Якщо на дитину регулярно підвищувати голос, це серйозно зашкодить її психічному здоров’ю й може призвести до розвитку агресії або, навпаки, депресії. Домогтися від чада слухняності, гарненько прикрикнувши, на жаль, поширена практика серед дорослих. Ну, а що робити, коли малюк відмовляється виконувати з першого разу? «Адже я сто разів повторюю одне й те ж», — журяться батьки. Дуже хочеться виправдати себе втомою і «шкодливістю» сина чи доньки. Проте крики не вирішують проблему, а тільки посилюють її. І навіть після того, як батьки «відтають» і показують дитині свою любов, уже завдана психологічна травма залишається, пояснює психологиня Закарпатського обласного методичного кабінету Інна Ільницька. Нагадаємо, що любов та терпіння можуть подолати все — «ФАКТИ» публікували історію дочки загиблого бійця АТО, яка стала мамою для дівчинки, яку в дитбудинку вважали безперспективною. А приниженням і знущанням можна довести дитину навіть до самогубства.
«Дуже маленькі діти не в змозі зрозуміти: якщо батьки кричать на них, то це не означає, що вони їх не люблять, і в дорослих просто був важкий день. Тому малюки відчувають занепокоєння і сильний стрес, який призводить до змін структури мозку в перші роки життя через надмірний викид у кров гормону кортизолу. Якщо крик увійшов у звичку, від нього не так уже й просто позбутися. Але є кілька рекомендацій.
Озвучте свій намір стати спокійнішими дітям і близьким та попросіть нагадувати вам не кричати, якщо емоції вас «накриють».
Почніть глибоко дихати й рахувати вдихи-видихи. Ця проста, на перший погляд, порада допомагає ненадовго відволіктися від неприємних думок і повернути собі здатність до здорової оцінки ситуації.
Закрийте очі й подумки «прокричіться». Говоріть усе, що накопичилося, закотіть істерику й дайте волю почуттям — у своїй уяві. Як тільки в голові все це програєте, відкрийте очі та поверніться до вирішення проблеми вже спокійно".
«Відчепіться» від дитини, переключіться на щось і переключіть дитину. Підіть в іншу кімнату, увімкніть телевізор або почніть готувати обід, радить фахівчиня.
«Почніть прибирання. Цей спосіб працює безвідмовно, коли треба направити накопичену агресію в мирне русло. І користь від такого заняття подвійна. Почитайте книжку або подивіться улюблений серіал. Просто підіть в уявний світ — хоч на 15 хвилин. Це заспокоює.
Прийміть душ. Узагалі залишитися наодинці з собою у ванній — це свого роду медитація, яка дуже рятує розгніваних матусь.
Покричіть у подушку. Також її можна гарненько побити — усе це, звісно, не на очах у дітей. Замість криків, запитайте в дитини: що відбувається? Хочеш, щоб я з тобою пограла? Шукайте корінь проблеми.
Ідіть гуляти. Зміна обстановки дуже допомагає. Якщо є можливість прогулятися одній — добре. Якщо ні, то й із дітьми можна вийти та просто переключитися.
Уявіть, що ви не одні. У товаристві інших людей нам простіше тримати себе в руках. Уявіть, що навколо сотні цікавих очей.
Присідайте, качайте прес, стрибайте. Словом, вам потрібне хороше фізичне навантаження. Класна фігура як бонус вас задовольнить?
Напишіть листа або зробіть замітку. Не аналізуйте, не оцінюйте — просто потік думок. Що потім зробити зі своїми записами? Хочете — порвіть на дрібні шматочки, хочете — натисніть delete (якщо надрукували). Ну, а для найсміливіших — збережіть і опублікуйте де-небудь. Можна взяти псевдонім.
Обійміть дитину. Це найпростіший спосіб заспокоїтися. Просто міцно обійняти і притиснути до себе — все пройде, а ваша любов нескінченна".
Раніше «ФАКТИ» писали про почуття невизначеності під час війни і поради психолога, як з цим впоратись.
