаю чоловікові кошти на його грошовий рахунок. В колонії є магазин. В’язні можуть купувати там харчі. Сергій має право витрачати не більше 7800 рублів на місяць.
Читайте також: «Скажу всю правду про вашого чоловіка, хоча вона жахлива»: дружина «азовця» про його перебування в російському полоні вже два з половиною роки
— Є реальні шанси, що вашого чоловіка обміняють в рамках обміну полоненими?
— Про те, що з ним трапилось, знають у структурах української влади, які займаються обміном військових і цивільних полонених. Також було чимало звернень з проханням допомогти звільнити його до багатьох міжнародних і українських громадських організацій. Тож перспективи обміну є. Я живу надією, що в найближчому майбутньому Сергія звільнять, і ми знову будемо разом.
Акція на підтримку полонених цивільних жителів Енергодару у Запоріжжі. Фото Енергодарської МВА
«В присутності чоловіка російські силовики катували його дружину, погрожуючи її зґвалтувати»
Громадський рух «Об'єднання родичів політв’язнів Кремля» представив до третьої річниці окупації Енергодару і Запорізької АЕС аналітичний звіт задокументованих його командою випадків воєнних злочинів, скоєних російськими загарбниками. Документаторам вдалося записати протягом останніх двох з половиною років розповіді 422 свідків воєнних злочинів окупантів.
Зокрема один з постраждалих розповідає, що російські силовики катували дружину в його присутності, погрожуючи її зґвалтувати. Також знущалися над сином-студентом. Таким чином окупанти намагалися змусити чоловіка признатися в тому, що він співпрацював із ЗСУ.
Син жінки, яка померла від знущань російських силовиків, розповів документаторам, що його маму затримали, начебто, за порушення комендантської години. Дали 15 діб позбавлення волі. Але щоразу, коли 15-денний термін збігав, продовжували його ще на такий же строк. Це закінчилося тим, що жінка померла.
Читайте також: «Зрадник, який катував мене в донецькій тюрмі, втік до Франції»: український патріот з Донбасу пережив сім років неволі в так званій днр
Наведемо ще один кричущий випадок: чоловік приїхав в село в Запорізькій області до свого брата. Сталося так, що якраз в цей час в хату до брата нагрянули окупанти — вимагали самогон. Чоловік заступився за брата. Росіяни схопили сміливця і кудись повезли. А за декілька днів його тіло було знайдено в колодязі в тому ж селі. На тілі жертви були опіки від праски і отвори від куль.
Одна з жінок, свідчення якої записали документатори, розповіла, що її так жорстоко били, що одяг впився в шкіру. Під час знущань російські військові сміялися з жінки, затягнули в туалет, дістали пістолет, звеліли стати на коліна, зав'язати голову — «щоб мозок від пострілу не вилетів». Не вистрелили, але завдали жахливих фізичних та моральних травм.
Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв’ю з «азовцем», якого в окупованому Донецьку засудили до 25 років тюрми.
Фото надано Наталією Спартесною
