– З високою вірогідністю саме нинішній рік стане вирішальним в цій війні, — заявив «ФАКТАМ» директор ГО «Мережа нових геополітичних досліджень» Михайло Самусь. — Бо якщо на президентських виборах в США переможе Дональд Трамп, то постане питання, яку позицію нове керівництво Сполучених Штатів займе стосовно україно-російської війни. В значній мірі це буде залежати від ситуації на полі бою. Тож важливо, щоб до початку наступного року положення України на фронті має були такими сильними, щоб переконати Трампа допомагати нам, а не тиснути, аби примусити до припинення вогню, яке на руку росії. Адже отримавши передишку, вона накопичить сили і знову нападе через декілька років.
ВІДЕО ДНЯ
Кореспондент «ФАКТІВ» зустрівся з Михайлом Самусем на круглому столі «10 років агресії: економічні наслідки для московії», який нещодавно відбувся в Києві.
Михайло Самусь
«Після знищення Кримського мосту, паромної переправи, а також шляхів сполучень з півостровом по суходолу має бути проведена наземна операція»
– Думаю, всі погодяться, що особливе місце в російсько-українській війні займає Крим, — продовжує Михайло Самусь. — На мою думку, найболючішого удару по путіну завдасть втрата російською армією Криму або переконливі дії вже цього року Сил оборони України, які доведуть, що ми реально здатні звільнити півострів ближчим часом. Саме це може стати ключовим аргументом для Трампа (у випадку його перемоги на президентських виборах в США), щоб продовжити американську допомогу Україні задля захисту від російської військової агресії.
Читайте також: Як агент КДБ «Михайлов» придумав «русскій мір»: з чиїх слів віщає путін, коли несе маячню про Україну
РЕКЛАМА
Тут слід сказати й про таке: наприкінці червня президент України Володимир Зеленський дав зрозуміти, що переговори з російською федерацією можливі, але тільки через посередників (як то було з зерновою угодою). Важливо починати ці перемовини (ясна річ, якщо буде обопільне бажання їх вести), маючи сильні позиції на фронті. І тут знову ж таки встає питання про потужну «заявку» нашого війська про, те що нам під силу звільнити Крим. Тож маємо вже нинішнього року якомога сильніше штурхнути окупантів на півострові.
— Яким чином?
РЕКЛАМА
— Шляхом нарощування масштабів військових операцій, які вже відбуваються. Фактично вже йде деокупація Криму.
— Ви кажете про нанесення з далекої відстані ударів по військовим цілям на півострові?
РЕКЛАМА
– Не тільки про такі удари, а про комплексні операції. Вони включають в себе декілька складових: інформаційну, кібернетичну в безпосередньо військову. Всі ці складові комплексних операцій реалізуються вже зараз, причому одночасно. Про військову складову всі знають — в Криму знищуються засоби протиповітряної оборони противника, авіація, флот, скупчення особового складу, логістика. Для цього використовуються ракети, безпілотники, проводяться рейди Сил спеціальних операцій.
В певний момент має бути знищено й Кримський міст, паромну переправу, а також шляхи сполучення з півостровом по суходолу (через Херсонську область). Таким чином Крим буде ізольований від поставок. Зразу ж після цього має бути проведена наземна операція з його звільнення.
— Тобто, ви вважаєте, що логістику росії з Кримом по суходолу через Херсонську область реально перервати?
– Так — за допомогою далекобійної зброї.
Але для проведення наземної операції зі звільнення Криму передусім нам слід досягти панування в повітрі. Для цього треба як мінімум одна ескадрилья F-16. Ці літаки дадуть можливість встановити контроль над певною зоною повітряного простору, що дозволить провести наземну операцію. Доки не матимемо F-16, доти звільнити Крим буде дуже складно.
— Для проведення наземної операції слід значно збільшити чисельність Сил оборони України?
– Ні, бо в сучасних військових операціях головне — це якість, а не кількість. Якість — це висока технологічність у всьому. Передусім у розвідці, яка забезпечує визначення будь-якої цілі на відстань не менш, ніж на 400 кілометрів, дає можливість отримувати координати цілей в режимі реального часу. Маючи цю інформацію, за допомогою ракет, авіації знищуються військові об’єкти.
Результати одного з нічних ударів по засобом ППО окупантів в Криму
Розумієте, зараз не годяться підходи Першої і Другої світових війн, коли піхотинці мали йти в масові атаки, щоб вибити противника з рубіжів, які той тримає. Коли кажуть, що нам потрібно додатково 400−500 тисяч бійців, то це не для звільнення окупованих територій, а передусім для прикриття двох тисяч кілометрів фронту. А для того, щоб вигнати ворога з окупованих територій нам необхідні, повторюю, в першу чергу високотехнологічні засоби розвідки і ураження. Саме це, а не велика кількість солдат потрібно для проведення сучасних наступальних операцій.
— І все ж, чи доведеться для проведення нової наступальної операції на півдні проривати так звану «лінію суровікіна»?
– Не обов’язково. Прорвати її дуже важко. Тому, скоріш за все, доведеться проводити непрості і ризиковані десантні операції. І знову ж таки для їх успіху ключовим є категоричне домінування в повітрі.
Читайте також: «Якби путін знав, що про територію Україну писали російські царі, його б вхопив Кіндратій»: документи московії проти бункерного «історика»
Як Урал для СРСР в Другу світову війну: в чому небезпека співробітництва росії з Північною Кореєю
— Яке значення для путінського режиму і його окупаційної армії може відіграти співробітництво росій з режимом Північної Кореї?
– Попри величезні вливання у власний військово-промисловий комплекс, росія не змогла кардинально збільшити виробництво багатьох видів озброєння. Наприклад, навіть зараз їй під силу випускати лише кілька десятків танків на рік. В умовах повномасштабної війни цього дуже мало. Така ж ситуація з широкою номенклатурою іншої військової техніки. Тож ворог поповнює втрачену техніку переважно за рахунок того, що відновлює ту, що зберігалася на складах (а там її вже лишилось мало) та ремонтує підбиту на фронті. Тому для путінського режиму дуже важливо по максимуму задіяти для забезпечення своєї окупаційної армії заводи і фабрики Північної Кореї. КНДР може набути для росії приблизно такого ж значення, як для СРСР у Другу світову війну Урал.
Не виключена й пряма участь північнокорейських солдат в війні проти України: нещодавно було повідомлення, що КНДР готова відправити на війну в Україну свої інженерні підрозділи. Слід розуміти, що як для наступу, та і для оборони інженерні підрозділи — це базова складова військового угрупування. Російським військам їх якраз не вистачає.
— Наскільки реально, що найближчим часом путін піде на оголошення нової хвилі мобілізації?
– Маємо чітко усвідомлювати, що розпочатий російськими військами в жовтні минулого року наступ, не припинявся — він триває досі. Мета — досягти оперативного прориву фронту на Донбасі і завадити Силам оборони України наступати на півдні. Зрозуміло, що росія витрачає на це колосальні ресурси, несе величезні втрати в людях і техніці. Все це слід поповнювати, тож мобілізація їй конче потрібна. Аби не страх, що власне населення підніме бунт, путін вже давно б оголосив мобілізацію як людського, так і промислового потенціалу.
Читайте також: «Буданов сказав нам, що ми не готові почути всю правду»: порятунок життя захисників Маріуполя триває й через два роки після їхньої здачі в полон
Звідки в нього страх перед власними підданими? Цей страх нагнала на путінський режим реакція росіян на оголошену в вересні 2022 року так звану часткову мобілізацію. Вона спричинила масову втечу чоловіків (переважно молодих) за кордон і глухий спротив, невдоволення широких верств населення росії. Владі тоді довелося вдаватися до жорстоких засобів примусу, щоб набрати рекрутів. путін і його поплічники, певно, найбільше бояться бунту, який може призвести до загибелі їх режиму. Тож, опікшись восени 2022-го, режим старається добиватися поповнення лав армії окупантів та виробництва зброї і всього іншого, що потрібно для війни, вливаючи в це велетенські бюджетні гроші. Тобто, прагне досягати цих цілей не за рахунок примусу, а економічної стимуляції. На жаль, необхідна кількість грошей для цього у нього є. Завдяки цьому набирає щомісяця по 30 тисяч контрактників. Коштує це дуже дорого: в деяких російських регіонах разова виплата за підписання контракту сягнула 1,8 мільйонів рублів. Це приблизно 18 тисяч євро. Не здивуюся, якщо жінки в «дєрєвнях» та депресивних містах росії самі ж штовхають своїх чоловіків зірвати такий ласий куш і далі «заробляти» 250 тисяч рублів на місяць на війні.
Поки що ця схема працює, але вона вразлива, адже дуже витратна. Несприятливі для росії зміни на світовому ринку нафти та газу, а також в політиці певних держав здатні перервати потужний потік грошових надходжень в бюджет рф.
Раніше «ФАКТИ» писали, що мільйони українців мають пройти підготовку до Національного спротиву.
