Щороку 21 вересня за юліанським календарем віряни зустрічали одне з найважливіших свят — Різдво Пресвятої Богородиці. Але з вересня 2023 року (з переходом ПЦУ та Української греко-католицької церкви на новоюліанський календар) його відзначатимуть 8 вересня. Тепер віряни святкуватимуть релігійні свята (зі сталими датами) на 13 днів раніше (хоча кожна парафія самостійно визначається та обирає старі або нові правила). Майже всі свята відзначатимуть одночасно з римо-католиками. Так, наприклад, наступного року Успіння Пресвятої Богородиці буде 15 серпня. В народному тлумаченні це Перша Пречиста, яку ще цього разу відзначали 28 серпня, а ось Друга Пречиста святкується за новим календарем вже у 2023 році.
У наших пращурів Друга Пречиста вважалася днем радості й жіноцтва. Як його слід відзначати, про історію заснування свята та народні старовинні традиції, пов’язані з цим днем, розповіла «ФАКТАМ» Олена Громова, етнографиня, завідувачка наукового відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України (Пирогів).
— Церковний календар встановлює порядок Господніх, Богородичних свят, дні святих, а також інші християнські події, — починає розповідь Олена Громова. — Свято Різдва Пресвятої Богородиці, або Другу Пречисту, досі щороку відзначали 21 вересня, а вже з нинішнього вересня ПЦУ перейшла на новоюліанський календар, тож тепер дата переноситься на 8 вересня. Третя ж Пречиста, так звана «зимова» (Введення в храм Пресвятої Богородиці), раніше припадала на 4 грудня, а тепер переходить на 21 листопада. Релігійні громади вирішують самі у себе на місцях, чи прийняти нові дати, чи зберегти старий стиль. Так чи інакше, але Різдво Богородиці — велике свято, належить до 12 найбільш значущих у християнському світі. Засноване свято на честь дня народження Діви Марії — Матері Ісуса Христа. Саме ця подія була передбачена різними пророцтвами задовго до її появи на світ. За однією версією, Марія народилася в Єрусалимі, за іншою — поблизу Назарета, в Галілеї. У православ'ї вважається місцем народження печера (це частина дому батьків дівчинки — Анни та Іоакима) під церквою Різдва Богородиці та поблизу нинішнього монастиря Святої Анни. Католики називають будинком подружжя базиліку Святої Анни (недалеко від монастиря, у нижній її церкві, є старі приміщення).
Літня пара Іоаким та Анна жили без дітей, що засуджувалось, бо вважалось Божим покаранням. І ось прийшов час, коли Анна залишилася вдома, а Іоаким рушив у пустелю, щоб вимолити у Бога батьківство. Ангел з небес передрік народження дочки Марії, яка прославиться на весь світ. Ощасливлена пара дала обітницю присвятити доньку Господу. Тож трирічну Марію ввели в Єрусалимський храм, де вона виховувалася до підліткового віку. Тут же пізніше Марії обрали за чоловіка вдівця Йосипа Обручника…
Ікона “Різдво Богородиці”
Що робити на свято Другої Пречистої
— На свято заведено було зранку вмитися з джерела та дітей покропити, — пояснює Олена Громова. — Вважалося, що як дівчина вмиється до світанку, то буде просватана, тож дівчата в це вірили та намагалися не проґавити цей момент — провести нехитрий обряд.
Відвідати службу Божу — то обов’язково. В храмі молилися за рідних і близьких. Хлібороби дякували Богородиці за отриманий врожай. У наших пращурів Друга Пречиста вважалася днем радості, коли проводили богослужіння, а ще жіночим святом, коли вшановували матір. У молитвах віряни просять захисту й благословіння в Богородиці, моляться за здоров’я рідних і близьких, бездітні жінки з молитвою звертаються до Пресвятої Діви, щоб послала їм дитинку.
У церкві ікону Матері Христа прикрашали вінками з квітів і зілля, ставили свічки. Якщо розміщений на престолі вінок сплели дівчата, то вони ж і загадували на вдале заміжжя, а молодиці — на чоловічу вірність. На Буковині, наприклад, вінки, прив’язані до кошиків з травами, приносили святити, а потім несли додому, щоб родина при здоров’ї діждала Великодня. В хаті біля ікони Богородиці запалювали свічку, ставили мисочку з відвареною пшеницею (додавали меду) — так згадували померлих жінок роду.
Марію вважали заступницею сімей, матерів, зверталися з різними молитвами: когось треба наставити на істинний шлях, хтось потребував миру та спокою у сім'ї. А ще бездітні цього дня звертаються до Пресвятої Богородиці та просять про діточок, а вагітні — про легкі пологи. Молодиці, які дуже хотіли діток, але не могли родити, казали: «Без дітей тихо, а на старості лихо», «Горе з дітьми, а без них ще гірше»… Ті жінки, в яких діти або помирали, або не могли народитися, справляли обряди годування — організовували обіди, бідних обдаровували одежею. Вважалось, що нужденних краще чує Бог, бо вони моляться не тільки за себе, а й за інших, тож Господь зарадить бідам тих, хто потребує допомоги. Під час обіду жінки, які сподівались на щасливе материнство, в молитвах звертались до Богородиці зі своїм проханням. І вдавались до народних звичаїв: наймали службу Божу, годували сиріт, нужденних — накривали столи на декілька десятків людей. До речі, таке частування могло бути й в інші дні, коли також пекли калачі та роздавали їх. А в західних регіонах, наприклад, вручали кожному глечик з водою та випічку, щоб молились «за діти». Часто подружні пари разом вимолювали майбутнє батьківство. У свято віталось робити добру справу — подати милостиню, допомогти нужденним, бо здавна вважалося: добро, що зроблене в цей день, до тебе повернеться щастям у сім’ї та радістю.
В дохристиянську епоху вшановували землю та її плоди. А Друга Пречиста — перше осіннє свято, тому й в народі називали його «осениною». У праслов’ян було переконання, що обряди, правильно проведені у вересні, дають шанс бездітним продовжити рід. А пізніше християни почали звертатися до Богородиці з особливою молитвою здійснити диво — жіноче бажання мати дітей. Крім того, у свято Богородиці матері просили й за своїх ненароджених дітей, щоб охрестили їхні душі: «Анно Пророчице, наречи іменами моїх ненароджених на світ немовлят! Іване Хрестителю, охрести моїх убитих у лоні дітей! Святі славні й всехвальні апостоли, пророки, мученики і всі святі, моліть Бога за нас, грішних. Амінь». Люди могли також провідувати й померлих родичів на кладовищі.
— У народних традиціях Різдво Богородиці вважався жіночим днем — культ жінки був безперечний, — продовжує Олена Громова. — Так і казали: «Друга Пречиста — це мамин день». На Західній Україні заведено було вшановувати найстаршу жінку у сім’ї. Зранку всі цілували їй руку, обдаровуючи кожен на свій лад: діти — малюнками, дорослі — суттєвими й корисними речами. Якщо старша родичка жила окремо, то до неї приходили діти-онуки. А вона кожному на порозі вручала по голівці освяченого маку (слугував символом непереривності роду), приказуючи: «Аби наш рід не переводився».
Що приготувати до столу на Другу Пречисту
— Традиційно в це свято збираються всією сім'єю, — розповідає Олена Громова. — Родина сідала за стіл, заставлений їжею з печі: подавали борщ, голубці, печеню, вареники або пироги з м’ясом, сиром, сливами, грушами, яблуками тощо. Готувалися в багатьох областях і рибні страви. У Центральній Україні зазвичай до свята випікали короваї. Після освячення в церкві їх на вулиці ламали та роздавали шматочки за душі померлих, щоб люди молилися «за Царство Небесне».
«Перша Пречиста жито засіває, а друга — дощем поливає»
— На свято Другої Пречистої хлопці-підлітки могли ходити вулицями села і розмахувати освяченими ще у Вербну неділю гілочками (з намотаними червоними нитками). Ними торкалися тварин — так благословляли, щоб плодилася худоба, — продовжує етнографиня. — А потім вербичку кидали на воду, щоб хворі одужали, а чужа болячка оминула. Молодь збиралась на вигоні, щоб поспівати, водити хороводи, порозважатися.
Осінній період — час підготуватися до зими. Пасічники утеплювали вулики, вівчарі стригли овець, з вовни яких робилась пряжа та згодом теплий одяг. На багатьох городах вже підіймалася озимина, і господарі в’язали на полі з зеленого жита пучечки — «чубчики», вірили, що тоді в сім’ї народяться майбутні козаки. Закінчували засівати ділянки озиминою. «Перша Пречиста жито засіває, а друга — дощем поливає», — казали в народі. Треба було встигнути викопати всю картоплю, щоб вона не зіпсувалась, бо примічали: «Пречиста — картопля чиста». Жінки ще рвали зілля, сушили трави.
Цього дня заготовляли барвінок, дію якого вважали магічною: дівчата з його допомогою «причаровували» хлопців, а жінки — чоловіків. До Другої Пречистої також продовжували зривати грона калини. Її ягоди використовували у весільних обрядах (прикрашали вінки, короваї), готували з них чай. «Як вип’єш калини на Пречисту, від усякої хворі будеш чистий», — вважали люди.
Калину використовували у весільних обрядах: прикрашали нею вінки та короваї (фото Pixabay)
Від Першої до Другої Пречистої у сім’ях, де були дівки на порі, чекали старостів. Яскраві китиці калини підвішували під стелею, а якщо до стріхи, то це означало, що в домі дівчина на виданні. «Прийшла Пречиста — принесла старостів нечиста», — жартували селяни. Сватання могло відбуватися, коли не було посту й на свято, якщо воно не припадало на понеділок. Весілля вже готували на період після Покрови. Восени наступала пора заручин і весіль.
Погодні прикмети цього дня
В народі вірили, що багато чого впливає на жіночу долю, зокрема й погода: якщо у день свята дощило, то трапляться негаразди в житті.
А ще промовляли: «Прийшла Пречиста — на дереві чисто, а прийде Покрова — на дереві голо», «Прийшла Перша Пречиста — надягла природа намисто, прийшла Друга Пречиста — взяла комара нечиста, а прийшла третя Пречиста — стала діброва безлиста».
У вересні сонце може гріти, але вже помітно повертає на зиму. І люди здавна запримітили: як на Другу Пречисту сонячно, то слід чекати теплої осені (ще три тижні протримається тепло), без рясних дощів, а похмуре небо — до осінніх холодів і дощових днів. Якщо вранці спуститься туман — підуть дощі. Ранок видався дощовим — лити буде ще 40 днів, а зима очікується холодною. Якщо лелеки до Другої Пречистої відлітають, то чекати суворої зими.
Чого не можна робити на свято
Різдво Пресвятої Богородиці — велике свято, тож, за народними віруваннями, діяли деякі заборони: не можна сваритися, ображати когось та конфліктувати, бажати зла та погано думати про рідних і близьких — краще уникати конфліктів.
Гріхом було працювати в садибі, будинку, спалювати сміття, підмітати, мити підлогу, вікна, прати, займатися рукоділлям, жінкам не годилось цього дня навіть брати до рук голку, ніж і ножиці, а також працювати в полі та на городі.
Цього дня не слід відмовляти в допомозі тим, хто її потребує.
Залишки їжі не викидали, а віддавали їх нужденним людям, підгодовували тварин і птахів.
Раніше «ФАКТИ» розповідали про традиції Третього Спасу, як за старих часів ворожили на горіхах.
Фото у заголовку Pixabay
