Протягом року Україна втратила низку міст, селищ і сіл на сході Донбасу після запеклих боїв, що іноді тривали місяцями. Першою впала Мар'їнка, що стало ознакою того, що росія перехопила ініціативу на полі бою. Потім була Авдіївка, а минулого тижня Україна відступила з Вугледара, міста, яке було стрижнем української оборони на південному сході. Зовнішнім спостерігачам повільний, але впевнений відступ України з Донбасу, головного театру бойових дій, може здатися початком ендшпілю, коли москва впевнено бере гору на полі бою, використовуючи свою перевагу в живій силі і вогневій потужності, пише The New York Times.
ВІДЕО ДНЯ
Але українські командири і військові експерти заперечують це, кажучи, що в регіоні розгортається більш важлива боротьба, яка виходить за рамки простих територіальних здобутків і втрат. За їхніми словами, зараз це війна на виснаження, коли кожна сторона намагається виснажити іншу, завдавши максимальних втрат, сподіваючись зламати потенціал і волю супротивника до продовження війни. Все літо росія відправляла хвилі військ за підтримки колон бронетехніки на жорстокі штурми, незважаючи на жертви, і насичувала небо безпілотниками, снарядами і бомбами.
Україна, перебуває в невигідному становищі в подібних битвах. Вона має менше людей, яких може відправити на фронт, і, незважаючи на приплив західної військової допомоги, залишається в значній мірі беззбройною на полі бою, йдеться у статті.
Це не залишило Києву іншого вибору, окрім як прийняти те, що Микола Бєлєсков, військовий аналітик з українського державного Інституту стратегічних досліджень, назвав стратегією «обміну простору на російські втрати». Ідея полягає в тому, щоб відступити з атакованих міст за максимальну ціну для росії — за людські та матеріальні ресурси.
РЕКЛАМА
«Питання в тому, скільки вони втратять, перш ніж зрозуміють, що це марно, — сказав про росіян Олександр Солонько, боєць 411-го українського безпілотного батальйону, який воює навколо міста Покровськ. — Але зіткнувшись з безперервними атаками, деякі українські командири також вважають за краще залишити позицію або населений пункт, якщо це зменшує втрати серед особового складу».
Пасі Паройнен, військовий експерт з фінської Black Bird Group, який аналізує відеозаписи та супутникові знімки з поля бою, заявив, що після Курської наступальної операції росія просунулася на Донбасі темпами, небаченими з 2022 року. Але це залишає рф дуже далекою від досягнення своєї давньої мети — повного захоплення регіону.
РЕКЛАМА
«Ця війна вирішуватиметься не тим, хто контролює Вугледар чи інші тактично важливі прифронтові міста, — каже австрійський військовий аналітик Франц-Штефан Гаді. — Йдеться про те, скільки військ росіяни витратили на захоплення Вугледара порівняно з втратами, яких зазнали українці, намагаючись його утримати».
Україна зрештою сподівається, що зростаючі втрати росії зроблять війну непідйомною для кремля раніше, ніж вона стане такою для Києва. Українські та західні офіційні особи вказують на зростання кількості російських жертв — майже 1200 осіб на день у серпні цього року, за словами британського військового радника Ніколаса Окотта, — як на доказ того, що війна дорого коштує росії.
РЕКЛАМА
За даними військового аналітичного сайту Oryx, який підраховує лише візуально підтверджені втрати, росія втратила приблизно три бойові броньовані машини на кожну українську. Аналітики Королівського інституту об'єднаних збройних сил, лондонської дослідницької організації, що займається питаннями військової безпеки, підрахували, що за нинішніх темпів втрат і виробництва замінників, росія, ймовірно, вичерпає свої запаси бойових броньованих машин до 2026 року.
Раніше «ФАКТИ» публікували думку голови Військового комітету НАТО, адмірала Роба Бауера про те, що у росії та України сьогодні однакові проблеми.
