Вихідними окупанти кілька атакували Хмельницьку область, а їх ціллю під час кожної такої атаки був Старокостянтинів. 6 серпня стало відомо, що, ліквідовуючи наслідки ворожого обстрілу, загинув місцевий житель — 41-річний Сергій Лисюк. Ветеран АТО останні роки працював військовим пожежником. Рідні кажуть, що захисник отруївся чадним газом, адже у рятувальників не було протигазів. Вдовою залишилася дружина, а сиротами двоє дітей — 2-річний хлопчик та 1-місячна дівчинка.
– Сергій рано втратив батька, тому його вихованням займалась матір. Старший його брат давно мешкає у Польщі, — розповіла «ФАКТАМ» двоюрідна сестра загиблого Ольга Маргулова. — У нас із Сергієм були надзвичайно гарні взаємини, саме тому я взяла його хрещеним татом своєму меншому сину. А ще він обожнював мою старшу доньку Лауру й завжди казав, що теж хотів би собі дівчинку. Я називала його «доросла дитина», бо він завжди усміхався, жартував, збирав навколо себе друзів і нікому не відмовляв у допомозі. Після школи брат вивчився на зварювальника, але потім пішов в армію в Десну, після чого продовжив службу. Сергій приймав участь в антитерористичній операції у 2017−2018 роках. Брат у званні старшого солдата воював у 30-ій механізованій бригаді водієм-механіком, знаходився на Донецькому напрямку, район Курахово. За бездоганну службу отримував нагороди. Під час виконання одного з бойових завдань отримав поранення — опік руки. Але, на щастя, її вдалось зберегти. Буквально три тижні тому ми із Сергієм спілкувались на цю тему, коли він приходив з родиною вітати свого похресника з іменинами. Він скаржився, що кінцівка знову його почала турбувати.
Після повернення з фронту Сергій Лисюк продовжив працювати у рідному Старокостянтинові. На місцевому військовому аеродромі він працював військовим пожежником. Й під час кожного прильоту не лише в місті, а й інших населених пунктах області разом з колегами приборкували вогонь.
«Дружина подзвонила йому. Сергій сказав, що дуже важко, і що попереду багато роботи, ніч важка»
– Вдома на Сергія чекали мама, дружина та двоє діток. Зі своє коханою Людмилою вони прожили в шлюбі 12 років, дружина працювала у військовому госпіталі медсестрою. Десять років у пари не вдавалось завагітніти, були спроби ЕКО, але потім Бог подарував родині диво — синочка. А 30 червня цього року у подружжя народилась донечка Уляна. Ми так цьому раділи! Ви б бачили очі Сергія. З кожної зміни він просто летів додому, щоби побути із родиною. 12 серпня брат з дружиною мали хрестити дитину, планували у родинному колі зібратись, щоби скромно відзначити, адже у країні війна. Та й у моїй сім'ї теж зараз непросто, адже півроку тому у зоні бойових дій мій чоловік отримав важке поранення, дивом вижив й досі не може ходити.
Читайте також: «Йшли в густій олії, яка місцями була нам по пояс, і гасили вогонь»: рятувальник Ігор Івасиков став Національною легендою України
Увечері 5 серпня російські окупанти влаштувала масовану ракетну атаку на Україну, запустивши «Калібри» та «Кинджали». У Хмельницькій ОВА розповіли, що росіяни цілились в аеродром у Старокостянтинові. В результаті в громаді пошкоджено житлові будинки, виникла пожежа на складі відходів кукурудзи.
– Сергій з колегами дуже довго ліквідовували наслідки перших атак того вечора. Люда до нього ще подзвонила і запитала, як справи. Голос в чоловіка був втомлений, він ледь розмовляв. Сергій повідомив, що дуже важко, і що попереду багато роботи, ніч важка ще чекає. Дружина попросила, щоби подзвонив, коли матиме вільну хвилину. Але через хвилин десять їй зателефонували з невідомого номера і сказали, що їдуть за нею, бо Сергій у важкому стані, та його везуть у шпиталь. Коли Людмила приїхала, чоловік ще перебував у свідомості. Вона до нього прихилилась, почала цілувати, взяла міцно за руку, прилягла на груди. Сергій поскаржився, що дуже пече всередині, — додає двоюрідна сестра. — Дружина відійшла на пару хвилин, щоби зробити забір крові, й коли повернулась, чоловік втратив свідомість. Його помістили під апарат ШВЛ, але почали відмовляти всі органи. Мої рідні працюють медиками й теж мерщій поїхали до Сергія, щоби підтримати сім'ю. 40 хвилин вручну запускали серце мого братика, молились, застосували дефібрилятор, але, на жаль, нічого не вийшло. Він отруївся чадним газом. Наразі ведеться розслідування інциденту, й поки що ми не знаємо, чи отримає згорьована родина якусь компенсацію, адже це сталось не в зоні бойових дій. Тому хочемо підтримати сім'ю Сергія, яку він так обожнював. Надзвичайно велика втрата, так рано пішов від нас. Кляті росіяни забрали сина у мами, коханого чоловіка у дружини, тата у малесеньких діток. Мій син більше не побачить свого хрещеного. Вони з Людою так довго чекали діток, малесенькі сонечки зʼявились у сімʼї, Сергій мав би жити, кохати, бути прикладом для сина, носити на ручках свою малесеньку донечку принцесу. Він вистояв тоді в АТО, а зараз клята війна забрала від нас усіх.
Сергій з дружиною Людмилою
Прощання із загиблим відбулося 8 серпня об 11.00 в Гарнізонному будинку офіцерів в Старокостянтинові. Поховали його на Алеї Слави з військовими почестями.
Читайте також: «Ночами приходив чеченець, витягував когось із камери і жорстоко бив»: пожежник Микола Зубаренко про життя в окупованій Балаклії
Реквізити карток для допомоги дружині Людмилі Лисюк:
- 4790 7299 4041 6050 Ощадбанк
- 5168 7451 1157 0120 Приват
- 5 375 411 207 586 665 Монобанк
- Банка: https://send.monobank.ua/jar/AQUn1uTZfE
Раніше «ФАКТИ» публікували розповідь військового медика Гліба Бітюкова про втрати ЗСУ на передовій: «Вони підійшли до краю прірви, стрибнути в яку здається краще, ніж повернутися назад»
